foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Хто уважно читає Святе Письмо і роздумує над прочитаним, пере¬конується, що після смерті є життя. Святе Письмо вміщує велику кількість віршів, які подають нам опис неба, пекла, вічного життя. Звертає увагу на те, що з хвилиною смерті не все закінчується, як вважають атеїсти чи, подібно до них, Свідки Єгови. Важко виписати всі ті вірші, що говорять про потойбічне життя. Ми подаємо тільки декотрі з них.
Однак зміст тих віршів не має жодного значення для Свідків Єгови. Вони намагаються переконати нас, що життя після смерті не існує. Безсмертна душа є вигадкою диявола. Смерть є найбільшою карою за гріхи і разом з нею все закінчується. Після смерті людина нічого не відчуває, не розуміє і не терпить.
Ось що пишуть Свідки Єгови на тему людської душі в брошурі «Переконуйтесь у всьому» частина І на 70 с.: «Дефініція. Небесна ду¬ша або земна є живим (тобто має розум, є свідомим, інтелігентним) створінням, є особою. Небесна, або земна душа має тілесну субстан¬цію і життєдайну силу, котра дає їй життя. Земна душа є людським, або тваринним створінням. Земні душі, чи це душі людини чи твари¬ни, мають тілесний організм, і під час життя його підтриму6 кругообіг крові».
Так виглядає дефініція Свідків Єговіі Під час дискусій неодноразово доводиться чути, що під словом! «душа» розуміється живу стогу, або «кров», яка підтримує тіло і дає йому життя. Після смерті людське тіло розпадається в порох і припиняє своє існування.
Коли ми запитували їх, чи воскресіння загалі буде, отримували пізні відповіді. Отож, одні говорили, що не буде, інші навпаки, що буде. але тільки для справедливих, які будуть жити в «новім світі» на землі. Таке воскресіння буде передовсім для відданих слуг Бога Єгови, для всіх Свідків Єгови і їх попередників - дослідників Свя¬того Письма. Для тих осіб, що не зустрілись перед смертю із Свід¬ками Єгови, хто нічого не чув про них буде тисячолітній час вип¬робування на вірність Богу Єгові після їх воскресіння в «новім сві¬ті». Якщо під час випробування вони покажуть себе з позитивного боку, то отримають вічне життя в «новім світі» разом із Свідками Єгови. У протилежному випадку знову зазнають смерті і навіки вмруть. Щодо тих, хто чув про діяльність організації Свідків Єгови, але не став її членом – то такі взагалі не воскреснуть.
Подібне пояснення не можна узгодити з Біблією. Вона виразно вказує, що воскреснуть всі - добрі і злі:
«ВСІМ бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, що кож¬ний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кр. 5, 10).
Коли цей вірш цитувати Свідкам Єгови, то більшість із них у відповідь мовчать, або пояснюють його у важко зрозумілий і поде¬куди нелогічний спосіб, часто твердять, що, дійсно воскреснуть всі, але на суд.
Знову зроджується питання: з якою метою люди воскреснуть на суд? Навіть якщо воскреснуть Свідки Єгови, щоб мати вічне життя в «новім світі», то з якою метою воскреснуть злі, або навіть і не злі, але ті, які не повірили в науку Свідків Єгови? Щоб іще раз вмерти? Якщо життя після смерті нема, а свідомість отримають тільки на час суду і після нього знову будуть її позбавлені, то часу, щоби по¬каятись, пожалкувати за втраченим щастям, за життям у «новому світі», замало.
Неважко помітити, що Свідки Єгови слабенько орієнтуються в Біблії, а навіть взагалі її не знають. Тому вони так незрозуміле пояснюють Біблійні тексти; кожний Свідок Єгови коментує їх по-своєму. Зате їй однозгідно приймають твердження, що безсмертної душі не існує. І незалежно від того, чи це початкуючий проповідник організації Свідків Єгови, чи особа з відповідним стажем, вони нама¬гаються переконати, що все є вигадкою духовенства. Свою теорію підкріплюють цитатою із Святого Письма:
«І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете" » (Бут. З, 4).
Як побачимо далі, багато неточностей є при поясненні цього вір¬ша Свідками Єгови. Тим, хто Святого Письма не знає, пояснюють, що це католики, виходячи з цього вірша, зі слів змія, проповідують безсмертність людської душі. Але думка ця, продовжують вони, є від диявола, символом якого є саме змій. Те, що вони кажуть, могло би бути правдою, якщо б християни повторювали за змієм, що люди¬на буде жити вічно, але подібного твердження Свідок Єгови не мо¬же почути від християнина. Католики розуміють, що людина, не зва¬жаючи на слова змія, помре. І це стосуватиметься кожної особи, бо тіло її є смертним. Ми, християни, усвідомлюємо правду про те, що наше тіло зазнає фізичної смерті, чого не можна сказати про душу.
Про існування тіла і душі чітко говорить Ісус Христос: «Не бій¬теся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити ДУШУ І ТІЛО в пеклі» (Мт. 10, 28).
Є істотна різниця між тілом і душею. Християни вміють це дос¬лідити, чого не можна сказати про Свідків Єгови. До пізнання цієї правди можна дійти лише маючи віру і уважно читаючи Біблію. Лише тоді Свідки Єгови могли б погодитись, що християни мають рацію, коли б мали одне і виконували друге.
Давайте проаналізуємо вірш із Євангелія від св. Матея 10, 28. Ісус Христос виразно розрізняє «душу і тіло». Далі Він доводить, що «душі ж убити не можуть». Якщо в розумінні Свідків Єгови душа вмирає, то чому в розумінні Христа тіло можна вбити, а душі ні?
Знаємо, що душа перебуває в нашому тілі. А згідно з Христовою наукою, її неможливо вбити водночас із тілом. Вона продовжує жи¬ти після тілесної смерті.
Ісус Христос розділяє душу і тіло. Свідки Єгови навчають, що душа це кров. Якщо - в це повірити, то неправдивими виявляться Христові слова про безсмертність душі, бо після фізичної смерті разом із тілом розкладається і кров. До часу, коли кров рухається в системі кровообігу, тіло живе. Смерть настає, коли цей рух припи¬няється. Але Ісус Христос має на увазі інше, коли каже, що тіло вбивають, а душі (за Свідками Єгови крові чи людини) вбити не можуть.
