Apologet

Особливо якщо він мчить в Україну

Папа з Риму приїде в Україну. Принаймні на це сподіваються вже не тільки віруючі – католики, а й чимало байдужих до релігії людей. Колесо підготовки візиту запущене на всю потужність: у Львові ремонтують кафедральний собор, муніципальна влада цього міста "під шумок" намагається "вибити гроші з держбюджету "на Папу", доводять до ладу еподром і стадіон, де він виступатиме, периферійні вчителі з цієї нагоди вигадують гімн, а туристи панічно бронюють на 25-27 червня місця в готелях. На хвилі піднесення в суспільстві з\'являються різноманітні ідеї. Одні пропонують, аби понтифік завітав на місце, де була славетна Запорізька Січ – острів Хортиця, другі то самі виготовляють копію корони, яку колись Папа дарував князю Данилові Галицькому, то чекають її з Риму. Треті хочуть навіть перенести сесію львівським студентам, аби в їхніх гуртожитках порозміщувати приблизно півтора мільйона паломників. Словом, колотнеча величезна і, що цікаво, все часто зводиться до питань далеко не першорядних.

Скажімо, ніхто не переймається тим, як сприйматимуть віруючі інших церков приїзд Папи в Україну. Повністю ігнорується простий факт, що в нашій країні католицизм (навіть спільно з греко-католицькою його формою) далеко не пануюча релігія. Хочеться це комусь, чи ні, а тут превалює таки православ\'я. Майже нікого особливо не хвилює, в якій атмосфері пройде візит. У мирі та порозумінні з іншими, чи з пікетами? Чиновники, що клопочуться підготовкою зустрічі глави Ватикану, тільки нервово зреагували на лист і заяви УПЦ Московського Патріархату, а для того, щоб налагодити діалог із православними, палець об палець не вдарили. Ватиканські функціонери також не ліпше вчинили – подалися до Москви, щоб заспокоїти тамтешнього патріарха. Це що, чергове сватання України поза нею? Сподіваємося, що римський архиєрей не хоче, ставши на українську землю своєю пантофлею, продемонструвати, ніби українці-некатолики його не обходять.

Наприклад, я як православний не проти приїзду глави Римо-католицької церкви, відомого громадського та політичного діяча, борця з комуністичним режимом в Україні, але хочу, щоб високий гість приїхав із повагою до господарів. Було б іще ліпше, якщо б саме в Києві був продемонстрований зразок щирого екуменізму, а не прихованого прозелітизму. Поки ж підготовка візиту нічим не відрізняється від організації концерту того ж таки поп-співака Стінга, даруйте, якоїсь шоу-акції. Не спрацьовує і формула, висловлена нашими чиновниками про те, що це візит глави держави Ватикан на запрошення українського Президента. Її розвіяв сам Рим, заявивши, що Папу-політика та Папу – релігійного діяча не можна відокремити.

Це все на тлі офіційної заяви представників УПЦ Московського Патріархату (найбільш впливової православної конфесії, а на цьому люблять наголошувати українські державні мужі), де, зокрема, говориться: "Мільйо-ни простих православних віруючих відкинуть цей візит, що поставить мене (тобто митрополита Володимира (Сабодана) – Авт.) і весь єпископат Української Православної Церкви в ситуацію, коли ми не зможемо зустрітися з вами. А тому ми офіційно заявляємо, що в разі візиту Вашої Святості в Україну в пропоновані строки між нами не буде зустрічі, і жоден з кліриків нашої Церкви не братиме участі в програмі візиту". До цього слід додати і слова анонімного джерела в Київській митрополії МП, зацитовані інформагенцією "Інтерфакс-Україна", що пообіцяло – Папу таки зустрі-нуть пікети протестантів із Московської Патріархії. Навряд чи вони будуть вибирати слова для означення "католицького загарбника". Зрозуміло, що на підтримку "братам" прибудуть із сусідньої Росії автобуси з клікушами... Але навряд чи це буде відігравати суттєву роль. Усі головні світові телекомпанії продемонструють кадри перебування Папи в Україні, де його зустрічає агресивний натовп варварів. Нікого не обходитимуть нюанси про те, що це активісти Московського Патріархату, підбурені Патріархом Алексієм II (Рідегером). Для світу існуватиме тільки одна реальність: це Папа (улюбленець європейської публіки), Україна (до цього часу ще TERRA INCOGNITA – невідома земля) та українці (дикуни, без почуття культури та гостинності?).

