foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Галактика — це, так би мовити, острів у Всесвіті, який складається з мільйонів, мільярдів і більше зірок. Метагалактика — це всі відомі нам галактики, тобто, увесь відомий нам матеріяльний Всесвіт. Наше Сонце — це одна з зірок Галактики, в якій ми знаходимся і яка носить назву Молочна Дорога. Наша Галактика — Молочна Дорога складається з декількох десятків трильйонів зірок („Природа." Москва. 1964. ч. 11, стор. 97).
Науці невідомо відкіля взявся центр Галактики, чому стався рух зірок навколо цього центру, відкіля взявся обертальний рух і т. д. Є зірки, які обертаються в бік, протилежний загальному обертанню Галактики (Г. А. Гурев. „Что такое вселенная." Москва. 1957, ст. 108). Наука встановила, що в Галактиці діють ще якісь невідомі нам сили.
Радянські вчені говорять, що Молочна Дорога з її трильйонами зірок — це система, а не хаотичне скупчення зірок. Вони говорять: „Зірки розташовані на небі не безладно, не хаотично, а цілком закономірно" („Поирода." Москва. 1964, ч. 11, ст. 94).
Відкіля взялася ця закономірність — система?
Журнал „Знание — Сила." Москва. 1966, ч. 7 на ст. 17-13 пише: „Радіоспостереження переконали астрономів, що наш великий зірковий дім (Галактика — Молочна Дорога.
М. О.) складається з 10-14 спіральних поверхів. Ми знаємо тепер, як він виглядає в пляні і в розрізі. Неясно тільки одне, чому він давним — давно не розвалився (підк. М. О.). Галактика має дуже складну форму і обертається навколо свого центру мас. Спіральні галактичні рукава зігнуті. І не безладно, а за точною математичною формулою логаритмічної спіралі (підк. М. О.). Так само зігнуті гілки багатьох інших спіральних галактик — очевидно, ця форма стійка. У всякім разі, вона існує так довго, як і наша Соняшна система, тобто наближено 5-6 мільярдів років. Але тут починається незрозуміле. Не встигло б наше Сонце зробити один оборот (200 мільйонів років), як одні „мешканці" Галактики, ті, що ближче до центру, обігнали б його (бо ж за менший час зроблять оборот. Прим. М. О.), а далекі від центру зірки, порохові скупчення і т. д. відстали б (бо їм треба більше часу, ніж Сонцю, щоб зробити один оборот. Прим. М. О.). Значить, рукава Галактики розмазалися б в суцільний диск або розбилися б на концентричні кільця, на зразок кілець Сатурна. Чому цього не відбувається? Стійкість галактичних рукавів загадкова і дивна."
А які величезні віддалі між зірками! Найближча від нас зірка знаходиться на віддалі 4-х світлових років. Коли це перевести на кілометри,1) то буде:4X365X24X60X60X300.000= наближно до 40.000.-000.000.000 кілометрів. А до інших зірок віддалі в тисячі, мільйони й мільярди разів більші. І це не перебільшення, бо в найбільший сучасний телескоп бачать галактики на віддалі 12 мільярдів світлових років (порівняйте: 4 світлові роки і 12 мільярдів світлових років!).
Через великі віддалі наша Соняшна система не зв`язана з іншими зірками всесвітним тяжінням. (Згадайте формулу всесвітнього тяжіння). Тут повинні діяти якісь інші, невідомі нам сили.
Сучасні телескопи говорять нам, що галактик у всесвіті існує сотні мільйонів, а може й мільярди. Взаємодія їх не може бути пояснена відомими нам силами.
 
1) Міля — це наближено 1,6 кілометра.
 
