ПРАВОСЛАВНИЙ АПОЛОГЕТИЧНИЙ ПОРТАЛ — НА МАЙДАНІ КОЛО ЦЕРКВИ ВЖЕ НІХТО НІКУДИ НЕ ЙДЕ...

foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Але міжконфесійне протистояння у столичній Дарниці триває

Дійові особи:

1. Намісник Києво-Печерської лаври, єпископ Вишгородський Павло (Лебідь) і секретар Київської митрополії Московської Патріархії отець Віталій Косовський – сірі кардинали за спиною кволого митрополита УПЦ МП Володимира (Сабодана). Перший відзначається своєю грубістю, але із симпатичними молодиками буває чемним. Другий віддає перевагу чоловікам і жінкам, але з солідними грошима. Обидва в сумних дарницьких подіях взяли безпосередню участь.

2. Отець Микола Макар – маріонетка в руках лаврських опричників (хто вони – читай вище), а також палкий прихильник керівника Компартії Петра Симоненка як кандидата в Президенти України.

3. Свято-Михайлівська парафія Дарницького району Києва та її староста Володимир Макарчиков. Власними силами побудували храмовий комплекс, а як тільки вирішили об\'єднатися в єдину Церкву – Київський Патріархат – втратили все. До цього приклало руку не тільки керівництво УПЦ МП, а й влада.

4. Підрозділи Дарницького райвідділу внутрішніх справ на чолі з полковником Е.Ф.Хрищуком, загони сумнівного "Війська Запорізького низового" (не плутати з Українським козацтвом) та відоме всім УНА-УНСО, яке представляти немає потреби. Всі виконують роль силового важеля у розв\'язанні міжконфесійного конфлікту.

Дія відбувається на проспекті Миру, 16 Дарницького району Києва, і в "масовках" також беруть участь парафіяни, вигнані з власної церкви, кликуші, привезені автобусами з лаври, та сторонні спостерігачі.

Декорації: церква, капличка, пам\'ятник жертвам Чорнобиля, сніг.

 

Дубль перший: Штурм

Двотисячний рік Московська Патріархія в Україні вирішила за найкраще зустріти бандитсь-кими діями – з 1 на 2 січня група озброєних осіб захопила споруди Свято-Михайлівської парафії, зокрема каплицю Святого Георгія, храм Пам\'яті жертв Чорнобиля Дарницького району столиці. Засоби масової інформації ще до Різдва Христо-вого встигли ознайомити громадськість із подро-бицями конфлікту та запропонувати власні версії його розгортання. Нагадаємо, що головною "ударною" силою захоплення були молодики підозрілого вигляду, що прикривалися вивіскою бутафорного "Війська Запорізького низового". Злочинною операцією (а такою вона є хоча б через те, що були всі атрибути – ломик і автоген) безпосередньо керували московські владики: Вишгородський – Павло та Черкаський – Софро-ній. Усе почалося з того, що ще 24 грудня 1999 року Свято-Михайлівська парафія Дарницького району Києва оголосила про вихід зі складу УПЦ Московського Патріархату. Оскільки, згідно з ук-раїнським законодавством, саме громада є основ-ним суб\'єктом релігійних стосунків, то все б було добре, якби не одвічне та безмежне бажання Москви володіти всім і вся. Батюшки з псевдоре-лігійної структури, якою є Московська Патріар-хія, звикли ні за гріш ставити волю громади, а тим паче тієї, що перекинулася від них до Київсь-кого Патріархату, чим показала шлях творення єдиної помісної Української Православної Церк-ви. Їх чомусь коти починають шкребти в душі лише від думки, що є українська альтернативна духовному пануванню РПЦ.

Миттю в інформаційному просторі була розповсюджена паралельна версія подій. "Очима Москви" все бачиться догори ногами. Так, на думку прес-служби УПЦ МП, це "представники Київського Патріархату розпалюють міжконфе-сійну ворожнечу, всупереч підписаній угоді про міжконфесійний спокій". Виходить, що за моє жито мене ж і бито. Подальший сценарій подій давно вже випробуваний на практиці: тільки-но релігійна громада вирішує перейти до складу іншої конфесії, як миттю утворюється паралель-на, дискредитуються активісти, а потім силовими методами майно та храм залишаються за "своїми". А якщо їм ще й сприяє священик, то справа, вважайте, майже у вас у кишені.

"На прохання настоятеля Свято-Михайлів-ської парафії Української Православної Церкви Московського Патріархату протоієрея Миколи Макара та згідно зі статутом УПЦ, протягом трьох тижнів перед Новим роком проводилася фінансова перевірка Свято-Михайлівської грома-ди, старостою якої був Макарчиков В. І., і виявле-ні численні фінансові порушення", - йдеться в інформаційному повідомленні з канцелярії мит-рополита Київського та всієї України. Далі довідуємося, що це УПЦ Київського Патріархату намагалася захопити храми за допомогою УНСО (цією структурою найбільше люблять лякати громадян "лаврські отці").