Агов, шановний Вікторе Дмитровичу Бондаренко, голово Державного комітету в справах релігій, хіба ви цього не розумієте? Ви ж завжди зважали та тонко реагували на настрій Московської Патріархії. Якщо ж ви це розумієте, то де ваше блискуче вміння домовитися з цією впливовою конфесією? Ви ж, як ніхто, розумієте, в які апокаліптичні тони фарбують приїзд Івана Павла II до нас ідеологи з УПЦ МП. Уже всі наближені до цієї релігійної організації газети трублять про підступний план знищення православ\'я в Україні. Про те, що з візитом понтифіка ніби пов\'язана "нова спроба розчленування православ\'я та створення незалежної церкви розкольників шляхом втручання відомого своєю прокатолицькою орієнтацією Константинопольського Патріарха Варфоломія, якого називають не інакше, як "троянським конем" православного світу, через об\'єднання розкольницьких угруповань "КП" та "УАПЦ" з участю греко-католи-ків і наступним об\'єднанням із ними". Як вражає широта лету уяви автора офіційного веб-сайту Московської Патріархії? Найгірше, що багато хто з віруючих цієї релігійної організації в Україні свято вірять у це.

Не треба забувати і те, що інші дві укра-їнські православні конфесії – УПЦ Київського Патріархату й УАПЦ поки спокійно та ліберально ставляться до приїзду глави РКЦ, бо сподіваються, що перед ним ще у нас побуває Константинопольський Патріарх Варфоломій І (який є найбільшим авторитетом православного світу). Якщо ж українська влада почне відмахуватися від візиту Патріарха або затягувати його під різними приводами (поки йдеться про травень цього року), тоді цей баланс може бути порушеним, компроміс зірветься, а вірні національних церков поповнять антипап-ські пікети, піднявши старе галанівське гасло "Плюю на Папу!".

Щоб зрозуміти всю складність ситуації, треба відповісти на запитання: чому наша вла-да почала так активно виступати за приїзд Папи, що навіть замахнулася на святе для неї (з точки зору електоральних сподівань) – загострення стосунків із УПЦ Московського Патріархату? Зрозуміло, що не з бажання задоволь-нити духовні потреби греко-та римо-католиків в Україні сущих. Аналітики говорять про те, що влада хоче задовольнити свої потреби – че-рез приїзд Папи дати світові позитивний про себе імпульс. Хоча б таким чином продемонструвати, що ми – європейська країна. Президенту Леонідові Кучмі у зв\'язку з останніми внутрішньополітичними конфліктами потрібна чиясь підтримка на світовій арені. Як це не дивно, але в іміджевому плані він може впевнено спертися на плече кволого глави Ватикану. Згадаймо, що після рукостискань із Папою у Гавані навіть гроза всіх капіталістів Фідель Кастро для світу перестав бути таким страшним. Але тут є одна умова: Папа Римський, мов чарівна паличка, діє на політиків лише тоді, коли його поїздка країною проходить у дружній і щирій атмосфері, а не закидують його помідорами чи ще чимось. На жаль, для Москви папський візит небажаний ні за якої умови. Якщо ж він приїде, то їй вигідно зробити його невдалим, аби потім можна було сказати, мовляв, ми ж попереджали! Тут важливим буде і приїзд Московського Патріарха Алексія II до Криму в квітні, про що вже з\'явилася інформація. Кримський півострів може перетворитися в такий собі штаб боротьби проти візиту Папи Римського та Вселенського Патріарха в Україну. І саме те, чи зможе українська влада зробити контрольованою та прогнозованою діяльність цього "Смольного" та таки, всупереч перепонам, організувати візити Папи з Ватикану (Рима) та Патріарха з Константинополя (Стамбула) до нашої країни, засвідчить її живучість і силу, рівень релігійного протистояння зведе до мінімуму, а Україна підтвердить перед світом правдивість демократичного та цивілізованого шляху свого розвитку.

І ще одне. Як нам стало відомо, позиція Московської Патріархії стосовно Папи не така вже однозначна. Деякі архиєреї з УПЦ МП ведуть переговори за спиною свого Патріарха про те, аби таки зустрітися та поручкатися з римським архиєреєм. Це що, одна рука не відає, що робить інша?

Юрій ДОРОШЕНКО,
газета "Україна молода",
27 лютого 2001 року