foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Якщо вам таки дивом вдалося відбитися від релігійних залицянь вуличних проповідни-ків і ви замкнулися у власному помішканні та не відчиняєте їм - це ще не гарантує святий спокій у вашій душі. Знайте: тільки-но увімк-нувши телевізор, треба бути готовим, що і звідти почнеться атака на вашу свідомість. Принаймні такий розвиток подій гарантує телепрограма, що нашпигована "всеперема-гаючим голосом віруючого" чи "Миром дому твоєму". Особливу симпатію до подібних програм мають комерційні телеканали: Тоніс - Нарт, Тет. І це зрозуміло, адже вже давно помічено, що гроші, які платяться за трансляцію, не пахнуть.

Та й, на перший погляд, що страшного в тому, що на екрані красується якийсь іноземець, розвалившись у кріслі, ламаною російською (бо українською він може тільки мовчати, як, доречі, і у випадку з переклада-чем) розповідає про те, як він розуміє милість Божу. За спиною проповідника поблискує вогник у каміні, що тільки роздмухується від його енергійних жестів. Буває, що екзальтова-на жінка бігає, мов обпечена, між рядами в якомусь американському "клубі" та стимулює екстаз слухачів. Замість магічного заклинання вона послуговується християнською форму-лою "слава богу", а частіше простим - "алілуя". Секрет успіху полягає у тому, аби вживати ці слова у реченнях частіше, ніж сполучники, та вигукувати щосили. Тільки тоді можна розраховувати на взаємність.

Цікаво, що нині такі "духовні вистави" вже можна побачити вживу і в Україні. Автор цих рядків був свідком, як на "богослужінні" однієї протестантської релігійної організації в столичному будинку однієї творчої спілки проповідник підбурював віруючих (бідні люди) віддати Богові все, що вони мають зараз (гроші, речі), аби потім Всевишній повернув їм це сторицею. "Давайте-давайте, - заохочував молодик, - несіть мені на сцену, що у вас є, якщо ж нічого немає, то віддайте дрібницю Господу, хоч свою жуйку". Мені до цих пір так і не зрозуміло, для чого Богові жуйка, та ще й зужита, але той вечір закінчився закликом: "Підстрибнути до Бога". Натовп дорослих, дітей почав під вигуки пастора стрибати до неба так, що врешті-решт трохи не обвалився не розрахований на подібні заходи балкон актової зали. Невідомо, чи були такі, що перемогли в цій магічній грі, але наступного ранку адміністрація будинка підраховувала збитки та витрати на ремонт. До речі, все це релігіне дійство фіксували телекамери секти, а отже цілком можливо, що воно незабаром з\'явиться на загальноукраїнському просторі як зразок благодаті.

До останнього часу просто феноменом серед подібної телепродукції залишається передача "Оаза серед хаосу", яку готувала знайома нашим читачам харизматична церква "Слово віри" з незмінним лідером, нігерійцем Сандеєм Аделаджею. Він тикав пальцем в екран, просто на потенційного глядача та волав: "У вас что-то болеть по женськи? Сейас оно пройдьот". Безкінечні приклади подібних "див" ("20 років коловся, прийшов до церкви і перестав", "геморой розсмоктався" та інше) повинні, по-перше, залякати глядача "хаосом", цілою навалою хвороб і бід, а по-друге, переконати, що врятувати від них може тільки "оаза" - церква "Слово віри" на чолі з неповторним пастором Сандеєм.

Коли дивишся подібні програми, помічаєш низьку їх якість (щоправда, канали, на яких вони з\'являються, також потребують підвищення професійного рівня). Також розу-мієш, що нормальної альтернативи їм у вигля-ді передач, які були б розраховані на віруючих традиційних християнських конфесій, поки що немає. Поодинокі передачі на загальнона-ціональних каналах, які ще пам\'ятають, що ми не бамбукова країна, а маємо тисячолітню тра-дицію православ\'я (та й православною є біль-шість нашого населення), мають, швидше, загальнопросвітницький популяризаторський характер. Бо в цих передачах самі не надто духовно досвідчені ведучі розповідають із радістю великого відкриття давно відомі істини. В той час, як ні Українська Православ-на Церква Київського Патріархату як націо-нальна Церква, що повинна мати пріоритет у власній державі, ні Московська Патріархія, що володіє в Україні могутнім фінансовим потен-ціалом, так до цього часу не отримали можливості вийти на телепростір. Схоже, що і в нове тисячоліття нам доведеться увійти з сектантським телехаосом.

Юрій ДОРОШЕНКО
газета "Україна молода",
15 січня 1999 року

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2