foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Абат (сирійськ. "отець") - (кат.) настоятель чоловічого монастиря

Абсолют - в різних релігійних та філософських вченнях - необумовлене нічим, досконале начало, першопричина буття, в монотеїзмі під А. розуміється - Бог. Див. Брахман, Дао.

Авалокітешвара (санскр.) - бодхісаттва, у махаяні та ваджраяні уособлення милосердя, відомі багато його земних втілень (див. Далай-лама).

Аватара (санскр.) - (інд.) земне втілення божества.

Августін Аврелій (354-430) - христ. теолог, філософ, один з Отців церкви. Твори: `Сповідь`, `Про Град Божій`.

Авраам (євр. `батько багатьох`) - (бібл.) патріарх, шанований в іудаїзмі, християнстві та ісламі (Ібрахим). Вважається праотцем євреїв (через Ісаака), та арабів (через Ісмаїла).

Автокефалія (грецьк.) - (прав.) адміністративне самоврядування, незалежність помісних церков.

Агапіт Печерський (пом. 1095) - святий Києво-Печерської лаври, що прославився як чудесний та некорисливий цілитель .

Агасфер - (христ.) персонаж середньовічної легенди, що відмовив Христу у відпочинку по дорозі на Голгофу, був за це приречений Богом на вічне блукання світом.

Агні-йога (Жива Етика) - теософське вчення, викладене в працях Олени та Миколи Реріхів.

Адам (євр.`червона земля`) - згідно з Біблією, перша людина, створена Богом.

Адвентизм (лат. `пришестя`) - течія в протестантизмі, проповідує близьке друге пришестя Христа.

Академія духовна - (христ.) учбовий заклад, що надає вищу духовну освіту.

Акафіст (грецьк. `несидячий`) - (прав.) церковний гімн.

Алілуя (євр. `хваліть Господа`) - хвалебний прислів в іуд. та христ. богослужінні.

Алімпій, Аліпій (ХІ ст.) - києво-печерський чудотворець та перший на Русі іконописець.

Аллах (араб.) - ім`я Бога в ісламі.

Алхімія (араб., грецьк.) - містичне вчення про речовини, з яких створений світ, а також практика перетворення одних речовин на інші.

аль-Газалі , Абу Хамід Мухаммед ібн Мухаммед (1059-1111) - ісламський філософ, один з ідеологів суфійського містицизму.

Аматерасу (яп. `та, що освітлює небо`) - богиня Сонця, центральне божество синтоїзму.

Амвон (грецьк.) - (прав., кат.) підвищене місце у храмі, з якого читаються Євангелія, проголошують проповіді.

Амітабха (санскр.) - один з будд, якого шанують в махаяні і ваджраяні, в Японії відомий під ім`ям Аміди.

Амулет (лат.) - магічний предмет, наділений силою захищати його власника від негативних впливів.

Амур - давньоримський бог любові, аналогічний Ероту.

Анабаптисти (від грецьк. `повторно занурюю`) - протестанська течія, що виникла в ХVІ ст., від неї походить рух меннонітів.

Аналой (грецьк.) - (прав.) стіл, на який під час богослужіння кладуть Євангеліє, хрест та ікони.

Анафема (грецьк. `прокляття`) - (христ.) відлучення від церкви і довічне прокляття.

Ангели (євр. `посланці`, грецьк. `вісники`) - (іуд., христ., ісл.) безтілесні істоти, посередники між Богом та людьми. Виділяють 9 ангельських чинів або ступенів, відповідно до місця, яке вони займають в оточенні Бога.

Англіканство - напрямок в протестантизмі, що виник в ХVІ ст. За культом та організацією близький до католицизму.

Андрій Первозваний (1 ст. н.е.) - апостол, один з найближчих учнів Христа, вважається покровителем Русі.

Анімізм (лат. `душа, дух`) - віра в існування душ та духів.

Антихрист (грецьк) - (христ.) назва всіх супротивників Христа і християнства, а особливо того з них, хто має панувати на Землі перед кінцем світу і буде переможений Христом.

Антоній Великий (ІІІ ст.) - святий, засновник християнського чернецтва.

Антоній Печерський (983-1073) - прав. святий, засновник Києво-Печерської лаври.

Антропософія - релігійно-містичне вчення, що відокремилося від теософії, започатковане в ХХ ст. Р.Штайнером.

