foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Нещодавно відбувся черговий "круглий стіл" з проблем стосунків
між владою та церквою в громадянському суспільстві

Днями Український центр економічних і політичних досліджень разом із представницт-вом Фонду Конрада Аденауера в Україні про-вели "круглий стіл" "Влада та релігія: Церква в контексті побудови громадянського суспільст-ва в Україні". Подібні зустрічі для представни-ків українських християнських традиційних конфесій стали вже постійними. Щоправда, столи не завжди "круглі", а здебільшого квад-ратні. Напевно, це більше символізує сучасний стан міжрелігійних стосунків.

Про їх особливість розповідав Голова Держкомрелігій Віктор Бондаренко. Він від-значив, що його відомство рік від року все мен-ше реєструє релігійних громад. Це, виявляєть-ся, свідчить про "завершення суспільної напов-неності релігійними громадами нашого сус-пільства". З\'являється у церковних громад серйозна інфраструктура. Пан Бондаренко на-віть очікує, що найближчим часом ми станемо свідками поєднання "двох мостів: духовних і світських навчальних закладів". Загалом, "оп-тимізація релігійного середовища є провідним фактором". Хоча в релігійному житті не все так оптимістично. Віктор Бондаренко вважає, хоч конфліктність релігійного середовища знижу-ється, але "набуває довгопланового, багатовек-торного характеру". Тут навіть спеціалісти ви-діляють природні конфлікти: між традиційни-ми церквами та неорелігіями, між православ-ними та греко-католиками. Всі вони пов\'язані з глибинним перерозподілом зон впливу релігій-них організацій. Особливо сумує головний релігієзнавець від держави через те, що нині фактично заблокований процес законодавчого забезпечення релігійного життя. Усі говорять про те, що закон України "Про свободу слова та релігійні організації" безповоротно застарів, але не всі готові його чіпати, немов священну корову. А у парламенту до розгляду не дохо-дять руки, постійно зайняті політичним чубленням.

Головною проблемою організаторів зуст-річі було спрямувати промови представників конфесій у русло загальної теми. Святі отці часто прагнули просто сказати про наболіле. Можливо, до цього їх підштовхувала й доволі віддалена від реалій життя перспектива громадянського суспільства. Усі розуміють, що основні суперечки точаться між самими релі-гійними організаціями та церквою і державою. Цікавий приклад ваги церкви в житті суспільс-тва та держави проілюстрував у своєму виступі професор Адольф Хампель (м.Гіссен, Німеччи-на). Він розповів, як у післявоєнній, розбитій Німеччині церква залишилася єдиною німець-кою інституцією. Вона була стовпом нації у де-зорганізованому суспільстві та за відсутності німецької держави.

До речі, теза про авторитет церкви в ук-раїнському суспільстві не є аксіомою. Наприк-лад, цитований Віктор Бондаренко перекона-ний, що варто критично сприймати дані чис-ленних соціологічних опитувань. "Не варто пе-реоцінювати суспільну довіру до Церкви, яку фіксують соціологічні служби", - заявив він. На жаль, пан Віктор так і не уточнив, на чому грунтується його зневіра в результати опиту-вань провідних соціологічних фірм. Можливо, він знає якусь таємницю, яка, мов окуляри, дозволяє по-іншому дивитися на речі. Хтозна.

Загалом, більшість учасників, як на мене, так і не зрозуміли, що ж від них вимагають, а тому ховалися в глибинах теологічних концеп-цій стосунків між церквою та державою, що зводяться до біблійного: "Богу – Боже, кесарю – кесареве". Відзначився один лише представ-ник УПЦ МП архиєпископ Львівський Авгус-тин, який ні сіло ні впало, закінчивши свій ви-клад, почав розхвалювати присутніх на зібран-ні жінок. "Розумні, толкові жінки, бачу це, див-лячись на обличчя", - не вгавав владика. Зали-шається так і нез\'ясованим, чому це єпископ, який є монахом, так задивляється на жінок. З точки зору загальної, не дуже традиційної орієнтації, багатьох владик із Московського Патріархату такі позитивні зрушення Львівсь-кого архиєпископа можна тільки вітати.

Проте подібні зустрічі роблять свою справу: представники спілкуються між собою не через зіпсований телефон, а віч-на-віч. Між іншим, у житті, а особливо під час перерви на каву, святі отці не є такими запеклими ворога-ми. Довелося бачити навіть картинку братніх поцілунків між ієрархами двох не досить дружніх конфесій. Уже тільки через це можна подякувати організаторам за старання.

Юрій ДОРОШЕНКО,
газета "Україна молода",
11 грудня 1999 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2