Постать отця Миколи, що майоріла з екра-нів телевізорів і роздавала коментарі взагалі за-слуговує на окрему увагу. Він активно працював у виборчому штабі пана Суркіса, коли той мріяв стати мером столиці. Пізніше, вже на останніх президентських виборах, Микола Макар також не сидів склавши руки. Він привів кандидата в Президенти та керівника Компартії Петра Симоненка до церкви, за яку зараз розгорілась боротьба. Громада, зрозуміло, не дуже прагнула бачити атеїста в храмі Божому, й отцю довелося проводити зустріч лише на території комплексу. Потім він надолужував своє, рекламуючи книж-ку Петра Симоненка з амвону. Природно, що терпець парафіян зрештою урвався. Ну а далі вже все відомо.

Під стінами храму блукали "братки", що навіть не намагалися грати роль "низовиків". А бідолашні парафіяни ходили навколо. У всій цій зовсім не різдвяній і не новорічній історії важли-вими є кілька моментів. Уже на прес-конференції Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет заявив, що йому видається показовою така спів-праця напівкримінальних угруповань із Москов-ською Патріархією. Ситуація виглядає ще більш дивною, якщо придивитися до дій правоохорон-них органів. Міліціонери з Дарницького райвід-ділу замість того, щоб захищати закон, сприяли напасникам і, по суті, зробили все, аби храмовий комплекс опинився в руках УПЦ Московського Патріархату. Залишається сподіватися, що саме захопившись боротьбою зі злочинністю, дар-ницькі міліціонери забули: в Україні держава відокремлена від церкви. І не варто робити так, щоб потім секретар митрополії УПЦ МП Віталій Косовський міг казати: та усі вони у мене в кулаці!

 

Дубль другий: Облога, або Троянський кінь у погонах

Можна було б поставити крапку, розповів-ши про злочинне захоплення храмового комп-лексу в Дарниці та безпрецедентне підігрування правоохоронців напасникам. Але життя триває, і події розгортаються далі. Відома криміналістам істина, що один безкарний злочин тягне за собою інший, підтвердився. Ненажерна в своїх амбіціях Московська Патріархія не могла змиритися з тим, що віруючим Свято-Михайлівської парафії (Дарницького району) УПЦ Київського Патріар-хату залишилося приміщення недільної школи.

Згадують очевидці сумних подій: "Після молебну на церковному подвір\'ї (це було 15 січ-ня цього року) парафіяни, яких було близько 130 осіб, прийшли до недільної школи погрітися та випити гарячого чаю. Десь о 18 годині до церкви почали з\'їжджатися іномарки й автобуси з людьми, лаврськими монахами та духовенством інших єпархії УПЦ Московського Патріархату. Цей натовп (близько 300 осіб) узяв в облогу недільну школу. Почалися погрози, стукіт у вікна та двері, залякування".

За словами голови парафіяльної ради Воло-димира Макарчикова, єпископ Вишгородський УПЦ Московського Патріархату Павло (Лебідь), прибувши з автогеном, дав розпорядження мілі-ції у півгодинний термін викинути всіх присутніх із школи. Інакше він зі своєю "паствою" виріже двері, повибиває шибки та захопить школу. На це начальник Дарницької міліції Е.А.Хрищук і представник ГУ МВС Києва запропонували всім вийти з недільної школи, залишивши п\'ять охоронців.

Далі єпископ Павло геть розійшовся, почав підбурювати натовп. Факт розпалювання між-конфесійної ворожнечі очевидний. І це при тому, що саме єпископ Павло був за спиною немічного митрополита Володимира (Сабодана), коли той ставив свій автограф від імені всієї Московської Патріархії під угодою про міжконфесійний мир і злагоду. Пан Макарчиков просто обурений пове-дінкою високого московського ієрарха, бо той "називав парафіян христопродавцями, а багато-дітних жінок – стервами та шльондрами".

Коли староста парафії зачинив двері, наш єпископ Павло опечатав приміщення, сказавши., що до ранку хай усе залишається, а після служби недільна школа буде захоплена штурмом. Мілі-цейська машина заблокувала запасний вихід. Наступного дня, тільки розвиднілося, старосту парафії Володимира Макарчикова відвезли до Дарницького РУВС. Там йому полковник міліції Хрищук запропонував підписати видану ним постанову. Начальник райвідділу вирішив на-решті розрубити гордіїв вузол і заборонив до су-дового вирішення "доступ громадян у культові та господарські приміщення Свято-Михайлівського храму та в приміщення недільної школи". Майно та приміщення повинні були охороняти підрозді-ли міліції.