Це говорять і радянські вчені. Так, в „Знание — Сила" Москва. 1963, ч. 7, ст. 21 Ф. Ю. Зигель пише: „Витікання газів з галактик, взаємодія зіркових систем й інші процеси примушують думати, що причина їх недосліджені поки нові види енергії, нові, невідомі ще науці, сили." В журналі „Наука и жизнь." Москва. 1964, ч. ст. 41 написано: „Працями радянських астрономів, і зокрема Б. А. Воронцова — Вельяминова, в 1962 році відкриті нові типи галактик. Виявлено, що характер їх взаємодії не може бути пояснений законом тяжіння. Дослідження продовжуються." В журналі „Природа." Москва. 1964, ч. 4 на ст. 27-28 академік В. А. Амбарцумян пише: „Проникаючи у віддалені глибини Всесвіту, ми зустрічаємо все нові явища і форми стану речовини — свідоцтво все більш глибоких якостей матерії... Велику загадку незвичайного стану матерії являє собою ядро галактики Лебідь А... Проникаючи на ще більші віддалі, ми зустрічаємося з ще більш дивними утвореннями."
Коли існують, крім сили всесвітнього тяжіння, ще якісь сили, що діють в Галактиці, і ще якісь інші сили, що діють між галактиками, то як вони так розумно скоординовані, що утворюється гармонія?
А гармонія є. Всесвіт в цілому і окремими частинами являє собою чітку систему, яка еволюціонує за якимсь пляном. І кожна зірка не є випадковим скупченням матерії, а якимсь закономірним етапом в їх загальній еволюції. Академік астроном В. Амбарцумян говорить: „Радіоастрономія примусила нас звернути увагу на еволюцію небесних тіл" („Наука и жизнь." Москва 1964. ч. 6, ст. 4).
Сучасна астрономія відкриває нам багато дивно — розумного у безмежному всесвіті. Астрономія тепер не та, що була ще так недавно. Радянський академік астроном В. Амбарцумян пише: „За останнє двадцятиліття астрономія цілковито змінилася. Вона зовсім не схожа на ту астрономію, якою вона була до війни" („Наука и жизнь." Москва. 1964, ч. 6, ст. 3). В 1966 році він же пише: „В галактиках, особливо в надгігантських галактиках, відбуваються поки ще незрозумілі явища, які, без сумніву, викликають дуже велике зацікавлення... Досі їх небагато, але вже є факти, які говорять, наприклад, навіть про те, що ці дані можуть привести до суперечности з законом збереження енергії (і речовини) в його сучасній формі." „Техника Молодежи." Москва. 1966, ч. З, ст. 6).
Скільки ж дивно розумного у всесвіті!
І ввесь відомий нам всесвіт не так давно й з`явився — декілька мільярдів років тому. Тепер у вчених вже нема сумніву, що декілька мільярдів років тому всього відомого нам всесвіту не існувало, а була якась дозіркова речовина з неуявимо високою температурою і неуявимо великою щільністю. З невідомої науці причини стався вибух цієї речовини і почали утворюватися окремі матеріяльні тіла від атомів до зірок. Тоді ж почалося поширення всесвіту, яке триває й тепер.
Це визнають і радянські вчені: С. Т. Мелюхин „Проблема конечного и бесконечного." Москва. 1958, ст. 196-197; Д-р фіз. мат. наук Я. А. Смородинский в „Наука и жизнь." Москва 1961, ч. 12, ст. 64; Журнал „Знання та праця." Київ. 1962, ч. 1, ст. 9; і в цьому ж журналі 1963, ч. 5, ст. 5; Академік Я. Б. Зельдович в „Природа", вид. Акад. Наук СССР. Москва, 1964, ч. 6. ст. 25; Академік Є. Кольман в цьому ж журналі „Природа" 1964, ч. 11, ст. 37-38; й багато ін.
Особливо цікаві висловлювання матеріялістів в останній час. Наведемо їх:
Матеріяліст В. Львов в журналі „Нева", Ленінград, 1967, чч. 9 і 10 пише: „Був момент, коли вся (підкр. Львова) маса світу скупчувалась в надзвичайно малому об`ємі (говорячи математично1) — в точці). Так, так, хоч це здається і неправдоподібним і дивовижним, але це так, — вся маса нинішніх галактик, зірок, планет (а їх мільярди трильйонів в тому просторі, який досліджено), вся, рішучо вся була стиснена колись навіть не в об`ємі шпилькової головки, а в ще незмірно меншим. З цього моменту почалося поширення маси у всіх напрямках.
 
а) Математична точка не мас ніяких розмірів: ні довжини, ні ширини, ні товщини; розмір її нуль, ніщо.
 
Поширення, яке продовжувалося мільярди років і продовжується тепер" (ст. 166). „Особливий" або „нульовий" момент часу, якому відповідає безконечна щільність в точці, викликав прикрі асоціяції з творенням світу з нічого." (стор. 169).
В 1968 році матеріяллістичний журнал „Знание — Сила." Москва, ч. 2, на ст. 44 пише: „Академік Наан (матеріяліст. прим. М. О.) звернув увагу на один цікавий факт, що в районі гравітаційних вибухів є області, в яких, з точки зору сучасної фізичної теорії, взагалі нема нічого — ні речовини, ні простору, ні часу, ні руху. Але, з другого боку, як це не здається дивним, дивовижні області, про які говоримо, існують цілком реально, і якраз на їх межі починається історія об`єкту, що знаходиться в стані катастрофічного поширення. Іншими словами, складається уявлення, що тут відбувається виникнення з „нічого" і обернення в „ніщо."
Це висловлювання самих матеріялістів.
І от повстають питання: Як могла вся відома нам матерія вміщатися в нулеві, в нічому? Звідкіля вона взялася там? Чому зразу ж, як почала поширюватися (після вибуху її) утворюється гармонійність? Підкреслюємо — зразу ж, бо ж поширення почалося порівнюючи не так давно — декілька мільярдів років тому. Виникають і інші питання.
Відповідь на всі ці питання може бути тільки одна: матерію створив і упорядкував Вищий Розум — Бог.
Французький астроном Фай говорить: „Предмет, що його розглядає астрономія, являє собою ні з чим незрівняну велич: час і простір, рух і сили мають тут нечуванні розміри, і коли де-небудь людина почуває себе в присутності Божества, то сама тут, де діла Його рук найбільше відчуваються."
Вчений Ф. Франк говорить: „Тільки релігія може дати пояснення глубочезної структури Всесвіту."

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2