foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Історія духовно-навчальної реформи, проведеної на початку 40-х років 19 століття, показує, що головним, якщо не єдиним ініціатором цієї реформи був обер-прокурор Св. Синоду , граф Н.А.Протасов. Недаром і саму реформу прийнято називати “протасівською”.
В 1834р в чині полковника лейб-гвардії гусарського полку, був призначений членом головного управління училищ, головного управління цензури і комітету по впорядкуванню навчальних закладів, а в 1835р – виконуючим обов’язки міністра народної просвіти. На початку 1836р обер-прокурор Св. Синоду Нечаєв змушений був за сімейними справами поїхати на деякий час поїхати з Петербургу. Виконання обер-прокурорських обов’язків було покладено імператором на графа Протасова, який їх виконував до своєї смерті (січень 1855р). [8., с. 194]
Граф Протасов займав обер-прокурорську посаду 20 років, знав 1-го імператора, а Св. Синод рахував підпорядкованим закладам для відповідних розпоряджень по справах духовного відомства. Головуючі члени Синоду – Санкт-Петербурзький митрополит Серафим, Антоній і Никанор не мали голосу перед ним, а більш незалежні члени Синоду – митрополити Філарет Московський і Філарет Київський в 1842р були зміщені в єпархії, і після того не викликали до засідань в Синоді.
Духовно-навчальна частина знаходилася в завідуванні духовного управління і його директора, А.І.Карасевського, синодальною канцелярією завідував із званням старшого чиновника за обер-прокуррським столом А.І.Войцехович, канцелярією обер-прокурора і всіма справами по обер-прокурорській частині завідував К.С.Сербінович, А.І.Карасевін призначав, нагороджував, переміщував і звільняв директорів семінарій, розподіляв по місцях, закінчивших курс академії вихованців, призначав пенсії і дотації за духовно-навчальну службу, постачав академії і семінарії новими підручниками, не завжди відповідними і т.д. [75., с. 355]
Не римо-католицькі ідеї самі по-собі були важливі для Протасова, а тому хіба що ці ідеї збігалися з загальним напрямком урядової системи відповідно з духом царювання Миколая І, до збереження влади порядку, дисципліни і однообразності в формах життя, системи, котру можна назвати консервативно-дисциплінарною. [51., с. 294]
Визнавши постановку навчальної частини в духовно-навчальних закладах. Зокрема, в духовних семінаріях, незадовільною. Граф Протасов в перший рік свого обер-прокурорства висловив думку про необхідність повністю реформувати цю частину. В 1837р він запропонував комісії духовних училищ, по-перше, зробити накреслення ректорам академій і семінарій, і подати конспекти богословських наук. По-друге, при конференції Санкт-Петербурзької академії сформувати особливий комітет для розгляду богословських книг, котрі вживалися у духовно-навчальних закладах в якості підручників. Свій погляд на духовні семінарії і на бажання зміни в їх устрої граф Протасов висловився у наступній характерній ромові з Вятським ректором Никодимом, котрий і був викликаний для роботи з реформи семінарій “ваше богослов’я дуже недоступне. Ваші проповіді високі. Ми їх не розуміємо. У вас немає народної мови, ви відчужуєтеся церковності. Практичне богослов’я вам невідоме. Ви вважаєте низьким для себе вивчати його, від того поспішаєте вступити на церковну посаду. Не вмієте ні співати, ні читати, не знаєте церковного уставу. Вами керують дяки, над вами знущаються начитані міщани. У ваших школах немає спеціальностей. Ви хочете бути і вважатися універсальними вченими – це помилка. Ви духовні, а не знаєте духовних речей…говорите з нами мовою незрозумілою, навчаєте Закону Божому так, щоби вас розумів з першого разу і останній мужик. Із семінарій поступають священики на парафіях по селах. Їм потрібно знати сільський побут і вміти бути корисними селянину, навіть в його життєвих справах. Отож, навіщо таке велике богослов’я сільському священику? Для чого потрібна йому філософія – наука вільнодумства, нісенітниць, егоїзму і фантазії? Навіщо йому тригонометрія, арифметичні інтеграли? Нехай краще затвердить катехізис, церковний устав, нотний спів і досить. Високі науки нехай залишаються в академіях” [30., с. 59]