Наскільки можливо вбити тіло, щоб залишилась живою кров? Ми переконані, що Свідки Єгови не дадуть відповіді на це запитання.
Під час однієї з дискусій Свідки Єгови пояснювали, що в Єван¬гелії від Матея (10, 28) під словом «душа» потрібно розуміти вічне життя.
Подібним поясненням вони несвідомо підтвердили існування без¬смертної душі, оскільки вічне життя треба розуміти як «безсмерт¬ність», котру Ісус поєднує з душею, як видно з цього вірша.
Ця група Свідків Єгови, поставлена перед аргументами із Свято¬го Письма, всупереч науці своєї організації, доводила, що «душа» значить вічне життя. Так, не кров - а вічне життя.
Але і на цей раз їм вдалося «викрутитись». Пізніше вияснили, що під словом «душа» розуміється вічне життя, але у «новім світі».
Наука Свідків Єгови не має жодної основи в Святому Письмі. Тому в дискусіях вони пояснюють біблійні тексти на свій лад, як кому забагнеться. Часто трапляється, що такі пояснення істотно суперечать науці їх організації.
Знаючи ментальність Свідків Єгови, можна припустити, що дехто з них спробує пояснити, що тут йдеться не про вічне життя окремої людини, а взагалі про вічне життя у «новому світі». І знову неточ¬ність. Ісус не говорить у множині «тіл і душ», а говорить «тіла і душі», тобто кожної окремої людини.
Також у вірші з Євангелія від св. Матея (10, 28) виразно підкрес¬люється, що кожна окрема людина має душу, яку ніхто не вб’є. Якщо ж її неможливо вбити, тоді вона є безсмертною. Та, зрештою, не про кров чи людину говорить нам Христос, Він каже нам про безсмертну душу, яка сотворена на образ і подобу Божу.
Свідки Єгови наполягають на своїй теорії про те, що немає без¬смертної душі. Людина має душу подібну до душі риб, плазунів, птахів (Бут. 1, 20-21; 30).
Хто уважно читає Святе Письмо, той знає, що Бог сказав перед сотворенням людини:
«Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. 1, 26).
Отже, Господь Бог сотворив людину на свою подобу, даючи їй розумну і безсмертну душу. Звірі і птахи були би подібні до Бога,
Що б мали таку душу, але він лише людину сотворив на свою подобу.
« сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив \' Чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27)
У чому можна побачити подібність людини до Бога, як не в безсмертній душі? Бог є всемогутньою силою. Бог - Всесильний Дух, а людина - це слабка тілесна істота, слабкіша іноді навіть від звіра. Господь е найдосконалішою Істотою – людина є нікчемним гріш¬ником. Бог є найрозумнішим. Блюзнірством було би сказати це про людину.
Кожна розумна людина зауважить, що всі прикмети Бога є відмінні від людських прикмет. Але Господь сотворив людину подібну до Себе.
Свідки Єгови неодноразово говорять про різницю між людиною і твариною. Ця різниця полягає у відсутності у тварин розуму. Те, що людина має цей розум, зрештою досить обмежений, не свідчить про подібність ЇЇ до Бога. Але як буде з людиною, котра втратила розум? Чи ця людина не є сотворена на подобу Божу? Тому Святе Письмо нічого не говорить нам про якісь винятки, а виразно підкреслює, що люди створені на образ і подобу Божу.
Господь є безсмертним духом, подібно й ангели також. І душу з зачатками безсмертності дав Бог також і людині:
«Бо знаємо, що все сотворіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких, муках. Не тільки вони, а й ми самі, ЩО МАЄ¬МО ЗАЧАТОК ДУХА, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усинов¬лення, визволення нашого тіла» (Рм. 8, 22-23).
На сторінках Старого Завіту зустрічаємо також інші сотворіння, які називають «душами». Щодо поданого вірша, то бачимо, що жод¬не живе сотворіння, не має зачатку духа. Має його тільки ЛЮДИНА. У цьому вірші апостол Павло прагне виділити людину з-поміж інших сотворінь. Цю різницю вияснив Ісус Христос, про що читаємо у Новому Завіті:
«Об\'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісу-са, який знищив смерть і ОСВІТЛИВ ЖИТТЯ І НЕТЛІННЯ ЄВАНГЕЛІЄЮ» (2 Тм. І, 10).
Пояснення про безсмертність душі, вміщене у брошурі Свідків Єгови, не узгоджується із Святим Письмом. У брошурі сказано, що небесна душа, як і земна, складається з якогось тіла. Свідки Єгови стверджують, що Бог Єгова має таке ж тіло, як і земна душа. Ось як говорить нам про це Святе Письмо: «Господь же - дух, а де Господній дух, там воля» (2 Кр. З, 17).
Також, що дух не має тіла: «ДУХ ТІЛА І КОСТЕЙ НЕ МАЄ...» (Лк. 24, 39).
Не має небесної душі із тілом. Є безсмертна душа, і Господь із великої любові своєї обдарував цією душею людину. Про цю душу говорить Христос, перестерігаючи, щоб не згубити її в пеклі.
Те, що пекло існує, Свідки Єгови відкидають. Пекло, у їх розу¬мінні, - це звичайний гріб, в якому ховають людину після смерті. Давайте подивимось, що виходить з такого пояснення. Ісус Христос говорить:
«Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтеся радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 28).
Свідки Єгови пояснюють цей вірш так: «Не бійтеся тих, що вби¬вають тіло, душі ж убити не можуть. Бійтеся тих, хто може душу й тіло поховати в гробі».
У результаті такого пояснення виникає дивна картина. Ісус Хрис¬тос, нібито, навчає нас боятись тих, хто кладе наше тіло до гробу. Тобто покладення тіла до гробу є чимось страшнішим від смерті. Людина, яка думає логічно, не може прийняти, що пекло - це гріб. Чому померлий має боятись покладення свого тіла до гробу?
Ісус Христос, перестерігаючи нас, говорить:
«Кажу вам, моїм друзям: Не бійтеся тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь» (Лк. 12, 4-5).
Цей вірш ще виразніше повчає нас, кого маємо боятись. Ісус Христос недвозначно підкреслює, що треба боятися Бога, котрий має владу вкинути до пекла: «Так, кажу вам: Того бійтесь».
