foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Актуальність. З набуттям Українською державою незалежності постало питання про необхідність мати свою національну Українську Церкву. Із створенням Української Православної Церкви Київського Патріархату, яке розглядається як правомірна спадковість Київської митрополії до переходу її під юрисдикцію Московської Патріархії, закономірним стало утворення відповідних навчальних закладів. Духовна школа в Україні сьогодні знаходиться в стані розвитку і становлення, у систематизації навчального процесу. Оскільки брати приклад із духовної освіти радянських часів не варто, то слід скористатися історичним досвідом – станом і реформами освіти у XIX столітті. Як відомо, саме у роки минулого допомагають уникнути помилок у майбутньому. Тому в цій роботі розглядаються питання реформування духовної освіти XIX століття з метою використання досвіду церковного навчання минулого століття у застосуванні до сьогоденних потреб і умов у цій сфері.
Предмет дослідження. Завданням цієї роботи є систематичне дослідження процесів, які відбувалися в Російській імперії, у царині освіти, і духовної, зокрема. Через історико-аналітичну призму розглянуться передумови реформ, стан і початок розвитку духовної освіти в Росії – з XVIII століття. Проаналізуються специфічні риси та недоліки постановки навчальної справи XIX століття, причини та наслідки реформ. Це дослідження робитиметься у застосуванні до умов тогочасної України (Південно-Західного краю, Малороссії) із виробленням висновків щодо втілення заходів Російської Церкви, а також їх впливу на українське православ’я.
Мета роботи. Дослідження різних точок зору щодо реформування духовної освіти в Росії XIX століття дасть повне і систематизоване уявлення про здобутки та упущення запроваджень чи змін у навчанні майбутніх служителів Церкви. Простеження різних ідей щодо призначення, необхідних знань та навичок пастирів минулого століття. Можуть прислужитися і духовній та практичній підготовці служителів Церкви і сьогодні. Це також може допомогти уникнути зайвих, або навіть шкідливих заходів у навчанні духовенства України на початку XXI століття.
Часові рамки дослідження охоплюють стан освіти XVIII століття, як передумову її неодноразового реформування у XIX столітті. Таким чином, історичне дослідження охоплює 2 століття – з початку XVIII до кінця XIX.
Історіографія. Питання реформування освіти цікавило багатьох дослідників. Серед них: Знаменський П.В., Пєтров Н.І., Тітов Р.І., Рождєствєнскій Ф., Чистович І., Смолич І.К., Білявський Ф., Аскочевський В., Голубєв С. та інші.
Структура роботи. Дослідження “Реформи духовної освіти Російської Православної Церкви в XIX столітті та їх втілення на Україні” розпочинається зі Вступу, який вводить до розуміння теми, а також пояснює такі аспекти розробки, як: мета роботи, об’єкт дослідження, актуальність, наукова новизна та практична значимість. Розділ І детально розглядає стан Православної Церкви в Україні у XIX столітті. Розділ ІІ аналізує стан духовної школи у XVIII столітті та реформи початку XIX століття. Розділ ІІІ вводить до розуміння значення “Протасівської” реформи духовної освіти у 1840-х – 50-х роках. Заключний, Розділ ІV охоплює реформи кінця XIX століття – 1867-1899рр. Висновки підсумовують аналіз і вказують конкретний результат даного дослідження. Список використаних джерел розкриває повну бібліографію, включаючи архівні дані та дисертації з попередніми розробками. Перед Вступом подається список скорочень.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2