foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
Свята Церква наближається до 2000-ліття Різдва Христового. На спомин про пришестя на землю Сина Божого, щороку християни з великою радістю і духовним піднесенням святкують Різдво Христове. Бо для нас, християн, це свято має винятково важливе значен­ня. Воно полягає в тому, що Один із Святої Тройці – Син Божий, зійшов на землю і з`єднав Своє Божественне життя з людським життям. Бог став Богочоловіком, і це своє боголюдське життя дав і нам, “віруючим в ім`я Його”.
Різдво Христове, або Боговтілення, сталося один раз у часі, але воно має силу вічності. Син Божий не просто наблизився до людини, Він ототожнився з нею, Сам став чоловіком. Тому ми віруємо, що Ісус Христос є істинний Бог і довершена людина. І цю віру свята Церква сповідує протягом майже двох тисяч років.
Віру в Ісуса Христа – Богочоловіка сповідав виклав у IV столітті преподобний Єфрем Сірін. Він запитував: “Якщо Ісус Христос не був плоттю, то Кого ж породила Пречиста Діва Марія? А коли Він не Бог, то Кого архангел Гавриїл називав Господом? Якщо Він не був плоттю, Хто лежав у яслах? А коли Він не Бог, то Кого славили ангели? Якщо не був Він плоттю, Хто був сповитий пеленами? І коли Він не Бог, на честь Кого з`явилася зоря і вказала місце Його народження? Якщо не був Він плоттю, Кого держав в обіймах Симеон? І Коли Він не Бог, Кому було сказано: “Нині отпущаєши раба Твоєго, Владико”? Якщо не був Він плоттю, Кого взяв Йосиф і тікав до Єгипту? І коли Він не Бог, на Кому справдилось пророцтво: “З Єгипту покликав Я Сина Мого”? Якщо не був Він плоттю, Кого хрестив Іоан? І коли Він не Бог, про Кого Бог Отець провіщав: “Цей є Син Мій улюблений”?
Називаючи Ісуса Христа Богочоловіком і нашим Спасителем від гріха і смерті, ми повинні мати перед своїм духовним поглядом Його образ. Метою усього життя Ісуса Христа було творити волю Отця, Який послав Його. Виконуючи волю Отця, Він постійно молився Йому, благаючи Його помочі. Молився при Своєму хрещенні, молився багато разів, устаючи рано вранці. Він виходив у пустельне місце і там молився. Перед обранням апостолів Ісус Христос провів усю ніч в молитві. Він навчив молитися апостолів, давши їм зразок молитви: “Отче наш”. Він молився при гробі Лазаря, молився за апостола Петра, молився в Гефсіманському саду. Молитвою Христос подолав страх перед Своїми хресними стражданнями і смертю. Він молився за Своїх розпинателів. Усе земне життя його складалося з єднання з Богом. Молячись Сам, Він учив і людей завжди молитися і не тужити, молитися за кривдників, молити­ся, щоб уникнути майбутніх бід і не впасти в спокусу.
У ставленні до людей Ісус Христос був люблячим, послушним си­ном. Якийсь час Він працював у майстерні Йосифа; був вірним дру­гом, ніколи не думав про Себе, ніколи нічого не шукав для Себе. Єдине Його бажання – спасти людей, примирити їх з Богом і з самими со­бою. Простою мовою Він говорив з народом, з жінками, грішниками, із знатними й сильними. Він не цурався товариства; брав участь у тра­пезах; бачив у кожній людині брата; не відштовхував від Себе ні гріш­ників, ні язичників; любив усіх; носив у Собі скорботи і біди людські; журився і плакав. З його уст іноді виходили слова суворі, але ніколи – слова презирливі. Відданість Богові і любов до людей – основні риси його образу.
Він творив чудеса з почуття співстраждання та милосердя. Він зав­жди прагнув того, щоб Його чудеса не викликали галасу; забороняв го­ворити про них; ніколи не творив їх напоказ; відмовляв у чудесах тим, які бажали бачити їх з марного зацікавлення. Всі Його чудеса при­кривалися покровом смирення і були благодіяннями страждаючим лю­дям.
Ісус Христос все життя боровся з моральними недугами людства. Він проповідував мир, а його зустрічала злоба і ворожнеча. Він вияв­ляв любов – Йому відповідали ненавистю. Він був лагідний і смирен­ний серцем – на Нього нападали, наче дикі звірі. Він чинив лю­дям добро – вони віддали Його на смерть. Ось величний, вічний образ Богочоловіка Ісуса Христа.
Будемо ж, улюблені браття і сестри, прославляти Спасителя нашого Ісуса Христа вірою і любов`ю. В Своїй особі Він явив нам найвеличніший взірець любові, наслідувати який Він наказує і нам. Якщо серед людей пануватиме добра воля, а не зла, коли серце людини спрямо­ване буде на вчинки любові і на турботу не стільки про себе, скільки про своїх ближніх, коли люди зрозуміють, що сила любові – це кош­товне багатство, яке являє собою прикрасу людини і перейде з нею у вічність, – вони будуть задоволені земним життям.
Спасенне світло віри Христової наша Церква несе протягом усієї своєї 1000-літньої історії. В усі віки життя нашої Церкви було нерозривно пов`язане з життям народу. Церква ділила з ним ра­дість і горе. Вона була з народом у роки Великої Вітчизняної війни, і тепер вона, благословляючи його мирний труд, бере активну участь у миротворницькій діяльності. Нині, коли над людством нависла загроза ядерної катастрофи і самому життю на землі загрожує знищення, наша Церква закликає всі Церкви, всіх християн до­класти всіх сил, щоб 1986 рік, оголошений Організацією Об`єднаних Націй Міжнародним роком миру, був наповнений молитвами і вчинками, спрямованими на зміцнення миру. Вона закликає християн ро­бити все можливе, щоб не допустити зброї в космос, щоб небо завжди було мирне, щоб держави співробітничали в мирному освоєнні космо­су на благо всіх народів.
У ці дні, коли небесна віска про мир радує наше серце, коли ангель­ська пісня про благовоління Боже до людей переможно лунає в наших храмах, – помолимось нашому Спасителю, нехай осінить Він миром серця людей, нехай відверне від усіх народів атомну небезпеку, що за­грожує світові, і нехай настане на Землі вічний мир для спокійної та плідн
ої праці во славу Божу і на благо всіх людей.
З цими добрими побажаннями поздоровляю вас, дорогі браття і сестри, з великим святом Різдва Христового і з Новим роком, що настав. Віра в спасенне пришестя на світ Сина Божого, Господа нашо­го Ісуса Христа нехай зміцнить нас у любові до Святої Церкви і в пос­тійному служінні своїй Вітчизні через щире виконання свого громад­ського обов`язку, зміцнення родинних уз та високоморального христи­янського життя. Нехай у Новому році мир і благословення Боже пере­буває на кожній людині, яка чинить добро (Рим. 2, 10).
Амінь.
1985/1986 р.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2