Apologet

– подумать і віддать
чи віддать і подумать?

Як стало відомо, Президент України Лео-нід Кучма доручив уряду до 1 серпня розглянути питання скасування постанови Ради міністрів УРСР від 1991 року "Про перелік культових споруд — визначних пам\'яток архітектури, що не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям".

Це рішення доволі непересічне, адже йдеться про трохи не десяток перлин архітекту-ри, культури й історії. Серед них: Софійський собор, Андріївська та Кирилівська церкви у Киє-ві, комплекси Києво-Печерської лаври та Виду-бицького монастиря, Кармелітський монастир у Житомирській області, Домініканський і Єзуїт-ський монастирі у Вінницькій області, костьол Іоанна Хрестителя у Львові, Успенський собор у Харкові, Спасо-Преображенський, Борисо-Гліб-ський і Єлецький монастир у Чернігові, Воло-димирський, Петропавлівський і Михайлівський собори в Севастополі.

Зважаючи на важливість питання, навряд чи у цій справі варто розмахувати шаблюкою. Адже, передавши пам\'ятки у користування релі-гійним організаціям, потім забрати їх буде не-можливо. За твердженням експертів, перед тим, як робити такий "царський" подарунок церквам до 2000-річчя Різдва Хрестового, треба було б спочатку вивчити ефективність користування релігійними організаціями історичними пам\'ят-ками. В Україні на сьогодні відсутній єдиний, системний і ґрунтовний аналіз того, як віруючі користуються культовими спорудами, наскільки вони готові витрачати гроші на їх ремонт і догляд. Також потребує поліпшення система деражавного контролю за цим.

Згаданим рішенням можна одночасно зни-щити кілька музеїв – "Софію Київську", "Києво-Печерську лавру". Крім того, необхідно подума ти, наскільки це доцільно робити взагалі. По-пер-ше, частину споруд, які раніше належали римо-католицькій церкві, передавати зараз, можливо, і не варто. Бо до 1917 року в Україні жило більше поляків, які були парафіянами костьолів. Зараз там переважно українці, що є православними.

По-друге, і це найголовніше: можливо, ці споруди необхідно було б пообіцяти передати тільки єдиній Помісній Українській Православ-ній Церкві, зрозуміло, зараз ще вивчивши ситуацію з їх подальшою експлуатацією. Прези-дент уже заявив, що він підтримує створення єдиної Помісної Церкви. Такий крок держави міг би реально прискорити процес об\'єднання нашого православ\'я, зацікавив би священнослужителів сісти за стіл переговорів і принаймні серйозно вислухати позиції сторін.

Юрій ДОРОШЕНКО,
газета "Україна молода",
15 липня 2000 року