Наука нашого Спасителя Ісуса Христа не закликає нас боятися Армагедону і пов\'язаних з ним подій, а застерігає перед Божим су¬дом, що буде після смерті. Дотримуючись цієї науки, Католицька Церква проповідує, що після смерті душа кожної людини стає перед Божим судом, щоб отримати те, що заслужила: нагороду або кару:
«Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з\'явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, у вогні по¬лум\'янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. Вони зазнають кари, - вічної поги¬белі, - віддаленої від обличчя Господа і від його слави й могутности» (2 Сл. 1, 6-9).
«Для мене бо життя - Христос, а СМЕРТЬ – НАДБАННЯ».
Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працю¬вати; - та що вибрати не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: ХО¬ТІЛОСЯ Б МЕНІ ПОМЕРТИ, ЩОБ ІЗ ХРИСТОМ БУТИ, БО ТАК БА¬ГАТО КРАЩЕ; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп. 1, 21-24).
Маємо боятися Бога як свого Суддю. Те, чи будемо жити з Богом у вічності, залежить від нас. Що вибрали собі, те й отримаємо. Ство¬ривши людину, Господь дав їй свободу. Тому вічність Бог людині не вибирає, а вона сама робить цей вибір.
Свідки Єгови іронічно запитують, як можна боятися доброго Бога? Однак Бога треба боятися за порадою Святого Письма:
«І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання» (1 Пт. 1, 17).
«Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі» (2 Кр. 7, І).
«Початок мудрости - острах Господній» (Не. 110, 10).
«Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в його заповідях вельми милується!» (Пс. 111, 1).
«Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся...» (1 Пт. 2, 17).
Боятися Бога маємо тому, що завинили багатьма гріхами перед Його Божим Маєстатом. Слід пам\'ятати, що попри своє безмежне милосердя і любов, Він є безмежно справедливий. Текст святого Євангелія, даючи нам науку Христа, навчає, щоб ми з острахом ста¬вилися до Бога. Адже Він має владу вкинути до пекла, а не до гробу, як вчать Свідки Єгови.
«І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж усе твоє тіло пішло в пекло» (Мт.-5, 29-30).
Приймаючи тезу, що пекло - це гріб, треба би було розуміти, що краще людині втратити око чи руку ніж дозволити поховати себе в гробі. Значить, не потрібно ховати людей до гробу, перед чим пе¬рестерігає нас Ісус? Якщо думати категоріями Свідків Єгови, то можна дійти до смішних висновків: Христос, будучи Людиною, не мусив лякатися в Гетсиманії катів (Мр. 14, 33), котрі знущатимуться над ним і приб\'ють до хреста, а боявся лише Никодима і Йосифа аримафейського, бо саме вони поклали Ісусове тіло до гробу (Йо. 19, -о 42). Керуючись любов\'ю до Христа, Никодим і Йосиф, наражаючись на небезпеку просили Пилата, щоб він видав їм Ісусове тіло. Намастили Його смирною та алое (Йо. 19, 39-40), загорнули в полотно і поклали до гробу. Якщо дотримуватися твердження Свідків Єгови, то Ісус Христос найбільше витерпів від Никодима і Йосифа Ариматейського, оскільки, як вони навчають, потрібно боятись не тих, хто вбиває, а тих, хто ховає до гробу (пекла).
Ісус вчить, щоб ми боялися потрапити до пекла, а не до гробу. Пекло є місцем покарання для грішників. Це покарання настає від¬разу після смерті. Отже, наука Христова розрізняє пекло і гріб. У Старому Завіті також знаходимо розрізнення, коли мова йде про покладення мертвого тіла до гробу:
«Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Єфрати, себто Вифлеєму. Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день» (Бут. 35, 19—20).
«Узяли вони Урію з Єгипту та й привели до царя Иоакима, а той звелів стяти його мечем та й кинути труп його на кладовищі для простих людей» (Єр. 26, 23).
«Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі» (Йо. 11,17).
«І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу... А промовивши те, кликнув на ввесь голос: "Лазарю, вийди сюди!"» (Йо. 11, 38-43).
«Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі» (Мф. 6, 29).
Чому немає в Святому Письмі слова «пекло» на означення слова «гріб»? Чому святий Марко не говорить, що тіло Йоана Хрестителя було поховане в пеклі, тобто у гробі? Подібно, й інші Євангелисти не пишуть, що тіло Ісуса Христа було вкинуте до пекла. Виразно під¬креслюють, що було покладене у гробі:
«Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і пос¬тавили сторожу» (Мф. 27, 66).
«Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце» (Мф. 16, 2).
«Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив пов\'язки...» (Лк. 24, 12).
«Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи нахилилась вона до гробу» (Йо. 20, 11).
Євангелист Йоан міг написати, що Марія нахилилася до пекла, якщо слово пекло означає гріб. Але ми читаємо про гріб.
Також і апостоли відрізняли гріб від пекла. Про мертве тіло пи¬шуть, що поховане у гробі, а не в пеклі:
«Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про пат-ріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день» (Ці. 2, 29).
Бачимо, що різницю між гробом і пеклом визнають пророки, Ісус Христос, апостоли, Євангелисти і християни. Свідки Єгови цього не визнають. Адже визнання цього свідчило би про існування безсмерт¬ної душі і вічного життя.
Після смерті людина має свідомість, чує і страждає. Дізнаємося про це, читаючи Святе Письмо:
«..."Істинно кажу вам: Один з вас мене зрадить...", та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоло¬вікові не народитись!» (Мт. 26, 21-24).
Не народившись, Юда не існував би. Знаємо із Святого Письма, що після зради він повісився. Настала смерть. Згідно з думкою Свід¬ків Єгови, найвище покарання виповнилось. Юда розпався на атоми і перетворився в ніщо. Став тим, чим був перед народженням, тобто нічим. Ісус Христос каже, що лихо такій людині, краще було б, щоб вона не народилась. Якщо після смерті нема існування і страждання, то чому Юда мав не існувати?
Під час однієї з дискусій із Свідками Єгови ми почули, що Юда воскресне і буде жити в «новім світі». Буде йому дано щонайменше сто років життя на час випробування, щоб тим самим виявив свою вірність науці Свідків Єгови.