Однак, в КДУ грав Протасов не зустрів співчуття до своїх планів. Головними членами комісії тоді були митрополит Серафим, Філарет Московський і Філарет Київський. Хоча це були люди різних поглядів, але ніхто із них не міг спуститися до точки зору нового обер-прокурора. Комісія в травні 1837р постановила тільки скликати при Санкт-Петербурзькій академії особливий комітет для розгляду навчальних богословських книг, яка не бажала вживати ніяких заходів щодо намірів обер-прокурора. Тоді останній став діяти незалежно від комісії. [66., с. 76]
Не знайшовши в духовенстві співчуття своїм намірам стосовно реформування духовно-навчальної частини, граф Протасов постарався придбати, як обер-прокурор, офіційні права начальника духовно-навчальних закладів. Тому він вирішив знищити комісію духовних училищ. Справа ця відбулася несподівано – вона не розглядалася ні в Св. Синоді, і в державній раді, і звершилася по іменному указу імператора, внаслідок подання обер-прокурора Протасова. Завідування духовно-навчальною частиною довірене досі особливій комісії духовних училищ, зосередилося в Св. Синоді. в 1839р запроваджено було керівництвом обер-прокурора “духовно-навчальне управління” на звичайних канцелярських началах з директором на чолі. Незалежна ж від обер-прокурора комісія духовних училищ, членами котрої у більшості випадків були і члени Св. Синоду, все цілком перейшла у духовно-навчальне управління, всеціло підпорядковане обер-прокурору. До початку 1840р комітетом із ректорів був вироблений новий проект реформування навчальної частини семінарій. Програму семінарського курсу внесені були – сільське господарство, медицина, землеробство, природнича історія і катехізис Петра Могили. Проект цей височайше затверджений 21 серпня 1840р, почав вводитися в дію з вересня цього ж року – спочатку по Московському і Казанському округах, а з 1841р – по Київському і петербурзькому. Згідно з новим поглядом на ціль і задачу семінарського виховання, Св. Синодом були складені із височайше затверджених правила в подробицях про реформування навчальної частини у семінаріях [8., с. 221-227]
Положенням 1840р у семінарський курс входило кілька нових предметів, скорочувалися викладання філософії і змінювався розподіл предметів по класах. Таким чином багатопредметність семінарського курсу у 1840р ще більше збільшилася праця семінариста, а разом з тим росли і негативні наслідки, які супроводжувалися цією реформою навчального устрою. Зміни в академічному курсі почалися майже разом із семінарськими, тому і результати реформування академічного курсу були спільні із семінарськими. Зміни в навчанні академічного курсу почалися ще раніше, коли в семінаріях було введено викладання патристики 1840р, то в наступному році при академіях відкрилися особлива кафедра з цього предмету. В 1845р в комітеті архієпископа Афанасія було складено думки стосовно розподілу предметів навчання і призначення часу на викладання їх в академіях. Комітет свої міркування найперше закріплював уже попередні нововведення – викладання патристики і знищення спеціалізації у молодших відділеннях академічного курсу. Він запровадив особливий предмет – богословську енциклопедію, педагогіку, виділив в особливий предмет викладання руської громадянської історії і руської церковну історію, а від загальної історії відділив особливий предмет – біблійну історію з древностями. Латинська мова зробилася навчальним предметом разом з іншими, а нові мови стали обов’язковими для всіх студентів. [11., с. 270-275] Складання нових конспектів по всіх предметах семінарського курсу було покладено на академічні конференції, а для розгляду їх був запроваджений при конференції Санкт-Петербурзької академії особливий комітет. Комітет з 1841р головував ректор Афанасій Дроздов.
