ПРАВОСЛАВНИЙ АПОЛОГЕТИЧНИЙ ПОРТАЛ — П\'ЯТИЙ РІК "ЧОРНОГО ВІВТОРКА"

foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

П\'ятиріччя з дня побиття на Софійському майдані Києва поховальної процесії Київського Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира (Романюка) – дата, що змушує замислитися. Чи все зроблено, аби убезпечити народ від повторення трагедії? Тоді через інтриганство високих чиновників і тиск Москви опинилися по різні боки беззахисні бабусі і кремезні "беркутівці", віруючі і невіруючі, інтереси України та Росії. Стало зрозуміло, що поняття офіцерської честі близьке не для всіх.

Тоді наші урядовці недооцінили важливості народного прагнення підтримати національну церкву. Звідки було взятися у "хлопців з комсомольським минулим" цьому розумінню? Вони вважали, що цинізм і прагматизм – одне і те ж, а тому, не роздумуючи, уклали політичні угоди з Московською Патріархією. Угоду, як виявилося, проти власного народу.

Але саме "чорний вівторок" став днем, коли всі національно-демократичні сили зрозуміли, що є Українська Православна Церква Київського Патріархату – духовна сила України. Всі усвідомили, що УПЦ КП – це не вигадка митрополита Філарета, а справді фундамент Помісної Української Православної Церкви.

Того ж похмурого дня Україна прощалася не тільки зі своїм сином, багаторічним в\'язнем сумління Патріархом Володимиром (Романю-ком), а й з ілюзіями. Було очевидним, що влада, наперекір Хвильовому, проголосила курс на Москву. Слава Богові, тоді Президент України Леонід Кучма зміг зробити висновки з трагедії. Поступово УПЦ Київського Патріархату влада почала помічати, а далі вже набралася мудрості, щоб навіть серйозно заговорити про потребу створення єдиної Української Церкви. Це прогрес. Тому зараз навряд чи варто забувати про події 18 липня 1995-го і прямувати до вже знайомих грабель.

Юрій ДОРОШЕНКО,
газета "Україна молода",
18 липня 2000 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2