Така відповідь викликає нерозуміння науки Свідків Єгови про тисячолітнє життя в «новім світі», де протягом тисячі років не буде смерті. А для Юди буде виділено лише сто років життя. Якщо не витримає цього випробування, то в певний спосіб помре. Виходить, що або після ста років ввійде смерть на орбіту землі «нового світу», або Юда воскресне на дев\'ятсот років пізніше, за сто років до кінця останнього тисячолітнього царювання в «новім світі». Іншої мож¬ливості немає, оскільки протягом тих тисячі років не буде смерті Як мало логіки в проповідуванні Свідків Єгови, що в «новім світі» люди не будуть умирати. Адже вони самі твердять лише про сто¬літнє життя Юди, якщо він виявить себе невірним.
Іншим непорозумінням є те, що Свідки Єгови вчать про воскресіння всіх членів своєї організації і тих, хто з ними зустрівся. Щодо ворогів організації, то вони не будуть мати щастя жити в «но¬вому світі». Тоді на якій підставі воскресне для життя в цьому ж світі Юда?
Оскільки Свідки Єгови стверджували, що вони походять з Хрис¬тового грона, а Юда протягом трьох років слухав Його науку, хоча і зрадив Ісуса, то не можуть твердити, що Юда не зустрівся з ними.
Тому напрошується висновок, що сьогоднішні проповідники «но¬вого світу» вважають себе вищими від Христа. Хто їх не слухає і не вірить їм - не воскресне, щоб жити в «новому світі». Зате Юда, кот¬рий слухав Христову науку і зрадив Його, воскресне і буде жити принаймні сто років.
Ось інші слова Ісуса Христа:
«А хто спокусить одного із тих малих, що вірують у мене, тако¬му було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. Горе світові від спокус» (Мф. 18, 6 - 7).
Смерть, з точки зору Свідків Єгови, є найвищим покаранням для грішника, оскільки його остаточно позбавлено життя. Настала смерть — і все закінчилось, бо після неї людина нічого не відчуває. Але Ісус каже, що краще було б такому бути втопленим. Значить, ще гірша доля чекає його після смерті.
Чи не випливає з цього вірша висновок про пекло, як про місце вічного страждання?
В одній розмові про вищеподаний вірш ми почули відповідь приб¬лизно такого змісту: «Для справи Божої краще було б його втопити, щоб не приносив згіршення». Однак Ісус Христос виразно підкрес¬лює про власне добро грішника, а не про Божі справи.
Те, що людина після смерті припиняє своє існування, є безглуз¬дям. Хоча така версія для багатьох людей є вигідною, адже тоді не треба буде відповідати за свої вчинки.
Біблія вміщує прості і легкозрозумілі вірші, які вказують на те, Що пекло є чимось жахливішим від смерті. Ісус Христос виразно говорить про вічні муки і пекельні страждання.
Свідки Єгови далі навчають, якщо після смерті душа (кров) пе-Рестане існувати, то як у пеклі (гробі) зможе страждати чи роз¬мовляти, про що говорять ось ці вірші:
«Ви вашого вогню, поміж ті стріли, що їх запалили! Це буде вам з моєї руки: ЛЕЖАТИМЕТЕ В МУКАХ» (Іс. 50, 11).
«Його Бог воскресив, ПОРВАВШИ ПУТА СМЕРТИ...» (Діян. 2, 24).
Отже, після смерті (за твердженням Свідків Єгови - пекла, тобто гробу) люди страждають. Тобто після смерті не втрачають свідо¬мості, не перестають існувати, вічно живуть. Живуть їх безсмертні душі, які є розумними істотами. Після смерті відчувають радість і щастя або страждають.
«І ПІДУТЬ ТІ НА ВІЧНУ КАРУ, а праведники - на життя вічне» (Мф. 25, 46).
«Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний приготований дияволові й ангелам його» (Мф. 25, 41).
«І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь нез¬гасний, де черв\'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає» (Мф. 9, 43-44); (Див.: 1с. 66, 24).
Повіривши, всупереч логіці, що в гробі є невгасимий вогонь, не можна прийняти, що мертве тіло, позбавлене свідомості, журиться цим вогнем. Святе Письмо пояснює нам про свідомість, яку має людська душа в пеклі. Найкращим доказом цього є повчання Ісуса Христа, який говорить, що краще втратити руку, аніж потрапити до пекла.
Розмовляючи на тему безсмертної душі і цитуючи вищеподаний вірш (Мф.9,43-44), Свідки Єгови запитують усміхаючись: «Чому в пеклі є черв\'яки? Хіба черв\'як також безсмертний?».
Святе Письмо виразно говорить не про черв\'яка, який плазує в землі, а про ЇХНЬОГО, тобто всіх тих, хто є в пеклі, невмираючого черв\'яка. Тим черв\'яком є гризота душі, яка буде гризти вогнем сумління, що з власної провини втратила вона найбільше щастя — це перебування з Богом у вічності.
Багато ще можна навести віршів про існування пекла, про те, що після смерті людська душа страждає, говорить, відчуває. Але дос¬татньо і цих віршів, які вже зацитували.
Свідкам Єгови ці вірші мало про що говорять. Багато з них навіть не знають їх. Тому не дивно чути у відповідь, що Ісус Христос лякав людей пеклом, щоб ті не грішили. Подібним поясненням вони став¬лять себе в один ряд з атеїстами, які вважають релігію опіумом для народу. Ті, майже як і Свідки Єгови, декларують, що релігія існує тільки для того, щоб, залякавши людей пеклом, тримати їх у покорі.
Для підтвердження такої науки Свідки Єгови спираються на притчу Ісуса Христа про багача і Лазаря:
«Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішна. Убогий же якийсь, на ім\' я Лазар, лежав нього при воротах, увесь струпами вкритий; він бажав насити¬тися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили ц лизали рани його. Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали. В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надомною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум\'ї цім. Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся. А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, то ж ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть: ані звідти до нас не переходять. Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають. Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хтось з мертвих, вони покаються. А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (Лк. 16, 19-31).
Свідки Єгови говорять, що коли страждання з цієї притчі розу¬міти як пекло, то кожна багата людина повинна терпіти муки в пеклі, а щоби потрапити до неба, потрібно стати подібним до Лазаря. Вони не хочуть зрозуміти цієї притчі і глибше вникнути в її зміст. Ісус Христос підкреслює, що через брак любові до ближнього, який страждав і був голодний, багач пішов до пекла, а не за своє ба¬гатство.