Анхраманью - уособлення темного начала в зороастризмі, супротивник Ахурамазди.

Апокріфи (грецьк. `відреченні`) - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не були введені до канону.

Аполлон - давньогрецький бог світла, пророцького дару, покровитель муз. Відомий храм А. в Дельфах, в якому через оракула він спілкувався з людьми.

Апологетика (грецьк. `захищаючий`) - розділ богослов`я, що має на меті захист і виправдання догматів віровчення за допомогою раціональної аргументації.

Апостоли (грецьк. `посол`) - (христ.) перші проповідники Євангелія, вузьке значення - 12 найближчих учнів Христа.

Апофатичне (грецьк. `заперечне`) богослов`я - вчення про пізнання Бога шляхом заперечення невластивих йому предикатів.

Арес (Арей) - давньогрецький бог війни, в римській міфології йому відповідає Марс.

Аристотель (384-322 до н.е.) - давньогрецький філософ, учень Платона. Вченням А. послуговувались в арабо-мусульманській філософії, схоластиці та католицькому богослов`ї. Праці: `Метафізика`, `Про душу`, `Про небо`, `Нікомахова етика`.

Аріанство - течія в ранньому християнстві, яка об`єднувала послідовників Арія. В 325 р. на Нікейському Вселенському соборі А. визнане за єресь.

Арій (250-336) - христ. священик м.Олександрії, за заперечення єдиносущності Христа і Бога-Отця був засуджений церквою як єретик. Його погляди стали основою для аріанства.

Армагедон (євр.) - біблійна назва місця вирішальних битв.

Архангели (грецьк.) - один з чинів ангелів.

Архат (санскр. `гідний`) - (буд.) той, хто звільнився від невідання та страждання сансари, ідеал Тхеравади.

Архідиякон (грецьк. `старший служитель`) - духовний сан, старший серед дияконів, помічник єпископа при богослужінні.

Архієрей (грецьк. старший священик) - (прав.) назва вищих церковних ієрархів з чорного духовенства (єпископів, митрополитів, патріархів).

Архімандрит (грецьк. `начальник монастиря`) - (прав.) вищий перед єпископом чернечий чин в церковній ієрархії.

Асани (санскр. `поза`) - пози, які практикуються в йозі.

Аси - в сканд. міфології родина вищих небесних богів.

Аскетизм (грецьк) - вправи для доброчесного життя, самообмеження, відмова від життєвих благ. До аскетичних вправ відносять піст, послух, целібат, жебрацтво, юродство, відлюдництво, обітниці мовчання, носіння вериг, власяниць та ін. А. в різних формах притаманний всім релігіям.

Астарта - фінікійська богиня родючості. Їй відповідають - єврейська Ашторет, ассирійська Іштар, а також Афродита та Венера.

Астрологія (грецьк. `наука про світила`) - вчення, що пов`язує земні події та індивідуальні долі з небесними світилами.

Асури (санскр. `не-боги`) - демонічні істоти в індійській міфології, що протистоять девам.

Атеїзм (грецьк. `заперечення Бога`) - система поглядів, що заперечує релігійні уявлення, віру в надприродне і релігію в цілому.

Атман (санскр. `абсолютний дух`) - (інд., брахм.) індивідуальне, суб`єктивне начало (`Я`) Всесвіту, що тотожнє з Брахманом.

Аура - в езотериці та біоенергетиці позначає енергетичне поле, що пронизує будь-яке фізичне тіло.

Аутодафе (порт. `акт віри`) - (кат.) урочисте проголошення і виконання вироку інквізиції.

Афон - (прав.) гора в Греції з комплексом найдавніших чоловічих монастирів.

Афродита -давньогрецька богиня любові , краси і родючості. Аналогічна за функціями Астарті та Венері.

Ахімса (санскр.) - (інд., буд., джайн.) принцип неспричинення шкоди живим істотам.

Ахурамазда , Ормузд, Хормузд - верховний бог в зороастризм, що бореться з Анхраманью; уособлення світлого начала.

Ашока (268-232 до н.е.) - цар з династії Маур`їв, що об`єднав Індію в єдину державу, був покровителем буддизму.

Ашрам (санскр. `духовна обитель`) - (інд.) дім гуру, монастир.

Аятолла (перс. `знак Аллаха`) - (ісл.) у шиїтів найвищий титул знавця Корану, шаріату та хадісів.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2