foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Розповідь про Різдво Господа Ісуса Христа зустрічається у євангеліста Матфея, який подає повний родовід Ісуса Христа, також у євангеліста Луки, котрий, як і Матфей, початок цієї події відносить в провінцію Галілея. В той час в Галілеї проживала юна Діва Марія, яка мала трохи більше 14 років від народження. З св. Передання відомо, що благочестиві Іоаким і Анна присвятили свою доньку Марію Господу і в дитячому віці віддали її на виховання до Єрусалимського Храму. При Храмі існувало щось на зразок школи, де виховували дівчаток до 14літнього віку, бо з цього віку дівчина на Сході вважалась уже дорослою, і її віддавали заміж. Дівчаток при Храмі навчали Св. Писанню і рукоділлю. Юна Діва Марія, відрізняючись глибокою вірою і смиренністю, вирішила присвятити своє дівство Господу і залишитись безшлюбною. Це рішення було серйозним кроком, тому що в той час на Сході жінка була майже безправною і займала низьке соціальне положення, тому і проживати одній в такому суспільстві було надзвичайно тяжко. Родичі Діви Марії священик Захарія і його дружина Єлисавета, знаючи про обітницю Марії, заручили її літньому вдівцю Йосифу, щоб той піклувався про її добробут. Коли ще не був звершений обряд вступу чоловіка в її будинок, Марії з’явився Ангел Господній, який благовістив Їй, що від неї народиться Спаситель Світу. Марія сприйняла цю звістку з покорою. «А Ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця». А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?»... І Ангел промовив у відповідь їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлисавета — і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо «для Бога нема неможливої жодної речі!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк.1;30—38). Після цих подій Марія відвідала свою родичку Єлисавету і пробула в неї деякий час. Коли вона повернулася додому, то з її зовнішнього вигляду було вже видно, що вона вагітна. Благочестивий Йосиф, не бажаючи ославити Діву Марію, вирішив відпустити її таємно, але вночі йому з’явився Ангел і звелів прийняти Діву. «Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній — то від Духа Святого» (Мф.1;20).

Переконаний словами Ангела, Йосиф «прийняв жену свою», тобто відмовився від наміру відіслати її від себе, залишив її жити в себе в будинку як дружину. «І не знав її, «аж доки» вона породила Сина Свого первенця», — це означає, що після народження Ісуса він став жити з Нею як з дружиною. Справедливо зауважує св. Іоанн 3олотоустий, що просто неймовірно припустити, щоб такий праведник, як Йосиф, наважився б пізнати святу Діву, після того як Вона так чудесно зробилася матір’ю. У даному випадку слово «аж доки» в грецькому тексті «єос» ніяк не можна розуміти так, як хочуть розуміти протестанти і сектанти, які не визнають Пресвятої Діви, немовби Йосиф до народження Христа не знав Її, а потім пізнав, але так, що він цілком ніколи не пізнавав Її.

При Іроді Великому була збудована дорога, яка з’єднувала Юдею з Парфією, що свідчить про живі стосунки між цими державами. Послідовники іранської релігії, як і юдеї, чекали появи в світі Спасителя. Святий Іоанн Золотоустий називає волхвів «початком віруючих з язичників». Волхви шукали новонародженого Царя в Єрусалимі, тому що відомі пророцтва того часу говорили про Підкорителя світу, який прийде з Юдеї. Волхви говорять: «Ми бачили зірку Його на Сході». В Парфії, а також і в Палестині була широко розповсюджена астрологія, яка пов’язувала рух небесних тіл із земними подіями. Дослідники говорять по-різному про «зірку волхвів». Одні кажуть, що це було якесь надприродне явище, інші — про появу на небосхилі нової величної планети, ще інші — про сходження «царських планет» Сатурна і Юпітера, яке мало місце приблизно в час Різдва Христового.