Зміст Христової науки є глибший і зрозуміліший. Свідки Єгови також приділяють увагу притчам, хоча пояснюють їх в наївний спосіб. Декотрі з них вважають, що вищеподана притча взагалі не Має жодного значення. Кажуть, що Ісус хотів налякати пеклом своїх Учнів.
Звичайно, ця притча не задовільняє Свідків Єгови, бо заперечує їх науку. Ісус Христос говорить в ній, що пекло не є гробом, що після смерті тіла душа надалі продовжує жити, чує, розмовляє і страждає.
Бачимо, як багач просить після своєї смерті перестерегти своїх бра¬тів, щоб не дістались до місця вічних мук, де сам перебуває.
Давайте, в супереч логіці і Святому Письму, приймемо, що Ісус Христос дійсно хотів у цій притчі налякати пеклом. Але як тоді зрозуміти, в якому наміренні Він подає слова багача про пересторогу для своїх братів? Напевно знав цей багатий чоловік, що тіла по¬мерлих ховають до гробу і в разі, коли його брати отримають цю пересторогу, то так чи інше не уникнути їм поховання до гробу піс¬ля їх смерті.
Якщо багач мав на увазі гріб, а не пекло, як місце мук і страж¬дань, то мав би просити, щоби його братів не ховали після смерті. Однак, він думав про інше. Він прагнув, щоби брати покутували. Для Свідків Єгови таке поняття як покута нічого не означає. Вони вва¬жають, що гріб той нікого не мине, за винятком тих, хто загинув у морі чи в полум\'ї вогню. Отже, напрошується висновок, що краще буде тим, хто загинув у воді чи у вогні, аніж тим, хто чинив покуту і помер природною смертю.
Думати, як Свідки Єгови - означає вважати, що Ісус тільки лякав пеклом. Значить - говорив неправду, тому є грішником, бо хто гово¬рить неправду - грішить. Однак з тексту Євангелія дізнаємось, що Ісус Христос є без гріха (Йо. 8, 46).
Свідки Єгови також приймають слова Євангелія про безсмерт¬ність Христа Господа. Однак достатньо їм подати аргументи зі Свя¬того Письма на доказ існування пекла і його відмінність від гробу, як вони відразу визнають Христа за неправдомовця.
Притча про багача і Лазаря не вигадана для дітей. Ісус Христос не вигадував казок, а говорив правду про існування пекла, вічних мук і життя після смерті.
Не тільки існування пекла говорить нам про безсмертність людсь¬кої душі. Святе Письмо подає слова про вічну нагороду, яку душа отримує після смерті. Ось що сказав Ісус до розбійника, коли висів на хресті:
«... Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43).
Свідки Єгови перекручують ці слова, як і багато інших. Вони пояснюють, що розділовий знак не є поставлений у належному місці. Згідно з їх наукою, цей вірш потрібно читати так:
«Істинно кажу тобі сьогодні: Будеш зі мною в раї» (через дві тисячі років в «новім світі»).
Свою науку Свідки Єгови виводять з помилково поставленого розділового знаку, хоча в усіх Бібліях розділовий знак є перед словом «сьогодні».
Ісус Христос неодноразово в своїх проповідях звертався до людей ловами: «Істинно, істинно кажу вам» (Мф. 26, 21; Ио. 6, 47). Нато¬мість не зустрічаємо: «Істинно, істинно сьогодні кажу вам». Тому слово «сьогодні», адресоване розбійникові, використане в тому ро¬зумінні, що ще сьогодні той буде в раю.
Євангелист писав цей вірш, як і інші, під натхненням Бога, знаючи, як правильно передати сенс і значення Христових слів. Як¬що б Ісус висів на хресті декілька днів, тоді швидше можна було би прийняти те, що Він хоче підкреслити саме той день, коли промов¬ляє свої слова. Але знаємо, що Ісус висів на хресті тільки три години (Лк. 23, 44-45). Будучи всемогутнім, знав про свою смерть. Також знав, що в цей самий день помре і розбійник (Йо. 19, 31-32).
Отже, Він не міг сказати «кажу тобі сьогодні», коли знав, що не зможе цього сказати завтра. Свідки запитують про те, як міг роз¬бійник бути цього самого дня з Ісусом в раю, коли Христос вознісся на небо у сороковий день після воскресіння?
Уже вкотре не хочуть зрозуміти, що рай - це з\'єднання після смерті людської душі з Богом. Душа розбійника, визволена з тіла, з\'єдналась з Христом - Богом. Про з\'єднання людської душі з Богом говорить святий апостол Павло в посланні до Филип\'ян:
«Для мене бо життя - Христос, А СМЕРТЬ - ПРИБУТОК. Од¬нак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: ХОТІЛОСЯ Б МЕНІ ПОМЕРТИ, ЩОБ ІЗ ХРИСТОМ БУТИ, бо так багато краще; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп. 1, 21-24).
Припустимо, що апостол проповідував, подібно до Свідків Єгови, те, що після смерті людина не має свідомості, не відчуває нічого і розпадається на атоми. Тоді чому вважав смерть прибутком для себе? Святий Павло хотів залишити це життя, щоб бути з Христом, але говорить, що варто йому залишитись у тілі і навчати Ісусової науки.
Ось як пишеться в Святому Письмі про вічну нагороду в небі:
«У домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би
У іду бо напоготовити вам місце» (Йо. 14, 2).
«Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт. 5,12).
«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі» (2 Кр. 5, 1).
«Задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди» (Кл. 1, 5).
«До спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, - збереженої для нас на небі...» (1 Пт. 1, 4).
Нагорода на небі є для тих, хто за життя її заслуговує. Свідки Єгови погоджуються з існуванням вічного життя в небі. Але до¬дають, що це життя призначене тільки для «малої отари вибраних», число якої - сто сорок чотири тисячі. Останні, вибрані Богом Єговою, будуть вічно жити після Армагедону на землі, як вибрана гру¬па, в «новім світі».
У третій частині брошури «Переконуйтеся у всьому» у розділі «Життя», Свідки Єгови пишуть: «Життя боже: життя най¬вищого класу схоже до життя Божої істоти, тобто життя самого Бога Єгови. Передбачене є тільки для Ісуса Христа і 144000, котрі разом із Ним панують в Царстві». У тій самій брошурці на 299 стор. пишуть: «Окрім Бога і Ісуса Христа безсмертне життя є обмежене до 144000, доступне тільки небесним особам божим». «Божу природу отримує в небі Христос і 144000 членів його тіла».
