ПРАВОСЛАВНИЙ АПОЛОГЕТИЧНИЙ ПОРТАЛ — КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКА ЦЕРКВА ВВАЖАЄ ПРИЄДНАННЯ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ ДО МОСКОВСЬКОГО П-ТУ НЕЗАКОННИМ

foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет говорить про перспективи об\'єднання українського православ\'я

Напередодні візиту Папи Римського Українська Православна Церква наблизилася до об\'єднання та світового визнання її помісного статусу. Наскільки реальним є грунт для цих прогнозів, ми поцікавилися у Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

православ*

— Процес об\'єднання, попри перешкоди, йде. В цьому зацікавлена не тільки наша Церква, але, напевно, й автокефальна, бо між нами принципових розходжень немає. Домовленості, підписані нашими двома делегаціями у Константинополі (Стамбулі) все-таки діють. Хоча ми ще жодного разу не співслужили, але не виступаємо один проти одного, не приймаємо священиків і парафії з наших церков, які мають наміри змінити юрисдикцію. Крім того, ми не висвячуємо нових єпископів. Навіть те, що УАПЦ не обрала свого нового Патріарха УПЦ КП, також розцінюємо, як крок до об\'єднання. Ми підтримуємо постійні контакти з Константинополем і сподіваємося, що цей процес у певний час прийде до свого завершення. Останнім фактом, який підтверджує намір УПЦ Київського Патріархату йти на компроміси заради єдності, була наша згода на те, аби предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій відслужив Великодню службу в Андріївській церкві Києва.

— Вселенський Патріарх Варфоломій погодився допомагати православним україн-цям в об\'єднанні в єдину Помісну Церкву, натомість проти цього виступає Московська Патріархія.

— Це позиція Московського Патріархату і її головна мета – не допустити об\'єднан-ня та відокремлення Української Православної Церкви від Московського Патріархату. Оскільки Вселенський Патріарх має протилежну думку, то його позиція не подобається РПЦ. Чи має право Вселенський Патріарх втручатися в українську ситуацію? Звичайно, що має! Хоча б на тій підставі, що він є "першим серед рівних" і дбає за те, аби в сім\'ї православних Церков був мир, злагода та канонічний порядок. Крім того, Константино-польська Церква вважає, що Київська митрополія приєднана до Московського Патріархату протизаконно і з порушенням церковних канонів.

— Найближчим часом планується візит російського Патріарха до Криму. Як УПЦ Київського Патріархату ставиться до перебування в Україні такого гостя?

— Думаю, що цей візит Патріарха до Криму не є випадковим. Московська Патріар-хія відчуває: рано чи пізно Українська Православна Церква буде визнана як автокефальна. До цього все власне і йде. Скільки б МП не намагалася загальмувати цей історичний процес, всеодно прийде час, коли доведеться погодитися з автокефалією Української Церкви. Російська церква це прекрасно усвідомлює, але хоче зберегти за собою бодай якусь частину української пастви (у вигляді екзархату, чи окремих єпархій, які безпосередньо підпорядковуватимуться Московському Патріархату). Згаданий візит має на меті затвердити духовну владу Москви над Кримською єпархією УПЦ МП. Зауважте, Патріарх Алексій обрав для своєї поїздки Крим, де проросійські настрої міцніші. У Київ, думаю, він не наважиться прибути, пам\'ятаючи зустріч, яку йому тут влаштували в 1990 році.

— У Києві ж чекають на Вселенського Патріарха Варфоломія І. Коли ж цей візит може відбутися?

— Патріарха запросили відвідати Украї-ну Президент Леонід Кучма, голова Верховної Ради Іван Плющ, запрошення підписали близько 240 народних депутатів. Питання можливого візиту до Києва Вселенського Патріарха було обговорено на останньому ювілейному Помісному Соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ми надіслали Його Святості офіційне запрошення від нашої Церкви. Таким чином, Святійший має запрошення від держави і від Церкви.

Справді, візит глави держави чи Церкви потребує належної підготовки. Візьмемо хоча б приїзд Папи Римського. Йому також створюють належні умови. Мусимо це зробити і для Патріарха. А такими умовами є насамперед об\'єднання Київського Патріархату з Ук-раїнською Автокефальною Православною Церквою. Переконаний, що перед візитом Папи в Україні повинна побувати делегація від Константинопольського Патріарха для зустрічі з представниками обох церков (УПЦ КП і УАПЦ). На неї повинні бути запрошені також представники Московської Патріархії. Приймуть вони таке запрошення, чи ні – то інша справа.

Розумієте, приїзд Патріарха в Україну може мати різний характер. Він може бути завершальним актом з визнання автокефалії Української Православної Церкви (як це було 1924 року у Варшаві, коли Патріарх Григорій вручив томас про автокефалію Польської Православної Церкви). Але згаданий візит міг би бути і лише підготовчим для цього важливого акту. Наприклад, якщо б Вселенський Патріарх у Києві відслужив би службу Божу з представниками УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ, УПЦ Московського Патріархату, то це суттєво могло змінити ситуацію у напрямі визнання автокефалії Української Православної Церкви.

