foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Дискусія навколо ще не баченого кінофільму Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Івана Мазепу" вже зараз дала позитиви – громадськість у котре зацікавилася постаттю славного гетьмана, дехто навіть засів за книжки. Виринула й болюча тема анафеми (тобто прокляття, відлучення від Церкви), яку наклала на ясновельможного, за вимогою царя Петра І, Православна церква. Актуальності темі додав і сам режисер. Юрій Герасимович заявив, що звернеться до всіх українських церков із проханням у день прем\'єри фільму в Україні (маємо надію, що це трапиться у вересні) відслужити панахиду за душу спочилого раба Божого Івана Степановича Мазепи.

Спершу пригадаємо, як накладалася анафема на бунтівного гетьмана. Після падіння Батурина – тодішньої столиці України, – за задумом Петра І уста українців, які ще півроку тому співали осанну Мазепі, мусили затаврувати гетьмана на майдані нової столиці – Глухова. Українці проклинали українця. Був на майдані й "Івашка Мазепа". Щоправда, у вигляді опудала, старанно виготовленого за наказом імператора. У його присутності з цієї ляльки здиралися всі відзнаки й нагороди гетьмана, далі йшов акт паплюження манекена (Мазепа, до речі, був одним із перших у Російській імперії, кого нагородили найвищим орденом – Андрія Первозванного). Потім у глухівському Троїцькому храмі пройшло богослужіння, під час якого українські владики хором проклинали свого недавнього благодійника. Православні архиєреї склали листи-прокляття гетьману Мазепі. Їх належало читати по всіх церквах, а потім іще й прибити до дверей храмів. Подібний до глухівського акт анафемствування відбувся в Успенському соборі московського Кремля. Митрополит Стефан Яворський, який свого часу присвятив панегірик І.Мазепі, звернувся до присутніх із відповідною проповіддю. Церковники прокляли також і всіх соратників гетьмана, які перейшли за ним на бік шведського короля.

Через 283 роки Московська патріархія повторила цей ганебний середньовічний акт, але тепер у немилість до імперіалістів у рясах потрапив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Що ж до зняття анафеми з Івана Мазепи, то тут існують невиразні виправдання московської церкви, ніби вона вже не проклинає його щороку, бо колись постановлено за строком давності, так би мовити, виключити зі списків проклятих Мазепу. Але чіткого рішення стосовно зняття анафеми не було, а накладалася вона, як відомо, "на віки вічні".

Заради історичної правди треба сказати, що Юрій Іллєнко не перший, хто порушував питання несправедливої (за змістом політичної, а не релігійної) анафеми Мазепі. Так, 10 липня 1918 року в храмі Святої Софії у Києві пройшла урочиста панахида по рабу Божому Іванові Мазепі. Це була перша після поразки під Полтавою в історії України привселюдна молитва за душу опального гетьмана. Вона змогла здійснитися за наполягання тодішнього гетьмана України Павла Скоропадського, який навіть зміг примусити очолити службу єпископа Черкаського Назарія. Той, як відомо, не вельми симпатизував українцям. "На панахиді співав 1-й Український національний хор під орудою композитора Стеценка. Перед хором дві панночки в українському вбранні тримали портрет Івана Мазепи, обвитий рушником з червоними квітками. Дворище собору св. Софії не могло вмістити усіх бажаючих, тому що на панахиді було близько 10000 людей. Хто не міг вже протиснутися до дворища, той сидів на парканах і деревах; сила була громадян і навколо соборських стін", – так описував цю подію один віденський часопис.

Друга надзвичайно важлива подія, пов\'язана з ім\'ям Мазепи, трапилася вже в наш час 22 серпня 1992 року Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату прийняв рішення про скасування незаконної анафеми, накладеної на ук-раїнського гетьмана. "Анафема накладена на гетьмана незаконно. Христос не відлучив раба Свого Івана від Церкви. Дії людей, навіть і духовних, не завжди збігаються із волею Божою. Господь хоч і дав апостолам, а після них єпископам і священикам владу зв\'язувати людей за вчинені ними тяжкі провини, але таке "зв\'язування" повинно бути у Святому Дусі. У Батурині діяв не Святий Дух, а людська ненависть. Тому й покарання було винесене не для спасіння душі Івана Мазепи, а для залякування українців. Сьогодні вчиненій неправді настав кінець. Божа справедливість вимагає, щоб Українська церква засвідчила перед українським народом, що гетьман Іван Мазепа постраждав несправедливо. Він діяв на благо свого народу. Нехай Україна знає, що віднині не існує анафеми над Іваном Мазепою", – говорив на Синоді, звертаючись до єпископів, тоді ще заступник Патріарха, митрополит Київський Філарет. Ще не знаючи, що йому через п\'ять років доведеться пройти шляхом Мазепи й отримати від Москви ті ж прокльони.

Отож, одним знімати анафему, а іншим – кіно. Кожному своє. Юрію Іллєнку доведеться апелювати лише до УПЦ Московського Патріархату, яка жодних дій стосовно зняття відлучення не вчиняла, а відповідно, й донині вважає гетьмана великим грішником. Навряд чи вона захоче почути голос і режисера. Нині немає і гетьмана Павла Скоропадського, який міг би настійливо "порадити" московським церковникам відправити панахиду за Івана Мазепу. Крім того вияв будь-якої симпатії до гетьмана-"сепаратиста" з боку УПЦ МП може не сподобатися Москві, вказівками якої у своїй діяльності вона, як молодша сестра, керується.

Українська Православна Церква Київського Патріархату, як було сказано, чітко визначилася щодо постаті гетьмана ще 1992 року. Щоб дізнатися, чи не змінилася її позиція за десятиріччя та як ставиться Церква до пропозиції режисера "Молитви за гетьмана Івана Мазепу", ми звернулися до Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета:

– Стежу за подіями навколо фільму. Думку про нього можна буде висловити лише після перегляду. Але вже зараз зрозуміло, що він має велику вагу у висвітленні правди не лише про життя та діяльність українського гетьмана Івана Мазепи, а й про відносини між Україною та Росією. Доти, доки не буде знято анафему, накладену на нашого гетьмана Російською православною церквою в московському Успенському соборі, вона тяжітиме над україно-російськими відносинами. Для поліпшення наших взаємин Московська патріархія повинна виправити свою ганебну помилку. Наша Свята Церква завжди готова відправити панахиду за душу спочилого Івана Мазепу. Ми постійно молимося під час Божественної літургії за "вікопомних і повік незабутніх гетьманів", у тому числі й за гетьмана Івана Мазепу.

І завершити хочеться рядками з відомої далеко не всім українцям поеми Володимира Сосюри "Мазепа":

Ні? Не народ прокляв Мазепу,
А прокляли його попи,
Попи, що з правдою
змагались
І продали царю язик,
Ці чорні ряси, що злигались
З попами руськими навік.

Юрій ДОРОШЕНКО,
газета "Вечірній Київ",
20 березня 2002 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2