Свою науку вони базують на Одкровенні св. Иоана 14,1. Цю цифру приймають дослівно, хоча пророцтва в більшості випадків викорис¬товували цифри символічно. До цієї «малої отари» будуть зараховані тільки декотрі із Свідків Єгови. Це будуть ті, хто був найревнішим членом організції і найвідданішим «Вартовій Башті». Ось цей вірш, яким вони послуговуються:
«І глянув я, і от — Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі...» (Од. 14, 1).
Свідки Єгови користуються виключно цим віршем, не дивлячись на те, що далі говориться, що окрім ста сорока чотирьох тисяч були й старші:
«І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істо¬тами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі» (Од. 14, 3).
Одкровення св. Йоана згадує двадцять чотири старших, котрі впа¬ли, і поклонились Йому (Од. 5, 8; 14). З цього виходить, що з Агнцем було сто сорок чотири тисячі плюс двадцять чотири, тобто 144024.
І це ще не всі. Окрім старших були й інші. У сьомому розділі, четвертий вірш, вирахувана кількість позначених печаттю ста сорокачотирьох тисяч. Це число складається з дванадцяти поколінь синів по Дванадцять тисяч від кожного. А далі Одкровення говорить:
«Після цього глянув я, і от - НАТОВП ЧИСЛЕННИЙ, перелічи¬ти який ніхто не міг, - від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, СТОЯЛИ ПЕРЕД ПРЕСТОЛОМ І ПЕРЕД АГНЦЕМ, одягнені одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх: і викликували гучним голо¬сом: "Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!" І всі ангели стояли навколо престола і старших чотирьох істот, і впали перед престолом ниць і поклонились Богу...» (Од. 7, 9-11).
Отже, бачимо, що крім 144000 і двадцяти чотирьох старших була ще незліченна кількість різних племен і народів. Книга Одкровення підкреслює, що ці решта були на тому самому місці, де і сто сорок чотири тисячі, тобто перед престолом і обличчям Агнця в небі, а не в «новім світі» на землі, як твердять Свідки Єгови. Одкровення не відділяє місця, де була велика кількість людей, від місця, де пере¬бували сто сорок чотири тисячі. На\'чому тоді базують цю різницю Свідки Єгови? Може на згадці, про викуплення ста сорока чотирьох тисяч із землі. Хто входить у ці сто сорок чотири тисячі, вияснює наступний вірш:
«І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істо¬тами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. ЦЕ ТІ, ЩО З ЖІНКАМИ НЕ ОСКВЕРНИЛИСЯ: ДІВОЧНІ Ж ВОНИ...» (Од. 14, 3-4).
Отже, це ті, що не співжили з жінками, не користались з жодних розкошів землі. Зреклись своїх особистих бажань, присвятивши себе виключно службі Богові. Саме вони будуть в особливий спосіб вирізненні в небі, про що, зрештою, згадує Одкровення.
Свідки Єгови пояснюють, що не варто сприймати цих слів про Дівоцтво дослівно. У протилежному випадку, не можна було б зара¬хувати до ста сорока чотирьох тисяч святого апостола Петра, тобто він не міг би бути в небі.
Христова Церква не вчить, що спасенними будуть тільки сто со¬рок чотири тисячі дівичів. Спасуться всі, хто любить Бога. До них також належить велика кількість: дітей, молоді, одружених і заміжніх – Небо є для всіх, хто його заслужив при житті. Тому не можна говорити, що апостол Петро чи інші одружені є позбавлені неба.
Згідно із Святим Письмом, святий апостол Петро не може на¬лежати до числа 144000 дівичів, оскільки мав дружину. Але це не значить, що він не має вічного життя з Богом у небі, де є згаданих сто сорок чотири тисячі. Не зараховується до дівичів тих, хто хотів одружитись чи вийти заміж, але через обставини цього не зробили. Це стосується теж і тих, котрі жили самітньо, вважаючи це за легший спосіб життя. До ста сорока чотирьох тисяч зараховуються всі віддані чистоті з любові до Бога. Про таку цілковиту посвяту дізнаємося із послання святого Павла до Коринтян у сьомому розділі.
Не варто розуміти, що це є якась інша небесна «група»; і що в небі є дві групи. Очевидно, що вони будуть вирізнені Богом, але не місцем і групою, як це розуміють Свідки Єгови.
Одкровення подає точно, кого розуміти під цифрою 144000, але Свідки розуміють під цією цифрою тих, хто не заплямував себе ду¬ховно із цим світом.
Духовна пляма - значить вчинення якогось гріха. У той же час немає людини вільної від гріха (1 Пт. 1, 8). Таке пояснення позбав¬лено логіки. Поза Ісусом Христом, повним ласки (Йо. 1, 14), і бла¬гословенної Марії (Лк. 1, 28), немає безгрішної особи.
Свідки Єгови не визнають святої сповіді. І навіть якби її виз¬навали, то тайною покаяння могли б очищувати свої душі всі, а не лише ті сто сорок чотири тисячі.
Правильно мисляча людина знає і розуміє як заховується дівоцтво. Цікаво, відколи це «дівоцтво» втратило своє властиве значення, і вважається незаплямуванням цього світу, тобто невчиненням гріха. Мало того, що цей вірш говорить про 144000 цноливих, то ще й під¬креслює, що це такі, які не співжили з жінками.
Важко зрозуміти, як можуть Свідки Єгови читати: «ними є ті, котрі не співжили з жінками, бо є дівичами», а розуміти чи поясню¬вати, що це ті, хто не заплямував себе цим світом, тобто не згрішив.
Як завжди, Свідки Єгови знаходять на підтвердження своїх ка¬зок пояснення в Святому Письмі. Тому дійшли до переконання, що є два класи вибраних: небесний клас у небі і земний клас у «новім світі» на землі. Ось вірш, на основі якого вони будують своє пояс¬нення:
«Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари...» (Йо. 10, 16).
Це є тільки вирвана частина із вірша. Цілий вірш звучить так:
«Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу при¬вести, і вчують вони мій голос, - і БУДЕ ОДНЕ СТАДО й один пас¬тир!» (Йо. 10, 16).
