foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Тисячі видів тварин бачених і ніколи не бачених нами, живуть життям, яке здається нам вічним і незмінним, викликає захоплення. Споглядання природи, де „все добре воно“ наближає нас до Творця її. Вид страждаючого безсловесного творіння примушує задуматися про руйнівну силу людської злості і жити по-іншому.

Для сучасного городянина спілкування з твариною  — це, перш за все, школа любові і турботи. Природно, що якщо в будинку є діти, тварини допомагають батькам в їх вихованні. Дітям слід пояснити: „Дивися, поряд з тобою є жива істота, за яку ти відповідаєш. Подобається тобі або не подобається, ти йдеш з нею гуляти, турбуєшся за неї, думаєш про неї“. Тоді це буде перша школа прихильності і перша школа люблячої турботи. Спочатку це тварина, потім це будуть друзі, поступово людина пройде таку школу любові і, можливо, навчиться любити Бога.

Звичайно ж, спеціального вчення  Православної Церкви про тварин немає, але Господь робить все для користі людини, для радості людини, для її потреб. Згідно Шестидневу (шість днів творіння за Біблією) тварини створені, щоб служити людям. Перші глави книги Буття засновані на антропоцентричній позиції: людині дається Боже веління наповнювати землю і володіти нею. Саме Адам дав назву кожному виду тварин виходячи з їх сутті буття.

Гріхопадіння внесло дисгармонію у стосунки людини і тваринного світу. З’явилася ворожнеча людини і тварини, котра триватиме в тій чи іншій мірі до другого пришестя Спасителя.  Пророк Ісая так описує настання майбутньої гармонії в тваринному світі: "Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. І корова буде пастись з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл буде їсти солому. І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй.." (Ісая. 11.6-9)

Відновлення подібної гармонії ми зустрічаємо в житті окремих угодників Божих, котрі досягли вершин святості. Повчальною є історія життя преподобного Герасима, котрий мав супутником лева. Тіло преподобної Марії Єгипетської також  допоміг поховати старцю Зосимі лев, котрий вирив лапами могилу. Преподобний Сергій Радонежський дружив з ведмедем. Коли Іван Грозний намагався зацькувати митрополита Филипа ведмедем, то ведмідь покірливо ліг поряд з митрополитом і не причинив йому шкоди. Таких випадків можна зустріти в життєописах святих безліч. Саме вони свідчать, що крок до примирення людини і тварини першою повинна зробити людина.

В сьогоденні ми можемо побачити безліч прикладів жорстокого ставлення до тварин і не лише диких, а що ще більш неприємне до домашніх. Людина часто зраджує і зневажає вірність "молодших братів". Хто ще з тварин може так любити людину, бути таким вірним другом яким є собака? Проте на вулицях сучасного міста можна зустріти бездомних тварин, до котрих людям немає ніякого діла. Щоб змінити ситуацію з бездомними тваринами людина єдине, що вживає, то це їх винищення. Подібна жорстокість і байдужість впливають на процес нашого спасіння зовсім не позитивно.

Відношення до собак в церковному середовищі не завжди рівномірне. Дехто пропагує вчення про нечистоту собаки, проте це язичницький забобон, очевидно північноєвропейський, і достатньо стійкий. Свого часу Церква просто не стала з ним полемізувати і не проповідувала ні за, ні проти нього, але вийшло так, що, хоча сьогодні цей забобон в народі фактично зник, зусилля церковних людей підтримують його. В Біблії ж про відношення святині і собаки сказано абсолютно ясно, в книзі Товіт у Старому Завіті. Сюжет цієї книги полягає в тому, що Господь посилає юнака Товію в дорогу, і батько дає хлопчику в супровід пса (Товіт 5:17), а Господь дає йому для охорони ангела Рафаїла. Треба помітити, що ангел собаки не боїться. Так утрьох вони і подорожували.

З одного боку, Бог дав владу людині над всіма тваринами. З іншого - влада ця припускає і відповідальність людини перед Богом за все живе на Землі. Людина повинна піклуватися про весь світ, примножувати його багатства, щоб все живе на Землі зберігалося і примножувалося. Одним словом, людина повинна дуже трепетно і дбайливо відноситися до всього тваринного світу.

В посланні св. апостола Павла сказано: "Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння буде визволене від рабства на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донині..". (Рим 8,19,22). Людина - дитя Боже, але потрібно не тільки іменуватися, але і бути їм у всьому, у тому числі і по відношенню до оточуючого нас світу. Тому людина у відповіді за все, що відбувається на Землі з природою.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2