foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Помер предстоятель УАПЦ Димитрій (Ярема)

Ще під кінець минулого року Патріарх УАПЦ Димитрій (Ярема) зізнавався, що вже бачить обличчя смерті, готувався відійти в Царство Небесне... Але Бог йому таки дозволив стати на поріг 2000-ліття Різдва Христового. Вмирати Патріарх поїхав зі столиці, де завжди відчував себе чужинцем, до рідного Львова. Там вранці 25 лютого на 85-му році життя і віддав Богові душу.

 

* * *

Народився Володимир Ярема ще далекого 1915 року в Галичині. 1947 року став священи-ком. А до церковної історії він увійде навіть не лише через те, що був Патріархом УАПЦ, — його пам\'ятатимуть за 1989 рік, коли тодішній протоієрей Володимир Ярема наважився на без-прецедентний акт — вихід разом із Петро-павлівською громадою Львова з-під юрисдикції Московської Патріархії.

Він ніколи не був церковним політиком - ні як Патріарх Димитрій (Ярема), ні як отець Володимир Ярема. Він жив за якимись власни-ми, здавалося, тільки йому зрозумілими імпуль-сами і такою ж логікою...

Готуючись до відходу, він уклав заповіт, де зазначив: "Благословляю єпархії УАПЦ визнати над собою юрисдикцію блаженнійшого митро-полита УАПЦ в діаспорі та УПЦ у США Костян-тина... І прошу продовжувати працю над творен-ням єдиної Помісної Української Православної Церкви в канонічній єдності зі Вселенським Патріархом". За цим же заповітом блаженній-ший просив поховати його у Петропавлівській церкві Львова, де багато років служив свяще-ником.

Але, напевно, найголовніше його бажання було: "У році мого відходу від керівництва УАПЦ прошу лишатися на цьому шляху (об\'єднання діаспорної та автокефальної церков) й не проводити жодних соборів самостійно, без участі діаспорної частини нашої Церкви". Від цього часу в церквах УАПЦ молитимуться за здоров\'я "блаженнійшого владики Костянтина, митрополита УАПЦ".

 

* * *

Хоч і вважається, що остання воля люди законом, але ще невідомо, як це побажання сприймуть у Бавнд-Бруці — адміністративному центрі УПЦ у США. Чи забажають вони прийня-ти до себе уламок української церкви, поки що невідомо. Також навряд чи останню волю Пат-ріарха Димитрія сприймуть усі вірні Української Автокефальної Православної Церкви. Адже та-ким чином змінюється статус УАПЦ. З помісної церкви з патріаршим управлінням вона, по-суті, перетворюється навіть не на Київську митропо-лію, а на частину американської української митрополії Константинопольської Патріархії. Ці питання, безумовно, не можуть бути вирішені без волі ще й Константинопольського Патріарха Варфоломея. Вселенський же Патріарх подумає десять разів, перш ніж погодиться на те, аби відкраяти під носом у свого московського колеги шматок церковного пирога.

Не все так просто і з митрополитом Кос-тянтином. Він сам уже давно говорив про свою мрію покинути керівництво УПЦ у США і піти на спокій до якогось монастиря. Тоді на перший план вийде постать "сірого кардинала" цієї церкви — архиєпископа Антонія.

Так чи інакше, спільного Собору з діаспор-ною церквою доведеться довго чекати. Якщо він буде взагалі. Можливо, не треба чекати на волю Константинополя та Бавнд-Бруку, відмовляю-чись від заповітної мрії багатьох поколінь укра-їнців — мати свого Патріарха та Помісну Церкву? Тоді ліпше звернути увагу на об\'єднавчі процеси в середині самої України. На сьогодні церковні реалії такі, що в Україні тепер лише одна помісна Українська Православна Церква з патріаршим правлінням — УПЦ Київського Патріархату. Подобається це комусь чи ні. Заповіт же Патріарха Димитрія можна сприйма-ти як чергову заяву про самоліквідацію УАПЦ. Українці віднині мають лише одного українсь-кого Патріарха — Київського та всієї Руси-Ук-раїни УПЦ КП Філарета. Крім нього, на укра-їнську православну паству претендують ще Московський і тепер ще й Константинопольсь-кий Патріархи. Вибір за українцями.

Юрій Дорошенко,
газета "Україна молода",
29 лютого 2000 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2