Два речення, вміщені в одному вірші, дають зрозуміти, що буде стадо, тобто одна група вибраних.
Свідкам Єгови вигідніше скористатись частиною вірша. Неважко
мітити тут фальш і неправду. Покликуються вони і на інший вірш, Де знаходять розділення вибраних на два класи:
«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю» (Мф. 5, 3-4).
Вони стараються переконати, що в цих віршах Ісус Христос виді¬ляє дві групи. Перша - це «мале стадо» - отримає Небесне Царство, а друга - землю.
Щоб показати безглуздість такого пояснення, треба подати всю науку Ісуса Христа про блаженства, з якої Свідки вирвали тільки два:
«Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста почав навчати їх: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успад¬кують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні го¬лодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Не¬бесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виго¬ворювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й весе¬літься, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували про¬років, які були перед вами" » (Мф. 5, 1-12).
Якщо розуміти цей текст, як розуміють Свідки Єгови, то дове¬лося б виділити сім груп. Яка ситуація буде з іншими групами, коли тільки між двома з них Господь ділить небо і землю?
Є блаженні, котрі будуть утішені. Хіба «царство утішення» має бути дане їм як нагорода? Де воно буде знаходитись? Різне можна вигадувати і ділити, хто до якої групи буде належати. Зате Ісус Христос, подаючи ці вісім блаженств, каже нам, що всі, про кого згадують блаженства, отримають вічну нагороду в небі:
«Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика НА НЕБІ».
Направду, це буде велика нагорода. І як говорить про це пророк людина не в змозі цього зрозуміти:
«Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (1 Кр. 2, 9)».: (Іс. 64, 3).
Всі, хто любить Бога, отримають нагороду, а не тільки сто сорок чотири тисячі дівственників. Мабуть, протягом стількох століть, починаючи від Адама, аж до кінця світу, багато було душ, котрі любили Бога. Звісно, що їх було значно більше, аніж сто сорок чо¬тири тисячі. Цю незліченну кількість народів нам виразно показує Боже Об\'явлення. Ісусові слова: «Радійте й веселіться» - торкають¬ся всіх блаженних, а також тихих, котрим Свідки Єгови хочуть дати лише землю. Всі вони отримають велику нагороду в небі, де, як каже Ісус, буде одне стадо, тобто одна група.
Звичайно, ми, християни, знаємо науку Ісуса Христа про два роди людей, тільки не так розуміємо її, як Свідки Єгови: дві «групи» вибраних - небесна і земна.
Святе Письмо говорить нам лише про одну «групу» вибраних. Нею будуть всі «блаженні», що слухають Божого слова і його дот¬римуються (Лк. 11, 38). Це ті, хто вибрали собі вузьку тернисту доро¬гу, взяли на себе свій хрест і пішли за Ісусом. До них Ісус скаже:
«...Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34).
До другої «групи» (класу), про яку згадує Святе Письмо, від¬носяться ті, хто відвернувся від Бога і не дотримався Його заповіту. Вони вибрали широку дорогу. Про них Господь скаже:
«...Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мф. 25, 41).
Треба також віднести до них і тих, про котрих згадує св. Павло:
«Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2 Тим. 4, 3-4).
Поза цими двома «групами» інших немає. Не буде двох груп виб¬раних, як це вчать Свідки Єгови.
У Біблії говориться також про чистилище. Але, оскільки в ній не вживається слово «чистилище», тому Свідки Єгови і заперечують його існування. Та з контексту видно, що ці слова стосуються чис¬тилища. Давайте задумаємось над цими словами:
«Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе в’язничному, а в’язничний щоб не кинув тебе до в\'язниці - Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього ша¬га» (Лк. 12, 58-59).
Свідки Єгови кажуть, що в цих словах йде мова про звичайну в\'язницю на землі.
Ісус Христос прорік своїм Учням, що зустрінуть їх пересліду¬вання і муки. Каже їм, що стануть вони задля Його імені перед су¬дом (Мф. 24, 9). Але не радить їм уникати цього, як сам не звільнився і не втік від своїх катів.
Подібно до Христа, не боялись в\'язниць його апостоли і свідомо піддавались на різні небезпеки (Діян. 4, 17-20). Отже, Ісус не говорить у вищеподаних віршах про земну в\'язницю, а про в\'язницю, якою є чистилище. У чистилищі людська душа очищується від гріха і не¬досконалості. Ще краще роз\'яснює це св. Петро: «Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, в якому він пішов проповідувати навіть тим ду¬хам, що в ТЕМНИЦІ; тим, що колись були неслухняні, яких очі¬кувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ урятувалися водою» (1 Пт. З, 18-20).
Дізнаємось, що після смерті, ще перед воскресінням, Ісус пішов до духів, котрі були сучасниками Ноя на землі і згинули під час потопу. Цей самий вірш говорить також про перебування цих душ у в\'язниці. Людина із здоровим глуздом не скаже, що ці душі могли бути в темниці за життя Ісуса Христа. Цей вірш підкреслює, що Христос пішов ПРОПОВІДУВАТИ до духів, які жили ще перед по¬топом і є у в\'язниці. Якщо Свідки Єгови вважають, що людина після смерті не чує, не страждає, не розуміє, то постає запитання: кому ж тоді Ісус проповідував.
Якщо Він промовляв до цих душ, то, значить, вони жили і розу¬міли Ісуса. Це є виразним доказом безсмертності людської душі. Це також підтверджує існування життя після смерті і вічної нагороди або кари.
Наука Церкви про загробне життя, безсмертну душу, чистилище Узгоджується зі Святим Письмом. Подаємо ще один вірш, який пере¬конує нас в існуванні життя після смерті:
«Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій -1 звидів, і втішився» (Йо. 8, 56).
Історія біблійних наук подає, що Авраам жив при кінці XX - на початку XIX століття перед Христом. З цитованого вірша дізнаємось РО те, що Авраам очікував Христа з нетерпінням і вельми зрадів, коли Його побачив.
Як міг радіти Авраам приходу Христа, коли, згідно з наукою Свідків Єгови, нічого немає після смерті? Тим більше, що після його смерті минуло XIX століть. Це є ще одним доказом життя душі після смерті. Не можуть Свідки Єгови закинути Ісусові недореч¬ність, бо тут Він не лякає нікого пеклом, лише ще раз доводить існування безсмертної душі.