— Та значно менша частина УАПЦ, яка затягує процес об\'єднання з Київським Патріархатом, свої дії аргументує тим, що вони, мовляв, бояться, аби замість об\'єд-нання двох Церков не вийшло "приєднання УАПЦ до УПЦ КП". Чи існує якась формула, яка б не порушувала права двох братніх конфесій?

— Річ у тому, що ми не говоримо про приєднання. Приєднання може бути лише в тому випадку, коли Вселенський Патріарх визнає одну якусь частину розділеного православ\'я як автокефальну церкву. Тоді вже, після визнання, може бути приєднання будь-яких інших частин. Поки ж відсутнє таке визнання однієї конфесії, йдеться про об\'єднання. Прав-да, якщо говорити конкретно про об\'єднання, то це, з одного боку, рівні умови, де жодна з двох Церков не має переваг, а з іншого – цей процес за своєю суттю не може бути рівним, адже наша Церква має більше тридцяти архієреїв, автокефальна ж — лише сім. Якщо Київський Патріархат за соціологічними дослідженнями підтримує 19,5% населення країни (а це дорівнюється приблизно 9,5 млн. православних віруючих!), то УАПЦ підтримує всього 1,2% (тобто приблизно 600 тис).

— А якщо говорити про об\'єднання Церков, то чи таким одностайним є супро-тив створенню єдиної Церкви в середовищі УПЦ Московського Патріархату?

— Не треба думати, що УПЦ Московського Патріархату єдина та монолітна у своїх намірах і поглядах на майбутнє. Там єдності немає, і в цій Церкві є три напрями. Один радикальний, представники якого відкрито гово-рять, що вони ніяка не Українська Православна Церква, а російська, та вимагають назвати врешті-решт речі своїми іменами. Це – проросійська частина, що прагне не лише церковної єдності, але й заявляє про потребу державного об\'єднання України з Росією. Друга – не відкидає в майбутньому автокефалії Української Церкви, але йде до цієї мети кроком черепахи. І невідомо, коли вони до автокефалії дійдуть. Третя частина хоче, аби цей статус церква отримала вже найближчим часом. Якщо утвориться визнана Вселенським Патріархом Автокефальна Церква, то саме оця третя частина може досить швидко приєднатися до вже законної Помісної Церкви. Якщо ж говорити про український народ, то його підтримка УПЦ Московського Патріархату не така вже і велика. Згідно з уже згадуваними статистич-ними даними, УПЦ МП – це 9% населення України (4,5 млн.). Нашу церкву, як я вже зазначав, підтримує понад 9 млн. Думаю, що коли постане питання вибору, меншість таки підтримає більшість.

— На останньому Архиєрейському Соборі РПЦ ухвалено пункт Соціальної кон-цепції, який передбачає можливість громадянської непокори віруючих. Кажуть, ніби цей пункт писаний трохи не спеціально під Україну та УПЦ МП. Якщо це справді так, то це пряма загроза національній безпеці нашої держави?

— Може бути. Принаймні відомо, що такий пункт у Соціальній концепції є. Оскільки він закладений, то це означає, що є намір у відповідний момент його використати. Це може статися тоді, коли Москва зрозуміє, що вже не може втримати Українську Церкву і тоді, як останній крок, пошлеться на згаданий пункт і закличе до непокори. На мою думку, це буде її остання спроба.

— Як відомо, Московська Патріархія виступила категорично проти візиту Папи Римського в Україну. Складається враження, ніби у Москві більше бояться не лише чотириденного перебування Папи на українських теренах, а того, що він зустрінеться з Вами як Предстоятелем УПЦ Київського Патріархату...

— У них є підстави для такого занепокоєння (сміється – Авт.). Вони до цього часу своє небажання визнати автокефалію Української Православної Церкви грунтували на тому, що ніби є такий Патріарх Філарет, на якого наклала анафему РПЦ і з яким не можна мати нічого спільного. Якщо ж Папа зустрінеться зі мною, то це означатиме, що він не визнає таких санкцій. Це в свою чергу знищує всю московську пропаганду.

Як на мене, така зустріч повинна відбутися ще й тому, що її відсутність не сприяти-ме налагодженню дружніх стосунків між православними та католиками. Папа хоче їх покращити, а для цього треба зустрічатися і говорити. А Ватикану потрібен нормальний діалог.

— У зв\'язку з цим розкручується версія, що після приїзду Папи в Україну Київський Патріархат долучиться до новітньої унії з Римом.

— Це чергова вигадка. Ніякої унії між УПЦ Київського Патріархату та Українською Греко-Католицькою Церквою бути не може. І цього не треба боятися. Головне, що ми хочемо з греко-католиками мати нормальні християнські відносини.

Юрій ДОРОШЕНКО,
журнал "Політика і культура",
22-28 травня 2001 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2