Шукаючи новонародженого Месію, волхви звернулись за допомогою до царя Ірода, який, почувши про нового царя, дуже занепокоївся, тому що боявся за свій трон, який захопив через підступність. Взагалі цар Ірод хворобливо відносився до будь-яких чуток про державний заколот. Жертвами його хворобливої підозри стали його дружина і три сини, яких він умертвив. Тому звістка про нового претендента на престол його дуже насторожила. Ірод зібрав книжників юдейських і довідався від них, що згідно з пророцтвами Христос має народитися у Вифлеємі. Ірод, посилаючи волхвів до Вифлеєму, просить їх розвідати про все і сповістити його про місцезнаходження Немовляти, але, отримавши одкровення через Ангела, волхви повернулись додому іншим шляхом. Також Йосиф, отримавши одкровення, відбуває з Марією і Немовлям до Єгипту. Відчувши себе ошуканим, Ірод, палаючи ненавистю, звелів винищити у Вифлеємі і його околицях усіх немовлят віком до двох років, маючи надію, що серед них буде його «претендент». Надія його не виправдалась, і невдовзі Ірод помер жахливою смертю — його тіло почало розкладатися ще при його житті.

Існує багато думок з приводу числа народження Христа, але точно визначити рік Різдва Христового дуже тяжко, тому думки різних дослідників-хронологів різняться між собою. Климент Олександрійський, церковний історик Євсевій Кесарійський, Єпіфаній Кіпрський і інші вказують на 42-й, а Іриней, Тертуліан на 41-й рік царювання Октавія Августа. Пізніше хронологи називають 748-й рік, а інші навіть 747-й рік від заснування Риму. Загальнохристиянське літочислення встановлене в 516 р. по Різдві Христовім римським абатом Діонісієм Малим і в честь нього назване діонісієвим. На його думку, Христос народився в кінці 754-го року від заснування Риму, який, як свідчить Верон, заснований в 4-й рік 6-ї Олімпіади. Але дослідження Діонісія виявилось неточним. Ірод Великий, в кінці царювання якого народився Христос, помер раніше 754-го р., це свідчить, що і Христос народився раніше цього року. Крім того, Ісусу, в час Його Хрещення, в 15-й рік царювання Тиберія, було біля 30 років, як про це свідчить св. євангеліст Лука (Лк. 3;1; 21—23). Якщо рахувати за діонісієвим літочисленням, то рік Хрещення Господнього випадає на 724-й рік від заснування Риму, але цей рік не збігається з 15-м роком правління Тиберія. Якщо рахувати початок його правління з часу співправління його Августу з 764-го року, то 15-й рік припадає на 779-й рік, а якщо від смерті Августа, тобто самостійного правління Тиберія, то 15-й рік припадає на 782-й рік від заснування Риму. Тому у хроністів виникли різні думки щодо року Різдва Христового — від 747-го до 754-го року від заснування Риму. Сучасні хронологи, наводячи вагомі докази, доводять, що Спаситель Світу народився на землі в кінці 751-го року від заснування Риму. Це був 4001-й рік від сотворіння світу за юдейським літочисленням, 5506-й рік за грецьким літочисленням.

Через нестачу даних у Четвероєвангелії не можна точно визначити і день Різдва Христового. Східна Церква першопочатково святкувала це свято в один день з Богоявленням під загальною назвою «Епіфанія» «явлення Бога у світ» — 6 січня. У Західній Церкві Різдво Христове здавна святкувалося 25 грудня. День цей вибраний для святкування Різдва Христового через такі міркування. Є думка, що Захарія був первосвященик і що явлення Ангела йому було за завісою у Святая Святих, куди первосвященик входив лише один раз на рік в день очищення. Цей день припадає, за нашим календарем, на 23 вересня. Цей день і стали вважати днем зачаття Предтечі. У шостий місяць після цього було Благовіщення Пресвятій Діві Марії, яке і стали святкувати 25 березня, а через дев’ять місяців, тобто 25 грудня, народився Господь Ісус Христос. Але немає все ж таки точних даних про те, що Захарія був первосвящеником. Тому вірогідніше інше символічне пояснення для вибору дня святкування Різдва Христового. Древні вважали, що Христос, як другий Адам, зачався в утробі Пресвятої Діви під час весняного рівнодення 25 березня, коли, за найдавнішим переказом, створений і перший Адам. Народився ж Христос — Світло світові, сонце правди через 9 місяців під час зимового сонячного повороту, коли день починає збільшуватися, а ніч зменшуватися, у відповідності з цим зачаття Іоанна Хрестителя, котрий на 6 місяців був старший за Господа, повинно святкуватися 23 вересня, під час осіннього рівнодення, а народження його — 24 червня — час сонячного повороту, коли дні починають скорочуватись.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2