Коли запитуємо їх, чому, всупереч Біблії, заперечують це, то вони спирають свою науку на вірші із Старого Завіту:
«Той, хто грішив, той мусить умерти» (Єз. 18, 20).
Чи можна користуватись вирваною частиною із вірша? Варто прочитати далі кілька віршів із цього розділу, щоби переконатись, про яку смерть іде мова. Бачимо, що Свідкам Єгови достатньо лише частини вірша для підтвердження Святим Письмом своєї науки, їм достатньо того, що «Той, хто грішив, той мусить умерти». Католики знають, що та душа, котра згрішила, перестає жити для Бога, але це не означає, що вмирає, як тіло. Душа, що згрішила, продовжує жит¬тя, тільки це життя для диявола. Умерла для Бога до часу, коли через покаяння повернеться до Нього.
Ось що далі говориться в пророцтві Єзекиїла:
«Коли ж грішник відвертається від гріхів, що коїв, і чинить суд і правду, ВІН ДОСТОЙНИЙ ЖИТИ» (Єз. 18, 27).
Задумаємося над цим віршем. Чи можна тут говорити про смерть душі, подібно, як про смерть тіла? Аж ніяк! Оскільки дізнаємось, що безбожник буде жити, але під умовою, що відвернеться від своєї безбожності, буде себе осуджувати і чинити справедливість. Крім того, якщо людина померла, то як буде жити, судити і чинити спра¬ведливість? Звісно, небіжчик не в змозі робити щось подібне.
Попри все, у вірші Єз. 18, 20 не говориться про фізичну смерть душі. Душа втратила життя для Бога, коли почала служити дияво¬лові. Саме про це нам говорить Святе Письмо.
Подібне читаємо у Новому Завіті:
«КОТРА Ж (вдова) РОЗКОШУЄ, ТА ЖИВОЮ ВМЕРЛА» (1 Тм. 5, 6).
«І вас, що були МЕРТВІ ГРІХАМИ і вашим необрізанням тілес¬ним, - ВІН ОЖИВИВ ВАС ІЗ НИМ, ПРОСТИВШИ НАМ УСІ ПРО¬ВИНИ» (Кл. 2, 13).
«Ми знаємо, ЩО МИ ПЕРЕЙШЛИ ВІД СМЕРТИ ДО ЖИТТЯ, бо любимо братів» (1 Йо. З, 14).
«І ви були МЕРТВІ ВАШИМИ ПРОВИНАМИ Й ГРІХАМИ, в яки* ви колись звичаєм цього світу жили...» (Еф. 2, 1-2).
Ці вірші говорять нам, що людська душа вмирає для Бога. Це не значить, що вона перестає існувати разом із тілом, котре розси¬пається і перетворюється в порох.
Знову недоречність у науці Свідків Єгови: якщо душа вмирає фізичною смертю, то як могла жити вдова, коли була померлою? фальшивим є їх пояснення цього вірша як про фізичну смерть людської душі.
Свідки Єгови на доказ, що людська душа вмирає, подають ще інший вірш, у якому мова йде про схожість людини і тварини:
«Бо доля людей і доля тварин - одна в них доля: як помирають ці, Іпак помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе - марнота. Усе прямує до одною місця; все з пороху постало і все повертається у порох. Хтозна, чи людський дух зні¬мається, у гору, а дух звірячий сходить наниз додолу?» (Проп. 3,19-21).
На основі цього вірша вони хочуть переконати, що немає безсмерт¬ної душі. Якщо так, то можемо сміливо пояснювати, що й Бога не¬має. Для підтвердження цього маємо навіть вірш із Святого Письма:
«Каже безумний у своїм серці: Немає Бога!» (Пс. 13, 1).
Відкинувши початок «каже безумний у своїм серці», отримаємо вираз «Немає Бога!». Подібно роблять Свідки Єгови, вириваючи вір¬ші із тексту, читаючи Проповідника від сімнадцятого вірша, маємо такі слова: «Я МОВИВ У МОЇМ СЕРЦІ». Саме цього вірша Свідки Єгови не подають. А без нього дійсно, немає різниці між людиною і твариною.
Багато інших слів подає Книга Проповідника (Еклесіяста): їжмо, пиймо, користаймо з розкошей, але завжди додає: я мовив у моїм серці.
«Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! АЛЕ Й ЦЕ МАРНОТА» (Проп. 2,1).
Не значить це, що так було в дійсності, але подібно, як безумний, котрий сказав: «немає Бога». Одначе Проповідник на закінчення своєї Книги пише:
«І порох повернеться у землю, звідки взявся, а ДУХ ВІДІЙДЕ ДО "ОГА, що його він дав. Марнота марнот, каже Когелет, геть усе марнота» (Проп. 12,7-8).
Еклезіаст, який мовив у своєму серці, що людина може робити се, користуючись розкошами цього світу, додає, що це марнота над арнотами. На кінець навіть заохочує, щоби боятись Бога, оскільки стане перед Ним на суді.
Варто задуматись, чи є вартісним проповідування «Доброї Нови¬ни» Свідками Єгови, коли вони не дотримуються науки Святого Письма. Адже така «правда» породжує дуже багато сумнівів.
Підсумовуючи цей розділ, можна сказати, що подані цитати зі Святого Письма про життя після смерті дуже відрізняються від навчання Свідків Єгови. Святе Письмо Старого та Нового Завіту, пророки та апостоли відрізняють гріб від пекла, сотворену на Божу подобу людину від тварини, фізичну смерть від смерті духовної. Не бачать цієї різниці тільки Свідки Єгови.
З цих міркувань випливає тільки один висновок: фундаментом науки Свідків Єгови є виключно людські теорії. Натомість немає в ній Христової науки. Ісус Христос прийшов на світ, щоб спасти наші безсмертні душі. Ці душі мають велику вартість у Бога, про що Ісус так істотно наголошує:
«Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить влас¬ну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?» (Мт. 16, 26).
Задля спасіння безцінної людської душі Ісус терпів муки і зну¬щання, проливаючи за неї свою Кров і віддаючи життя. Своєю нау¬кою роз\'яснив нам правду про безсмертність людської душі:
«Об\'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і ОСВІТЛИВ ЖИТТЯ І НЕТЛІННЯ Євангелією» (2 Тм. 1, 10)

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2