Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Української Православної Церкви
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
З часу розп`яття і Воскресіння Ісуса Христа минуло близько двох тисяч років. Чому ця подія стосується нас, людей XX століття? Змінився зовнішній спосіб життя людини, а Церква Христова незмінно проповідує Воскресіння Христове. Яким чином прощення гріхів, заради якого помер Христос на хресті, стає прощенням наших гріхів сьогодні? Як вічне життя Воскреслого Христа, Який більше не вмирає, стає нашим вічним життям? Як перемога Ісуса Христа над смертю звільняє від смерті нас?
Ми віримо, що Господь наш Ісус Христос страждав, і помер на хресті, і воскрес на третій день заради нас і заради нашого спасіння. Але як усе це, що Господь зробив для людей, яких Він так любив, може бути спасительним для людей нашого часу? Як таємниця Хреста і Його Воскресіння може торкнутися кожного з нас? Як ми можемо засвоїти цю таємницю і зробити так, щоб Воскресіння Христове стало нашим воскресінням, щоб Його єдність з Отцем Небесним стала нашим примиренням з Богом, щоб життя Христа стало нашим життям?
Відповіді на ці й подібні питання дає нам преподобний Симеон Новий Богослов. Він закликає нас поміркувати і дослідити, в чому полягає таїна Воскресіння Христового, яке відбувається і в нас, якщо ми того схочемо. Це означає, що люди XX століття можуть стати спільниками Воскресіння Христового. Ви запитаєте: як Христос, похований в наших душах з`єднується з нашими душами і як разом із Собою воскрешає і нас?
Христос Бог наш після того, як був розіп’ятий на хресті і прицвяхував до нього гріха усього світу, помер, зійшов до пекла; потім, вийшовши з пекла, знову увійшов у Своє непорочне тіло, воскрес із мертвих, піднісся на небеса з великою силою і славою.
І тепер, незалежно від часу і зовнішніх обставин, таким самим чином Він входить у наші душі. Та чи у всі душі входить Христос? Звичайно, не у всі! Він з`єднується лише з тією душею, яка, сповідуючи страждання Христові, входить у гріб покаяння і смирення. Треба виконати цю умову! Хто не ввійде в гріб покаяння і смирення, як увійшли у гріб Христів апостоли Петро та Іоан і жони-мироносиці, той не побачить Воскресіння Христового.
Христос Сам сходить з небес, входить у наше тіло, як у гріб, з`єднується з нашими душами і воскрешає їх, мертвих у гріхах. Воскресивши в такий спосіб мертву душу, Господь дарує їй благодать бачити таємницю Воскресіння Христового. Так Воскресіння Христове стає нашим воскресінням.
Воскресіння душі – це з`єднання її з Життям. Преподобний Симеон Новий Богослов говорить: “Як мертве тіло, якщо не прийме всередину себе живої душі і не зіллється з нею незлитно, не може жити одне, саме собою, так і душа не може жити істинним і вічним життям одна, сама собою, якщо невимовним чином вона не з`єднається незлитно з Богом”.
У Воскресіння Христове вірить нескінченна кількість людей, але серед них небагато таких, які бачили Його. Як це зрозуміти? Незважаючи на те, що душа нематеріальна і безсмертна за природою, вона буває мертвою і безчуттєвою. Але коли душа з`єднується з Христом, тоді вона воскресає з мертвого стану. Однак воскресіння душі не буває без пізнання і без почуття. Це означає, що людина спочатку повинна пізнати і відчути у своїй душі Воскресіння Христове. У духовному житті релігійне пізнання взаємопов`язане з почуттями. Релігійне пізнання ґрунтується на релігійному досвіді, на почуттях. І все це така ж реальність, як навколишній світ.
Ті християни, які не бачать Воскресіння Христового таким чином, не можуть поклонятися Ісусу Христу як Господу. Священні пісноспіви, що часто лунають у наших устах, гласять: “Воскресіння Христове (не “вірувавши”, а що?) бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному...”
Як же Святий Дух підказує нам співати: “Воскресіння Христове бачивши”, начебто ми бачили Воскресіння Христове, коли ми не бачили Його, тому що Він воскрес близько двох тисяч літ тому? Крім того, і самі апостоли не були очевидцями акту Воскресіння, а тільки бачили Воскреслого Христа.
Коли ми співаємо “Воскресіння Христове бачивши”, Церква заповідає нам свідчити абсолютну істину. Яку істину? Ту саму істину, що Воскресіння Христове буває в кожному з нас, віруючих, і буває світлоносним, сяючи світлом Невидимого Божества Христового. Світлоносна присутність в нас Духа Святого свідчить про Воскресіння Христове, яке в нас сталося, і дає нам благодать бачити Самого Воскреслого Христа.
Отже, той, кому явився Воскреслий Христос духовно, справді воскрес із мертвих. І не тільки це. Він дарує нам благодать не лише духовного воскресіння, а й надію на наше тілесне воскресіння. Він воскресить наші тіла й прославить разом з Собою.
Така таємна сила нашої віри, якої багато хто не має, а декотрі хоч і мають якусь віру, але їхню віру краще треба назвати або маловір`ям, або напіввірою.
Якою б слабкою не була наша віра, Церква не перестає нагадувати нам про те, що Воскресіння Христове є джерело життя і миру, руйнування смерті та пекла. Кончина людини вже не вважається у християн смертю, а “упокоєнням і сном”. Бо Бог наш не є Бог мертвих, а Бог живих, і всі ми – живі діти Отця Небесного.
Минуле і сучасне Церкви вчить нас, що хоч як змінювалися зовнішні умови її буття, суть Церкви лишається незмінною. В умовах демократизації нашого суспільства розширюється і поглиблюється церковна діяльність.
Улюблені в Господі отці, браття і сестри та всі вірні чада Української Православної Церкви! Щиросердо вітаю вас з великим святом Пасхи. Молитовно бажаю від Воскреслого Христа великих і багатих милостей преосвященним архипастирям, які ревно несуть своє єпископське служіння на славу Божу; пастирям – смиренним трудівникам на ниві церковній, які ретельно виконують свій пастирський обов`язок; ченцям, які подвигом добрим подвизаються, і всім благочестивим людям, які з любов`ю беруть участь у житті Церкви.
Нехай Воскреслий Господь Своєю благодаттю зміцнить наші зусилля жити і працювати гідно звання християнина, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути до миру та взаєморозуміння і, згідно з вченням апостола Павла, нести тяготи одне одного. Світло Воскресіння Христового нехай буде в серцях наших, на всіх шляхах життя кожного з нас, щоб усім нам стати співучасниками вічного життя і завжди прославляти Спасителя нашого Ісуса Христа! Амінь.
Воістину Христос воскрес!
1990 р.