"Наша парафія виконала постанову та за-лишила приміщення школи, а лаврсько-москов-ські загарбники не підкорилися міліції. Продов-жується розкрадання майна парафії. Охорона Ко-совського не допускає законних парафіян навіть на територію, б\'є жінок і дітей, кажучи: "Уходите с нашей земли". Знаменно, що всі ці протизакон-ні дії відбуваються лише під покровом темряви", йдеться у зверненні Свято-Михайлівської право-славної громади до Київського Патріарха Філарета.

Тоді ж провід УНА-УНСО (активісти цієї організації протистояли московським бойовикам із Війська низового) також повірив у обіцянку мі-ліції взяти під повну охорону храмовий комп-лекс. Щоправда, провід політичної організації застеріг, що призупинка участі в конфлікті є тимчасовою, а організація знаходиться в стані мобілізації. "Якщо раптом буде прийняте неспра-ведливе рішення або Московський Патріархат відмовиться виконати справедливе, УНА-УНСО підтягне достатні сили для вирішення проблеми", - говориться у відповідній заяві.

Таким чином, завдяки хитрим маніпуляці-ям руками правоохоронців московські попи ра-зом із "вгодованими ченцями" витурили вірую-чих УПЦ КП навіть із приміщення школи, а самі порядкують у чужій господі, немов у власній. І надалі навколо церкви тиняються рекетири, що прикриваються традиціями Запорізької Січі, а офіційні в дошку УТН у переддень Водохреща, захлинаючись від радощів, демонстрували кадри, з яких все той же єпископ Павло (Лебідь) на те-риторії храмового комплексу в Дарниці занурю-вав хрест в три емальовані каструлі. Отож пост-раждала бідолашна громада лише за одне бажан-ня – об\'єднатися зі своїми братами у вірі в єдину Помісну Українську Православну Церкву. Це в очах Москви великий злочин, а тепер здається, що до думки "білокам\'яної" пристає й українська влада, яка вже півдесятка років поспіль не може збагнути, що пиляє гілку, на якій сидить.

Дарницькі події остаточно довели, що ке-рівництво УПЦ Московського Патріархату біль-ше прагне брататися не з браттями, а з "братка-ми". Криміналізація цієї релігійної організації набрала настільки великих обертів, що Синод УПЦ МП уже не соромиться відкрито прохати за своїх підопічних із іншого боку закону. Так Си-нод звернувся до Президента України з прохан-ням зробити амністію. Якось митрополит Ро-сійської Православної Церкви й за сумісництвом УПЦ МП, Володимир (Сабодан), випрошував у спікера Держдуми Росії Геннадія Селезньова продати на пільгових умовах шість тонн нафти (все це, звичайно, ніби для благодійної мети – "турбота про достойну зустріч 2000-ліття Різдва Христового"), а в кінці листа була цікава припис-ка: "У випадку позитивного рішення ми вкажемо на фірму, що і буде від нашого імені займатися конкретним втіленням проекту в життя". Зали-шається гадати, якщо Президент погодиться на амністію, то Московська Патріархія також візьме на себе обов\'язок "вказувати" кого із "зеків" випускати?

Як би там не було, а прес-служба Київської Патріархії вже поширила заяву, де, зокрема, зазначається: "Як бачимо, спільна мета діячів закордонного релігійного центру, яким є МП, та української міліції досягнута. У храмі Київського Патріархату за допомогою "нашої" міліції госпо-дарюють іноземні зайди. Так звані "законність і правопорядок" відновлено. Прес-служба Київсь-кої Патріархії заявляє гострий протест таким діям і вимагає притягнути корумпованих працівників МВС до кримінальної відповідальності та по-класти край безпрецедентному знущанню над віруючими, які стали заручниками зрощування міліції та криміналітету". Ну, міліцію, як на нашу думку, зрозуміти можна – вона виконує угоду про співпрацю між МВС і УПЦ МП. Також ще якось можна зрозуміти, коли російська міліція викидала віруючих Української Православної Церкви з храму у підмосковному Ногінську і передала його РПЦ, але те, що робиться в столиці України, збагнути важко. Якщо українська влада бере приклад із російських колег, то треба діяти навпаки – витурити Московську Патріархію з те-риторії країни. Принаймні саме це вкладається в "силову" логіку. Принаймні не підтримувати загарбницьких дій однієї конфесії. Тепер ще сло-во за Київрадою та судом, але то вже буде третій дубль.

Юрій ДОРОШЕНКО,
Газета "Україна молода",
22 січня 2000 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2