foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Божественна літургія — воістину "небо на землі", як говорить Іоанн Кронштадтський, священик, що жив на початку нашого сторіччя і що мав дари зцілення і прозорливості. Він сам здійснював літургію щодня.
Нам даровано небесну трапезу, і ми чуємо слова Самого Христа: "Прийміть, споживайте, це — Тіло Моє... Пийте з неї всі, бо це — Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів...".
Чи можемо ми сумніватися, що ці слова закликають всіх віруючих приймати Причастя за кожною літургією! У древній Церкві тільки нехрещені і ті, що каялись, і через важкі гріхи були відлучені від участі в Причасті, залишалися без прийняття Святих Дарів. Але вони не чули заклику Христа. Вони повинні були залишати храм до початку літургії
вірних. Зате було абсолютно неможливим, щоб люди, що залишалися на літургію вірних, не причащалися. Згодом, з охолоджуванням любові серед християн, стало звичаєм, що в Причащанні бере участь тільки частина присутніх членів Церкви або навіть лише духовенство, що служить.
У наш час започаткований в західних Церквах вже після першої світової війни так званий літургійний рух шукає повернення до давньохристиянської літургійної практики. Завдяки цьому руху на літургію Православної Церкви, яка є хранителькою стародавньої християнської традиції, стали звертати особливу увагу. У зв`язку з цим і самим православним довелося немов би знову оцінити традиції, збережені їх Церквою. Це призвело до того, що в багатьох місцях серед православних, особливо на Заході, став відроджуватися давньохристиянський звичай причащатися якомога частіше.
У Фінській Православній Церкві архіпастирське послання від 1970 року також підкреслює первинне значення літургії. У посланні пояснюється, що Таїнства сповіді і Причастя не обов`язково пов`язані одне з одним так, щоб сповідь була умовою для участі в Причащанні. На практиці сповідь можна вважати "умовою" тільки у тому випадку, коли людина рідко причащається, наприклад, "мінімум один раз на рік", — так, на жаль, навчали раніше, немов якомусь канонічному правилу. Але коли ми часто причащаємося, нам необхідно сповідатися в тих випадках, коли ми відчуваємо для цього особливу потребу або коли ми вступаємо у Великий Піст — загальний час покаяння і перегляду життєвого шляху.
Хоча ніяких безумовних правил відносно ходіння на сповідь немає, архіпастирське послання закликає кожного радитися зі своїм духовним отцем і одержувати від нього благословення на часту участь в Причащанні. Але кожен повинен прагнути до того, щоб неучасть в Причащанні була б для нього виключенням, а не правилом.
Мати блаженного Августина, Моніка, щодня брала участь в Таїнстві святої Трапези. Ми не маємо такої можливості, оскільки у нас літургії правляться щодня в більшості випадків тільки в монастирях. Але ми, в усякому разі, можемо дотримуватися тієї практики, про яку мовиться вже в Новому Завіті. Тоді християни збиралися регулярно в "перший день тижня — для "ламання хліба", тобто здійснення Євхаристії. Цей день вони називали днем Господнім, оскільки він і День Воскресіння Христового. Цього дня, тобто щонеділі, у всіх парафіях правиться літургія і ніщо не повинне перешкоджати нам брати участь під час літургії дня Господнього всією сім`єю в таїнстві спокутування.Колись субота була святом прославлення створення світу. Воскресінням Христовим смерть була переможена, і, таким чином Божому творінню була повернена його первинна слава. Тому неділя замінила суботу як перший день тижня. Народ Божий, християни збираються для зустрічі зі своїм Воскреслим Господом.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2