foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Як жити далі, якщо ні в що не вірити? Будеш пхатися ліворуч праворуч. А якщо віра є, як би не хотілося посидіти, все ж поступишся старій місце. Ось тобі і все християнство. Посуд помий поза чергою. Християнський вчинок? Християнський. Сміття винеси. Ну не наполягай на своєму. Любов – це не сю-сю, му-сю. Це тяготи один одного нести. Так і в мистецтві їх треба нести. А нести більше нікому, ніхто не вірить. У нас спотворений погляд на християнство. А це просто – скільки крові можеш віддати за іншого. Бо написано: "Що зробив одному з малих цих, то ти мені зробив ". Скільки можеш біля ліжка матері просидіти, яка збожеволіла від старості і хвороб. Ось в Чечні дітлахи стоять. Чеку висмикнув один недоумок, зараз – вибух, підполковник, не думаючи, кидається. Його в шматки. Вісім осіб живі. Комуніст, нехрещений, ніколи до церкви не ходив, про Бога взагалі не думав, але він християнин. У рай – ракетою.

  А то в храм прийшов, поклони б'є, свічок понаставив. А серце – порожнє. Християнський вчинок? Мимо. Хоч обмолись увесь, об'їзди усі Афони, обцілуй мощі. Нічого не буде. Дивишся на жебрака: «А ... це все обманщики. По телевізору показували цю мафію». Та дай йому 50 копійок. Що, збіднієш? Помилися у цей бік. Що ти ящику віриш? Справжня мафія – хто у джойстика цього сидить, п'ять чоловік маніпулюють усіма нами. Шиш їм з маслом. Не вийде.

   Я одинадцять років в провінції живу. Так само народ трудиться. Так само встає до зорі. Так само дівчина в тролейбусі в 30-ти градусний мороз – спробуй-но 10 годин: «Ваші квиточки, ваші квиточки». За п'ять тисяч (рос. рублів) на місяць. Ось я – від цих депутат. Для них працюю. Хоч і важко, намагаюся за законом жити. З десяти два рази вдається. Затиснути свій рот окаянний, щоб не вискочило образливе слово. Чи не відштовхнути людину. Не перебити. Вислухати.

   Мені говорять: «У тебе слава є, тому так високо й розмірковуєш». Яка слава? Я доросла людина, і людина, на щастя чи нещастя, недурна, тому я спокійно до неї ставлюся ... Так я про себе думав довгий час. Але згадую: сидимо на Соловках, знімаємо «Острів», і в хвилину відпочинку включаю я телевізор, а там – самий кінець інтерв'ю зі мною, я буквально пару слів сказав, і все. І мені так стало погано: як же це я не подивився повністю передачу із собою?! Кажу собі: стоп, це що ж? Марнославство в чистому вигляді. А я-то думаю і вам говорю, що я до слави байдужий. Невідомо! Якщо мене хвалять, я це люблю, звичайно. Сварять – намагаюся не ображатися, але вже якщо по-справжньому, хльостко, та в ціль, та точно – ображаюся і до цієї людини починаю ставитися погано. У нас, як говорить Осипов Олексій Ілліч, «куди не зачепи, всюди сморід». Ми люди пристойні, хороші лише до того моменту, поки нас за живе не задінуть. Все залежить від нас: як ми чуємо. Чи замилені очі. Чи забиті вуха. Чи затерта душа. Чи обкладена совість ватою. Ось чим треба займатися. Святі навчають: спаси себе, і достатньо з тебе.

Зараз кричать: «правова держава», «закон понад усе»! Все одно купка людей все проплатила. Покажуть тебе з дитинкою. Потім – як ти даєш бабусі пенсію ... Так п'ятсот разів на день. І виберуть саме тебе. Не треба навіть нікого призначати.

   Спосіб дії? Себе роби. Цю маленьку крапочку. І на цю маленьку крапочку світліше стане. А якщо тільки вказувати: це не так, то пенсії мало, то уряд козлиний, то американці погані, то бен Ладен, хай йому грець – нічого не зрушиться. Тільки примножиться злоба, якої і так вистачає. Давайте злобу зменшувати. Людське покликання – бути синами Божими. Не рабами, не найманцями, навіть не друзями. Розумієте, багато років йде світло від найближчої зірки. Зараз бачимо світло зірок двохтисячного року. Ось наші масштаби. Наші глибини. А ми намагаємося заповнити їх у кращому випадку добротним фільмом. Спілкуванням з друзями. У гіршому – горілочкою, порнографією. Дух зневіри царює повсюдно. Тому гримить музика, б'є з екранів кров, еверести голих тіл. Тому «Все й одразу». «Все буде кока-кола». «Піддайся спокусі». «Не дай собі засохнути». «Єгипет цілий рік». Чому товсті дядьки нескінченно з екрану кривляються? Це що, нам диктують? Ні, ми замовляємо цю гидоту.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2