В кінці 40-х років семінарії були переповнені вихованцями, і не вистачало священичих і причетницьких місць. Тому в 1850р Св. Синод змушений був відмінити свою попередню постановку про обов’язковість для дітей духовенства навчання у духовних училищах, а в 1851р призначені були нормальні штати. Св. Синод визнав необхідним існуючий в училищах порядок навчання зблизити з навчанням семінарським, і разом з тим наповнити їх курс предметами , необхідним для причетницьких звань. З цією метою училища повітові і приходські були з’єднані в одному складі під назвою повітових і за прикладом семінарій, розділені на 3 відділи – нижче, середнє і вище. З двохрічним курсом в кожній із них. Весь курс займав 6 років. Разом з тим, була змінена і розширена попередня програма викладання через введення в училищний курс нових предметів – пояснення недільних і святкових апостолів і євангеліїв, коротка руська громадянська історія, вправи учнів вищого відділення на клас руської граматики в правильному викладенні своїх думок на папері. Склад наук залишався незмінним до реформи 1867р. В причетницькі класи дозволялося приймати дітей духовенства і без попередньої підготовки повітових училищ, з одним тільки домашнім навчанням. [8., с. 249-272]
Призначення і звільнення всіх наставників, не виключаючи академічних, надано було у повну владу управлінь, а в нижчих училищах – навіть у владу їх одноосібних начальників. На практиці, між іншим, і в вищих школах управління перетворилися чисто формальний заклад. Потім, з посиленням ректорської влади перестали збиратися і зібрання конференції. Такий порядок став особливо посилюватися у 40-х роках, коли було скорочено комісія духовних училищ, і вплив бюрократичного духу став відчуватися і в керівництві цього комітету. [44., с. 24]
В системі освіт семінарії панував повний хаос ідей осіб, від котрих залежали духовно-навчальні заклади, і тому введено було в семінаріях вивчення сільського господарства. Викладалося бджільництво, скотарство, землеробство, садівництво і т.д. Науки сільського господарства вивчалися нарівні з богослов’ям. [41., с. 5-6]
В 1840-х роках проведені були деякі зміни в уставах духовних шкіл – був збільшений штат їх викладачів, і зроблено кардинальні зміни в складі навчальних курсів, більшою частиною випадкові, які були плодом побажань різних високопоставлених осіб, і не згідні з загальною системою духовної освіти. Знову введені були науки – патристика, пастирське і співбесідне богослов’я, а крім того, дуже різноманітні знання чисто практичного характеру, котрі чомусь признавалися корисними для майбутніх пастирів церкви – сільське господарство, зйомка і креслення планів, медицина і віспопрививання, іконопис. Богословські предмети були поширені із вищого спеціального відділення, де вони вивчалися цілою групою, на всі нижчі загальноосвітні класи. Філософія для майбутніх пастирів церкви визнана непотрібною, і із неї в семінаріях залишені були тільки логіка і досвідна психологія. Не дивлячись на всі переміни, Устав цього часу в основних частинах встиг проіснувати до 1860-х років, коли він був визнаний застарілим і задумана була нова реформа духовних шкіл. [26., с. 326]
Висновки реформи графа Протасова не відповідали прямим завданням духовної школи, оскільки скорочували кількість освічених кандидатів у священство, сама освіта їх направляла в бік дрібних життєвих побутових інтересів. Вони суперечили елементарним педагогічним вимогам, оскільки порушували класичний характер духовних закладів і розміщували в одному навчальному плані дві зовсім протилежні самостійні системи – класичну і реальну, і зробили навчальний курс через це занадто багатопредметним. Вони відрізнялися практикою нездійсненою, оскільки ніколи не мали для свого успіху наперед підготовленого грунту і сприятливих умов з боку забезпечення вчителями підручниками і керівництвом.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2