foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

В ході цього дослідження було висвітлено процес історичного розвитку і становлення такого виду діяльності пастиря, як душпастирська педагогіка. Ми дійшли висновку, що такий специфічний аспект священичого служіння, як виховання молоді та юнацтва, педагогічна праця в стінах виховних і навчальних закладів усіх рівнів, надання душпастирської допомоги для особливого контингенту людей: науковців, військовослужбовців, ув’язнених, хворих має глибоке і змістовне обґрунтування в Священному Писанні Старого і Нового Завіту. На користь такого виду пастирування красномовно свідчить і проповідь Господа нашого Ісуса Христа, який на зразок усім пастирям душ людських показав, в який спосіб необхідно спілкуватися з підростаючим поколінням – особливо важливим прошарком суспільства, завтрашніми громадянами, з середовища яких формуватиметься Церковна і світська та наукова еліта, найвищі достойники держави. Як чітко зазначив Спаситель, дитяча щирість, незаангажованість свідомості і відсутність психічних комплексів на ранніх стадіях життя людини мають стати базисом для надбудування за допомогою своєчасного виховання і тонкого невимушеного впливу з боку пастиря, як дітоводителя цілісної людської особистості із широким кругозором і системою моральних цінностей згідно Божественного вчення. В Своїх промовах Господь особливе місце відводив і справі повчання людей професійного заняття, військових сил і пенітарних закладів, з чого можна зробити висновок, що пастир і для цього соціуму повинен звершувати пастирське окормлення, враховуючи, звичайно, певну обосібленість їхню від іншого суспільства в силу своїх професійних і інших обов’язків.
В подальшій історії Церкви Христової пастирі і видатні Церковні письменники розробили достатню, як для того часу, концепцію душпастирування в руслі педагогічно-виховного впливу на всі верстви населення. Було чітко сформульовано основні риси образу священика в такому виді діяльності, як виховання пастви. Слід зазначити, що критерії вимог до пастиря-вихователя були започатковані не в поодиноких працях окремих вчителів Церкви чи письменників. Це була узгоджена думка видатних діячів, як св. Василія Великого, св. Івана Златоустого, св. Григорія Великого, бл. Августина і ін., що свідчить про всезагальне визнання, як Східної, так і Західної Церкви серед обов’язків священика соціального служіння, що і є доказом того, що з перших часів християнства Церква визнавала можливість і необхідність співпраці світського виховання та освіти і пастирського навчання, котрі були б запорукою формування повноцінного громадянина держави і члена Церкви.
Прикметною є та особливість, що пастирі і Церковні дослідники вже з таких часів вивчали не лише можливість діяльної співпраці священика в царині виховання і повчання всіх членів суспільства, але і з особливою ретельністю звернулися до проблематики дитячого і підліткового виховання. В працях св. Климента Олександрійського, св. Василя Великого, бл. Августина вже зустрічаються чіткі формулювання педагогічних прийомів і є визначення методів роботи з дітьми, в педагогічних моментах трактатів цих Церковних письменників домінує думка про гармонійність поєднання певних світських дисциплін із дослідженням Святого Письма і Передання Церкви. Прослідковується також акцентація уваги пастиря-педагога за духовно-психічним станом дітей в комплексі, тобто не розчленовуючи психіку і вікові особливості від духовного стану, що свідчить красномовно про те, що педагогіка вихователя світського має бути у комплексі і доповненні  до пастирської діяльності.
Варто також зазначити, що в працях цих зустрічаються розробки і педагогічно-психологічного характеру в межах Православного вчення. В трудах св. Василія Великого можна зустрітися із православного тлумачення синзетивного періоду в підлітковій психології: тонке розуміння рівня сприйняття дитини на даному етапі розвитку і її схильність до пізнання видів навчально-виховного процесу, і т. д.. Талант педагогів і духовність пастирів в працях ранніх Отців Церкви стали фундаментом душпастирської педагогіки. Були напрацьовані методологія і принципи Церковної пропедевтики, чітко визначено “скарб доброї моральності” (ст. 32), котрий має бути притаманний всім прошаркам населення, незалежно від соціального статусу, принципи воздержаності від пагуби і християнське розуміння прекрасного стали основою православної етики і естетики.
Але як і було зазначено вище, і в цій Церковній галузі з часом наступив  період декадансу, занепаду. Живе і чутливе спілкування з душами людей через полум’яне слово і виховний момент проповіді замінилось на вихолощене догматизування навчання і виховання, схоластика зайняла місце вільного розумування.
В ХІХ ст. в історії розвитку душпастирської педагогіки наступає момент, коли на арену вийшли такі корифеї педагогіки і Церковного виховання, як проф. Яків Косьмич Амфітіатров і проф. Василь Федорович Певницький. Хоча основна частина їхніх наукових досліджень стосувалася здебільшого царини Гомілетики, риторики, але їхні праці, де описується догматично-богословський зміст пастирства в усіх галузях діяльності священика, а в тому числі і в Церковній педагогіці і виховання, є неоціненними, оскільки вкотре відкривають перед нами горизонти святоотцівського розуміння пастиря, як вихователя і вчителя, через призму часу, опосередковуючи цей образ, через застосування сучасних їм напрацьованих педагогічних прийомів і методів, вдало поєднавши неперехідні християнські цінності з елементами зовнішньої організації навчально-виховного процесу так, щоб він мав якнайбільшу внутрішню змістовність і впливовий виховний момент.
Доцільність і актуальність Церковно-педагогічних досліджень вище згаданих Церковних письменників, а також професорів КДА в ХІХ ст. була б неможлива без втілення на практиці в сучасній душпастирській педагогіці. Тому ми намагалися в стислій формі вказати на ті випрацьовані методи повчання і виховання, які є в арсеналі сучасних пастирів Церкви, а також з’ясували можливість поєднання сучасної психології і педагогіки з напрацюваннями і безцінним пастирологічним досвідом св. Отців, а також науковців КДА в ХІХ ст.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2