foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Нерідко, коли доводиться обговорювати проблему “Радянська влада і Православна Церква” і згадувати про злочини, сучасні комуноїди лицемірно це заперечують, пробуючи звести масовий “червоний “ терор до окремих помилок чи дій окремих осіб, “примазавшихся к революции”, а то й виправдати його. Але помилки помилками, але безсумнівними є наміри більшовиків-комуністів, починаючи з їхнього вождя Леніна, тотально знищити Церкву. Ці наміри стали втілюватися в життя з моменту приходу до влади в Петрограді більшовиків-комуністів 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. і вже за два роки було винищено більшість православного духовенства колишньої Російської імперії! Сталін планував зліквідувати останній храм і останнього священика у роки третьої п”ятирічки (1938-1942 рр.). Але вибухла війна і ВКП(б) - КПРС мусила тимчасово поміняти тактику, відклавши свої богоборчеські плани на майбутнє. І хоча потім теж переслідувалася Православна церква, особливо Українська, хоча закривалися, а то й висаджувалися в повітря храми й монастирі, такого розгулу репресій як у 1917-1953 рр. вже не було. Оскільки ж у наш час, навіть в незалежній Україні, владна “еліта” лишилася по своїй суті та ж, то рідко до свідомості середнього українця доносять ті факти, які б мав знати кожен громадянин у будь-якій цивілізованій країні. Тому то, коли згадуєш про ці репресії, коли згадуєш взагалі про політику “соввласти” щодо Православної Церкви, то інколи навіть віруючі інтелігенти недовірливо питають:”А звідки Ви це взяли?” Раніше доводилося посилатися на зарубіжні публікації, на архівні дані. Так, нам вдалося знайти у колишньому Дніпропетровському партархіві секретний циркуляр Катеринославської губернської ЧК до всіх повітових ЧК 1921 р., який проливає світло на грубе втручання комуністів у внутрішнє життя Церкви:” Самое главное – усиленная вербовка осведомителей из духовенства, материально заинтересовывая его, твердо учитывая, что никакого советского духовенства мы не создаем, а только используем взаимные распри между разными частями духовенства для того, чтобы они сами себя уничтожили".
Тепер же архіви потроху відкривають свої таємниці. Оскільки ж найцінніші архівні матеріали були вивезені свого часу з України до Москви або ж там і формувалися, то особливу цінність мають публікації провідних російських історичних журналів. Не заглиблюючися особливо у значну літературу з цього питання, вкажемо тільки на журнал “Вопросы истории”. Нині в рубриці “Политический архив ХХ века” друкуються документи “Красный террор в годы гражданской войны. По материалам особой следственной комиссии”(2001, №№ 7-10), причому чергові подачі матеріалу заплановані в майбутніх номерах. Достатньо взяти лише найсвіжіший номер журналу “Вопросы истории” (№ 10, стор.3-23), щоб знайти там красномовне свідчення безбожницької і людоненависницької суті “советской власти”.
В Україні творилося такий “червоний” терор, що його важко навіть описати. Взяти хоча б Київ. Тут діяло 7 “чрезвичаєк” (в т.ч. на вул Пушкінській, 25), а планувалося створити аж 24! Але мало хто знає, що крім офіційних семи приміщень ЧК, діяли й таємні, як от на Подолі. Про їхні “діяння” красномовно свідчить один тільки той факт, що тільки в день відступу і тільки у Лук”янівській в”язниці більшовики розстріляли 1500 осіб, а до Москви відправили цілі ешелони, напхані заручниками. Після відступу “червоних” у кожній “чрезвичайці” було знайдено масу трупів закатованих та живцем похованих людей. Так, на вул Садовій знайшли гору людських тіл, роздягнених догола. Трупи були складені у 5-6 ярусів. У “чрезвичайках” були навіть влаштовані своєрідні театри: “на сцені виколювали очі та саджали у ящик з гвізками, а у залі для глядачів милувалися цією картиною. Глядачів було багато – все комісари та комісарші. Довкола валялися пляшки з-під горілки та шампанського. Деякі з глядачів впорскували собі для збудження морфій та кокаїн. Голки для впорскування були знайдені там же…Відомий кат “Роза” як з”ясувалося Еда Берг - отримувала за кожну жертву по 150 карбованців…Відчувши втому ( від катувань), Роза перетворювалася з ката у глядача. Вона сідала у крісло і з посмішкою на обличчі милувалася роботою її гідних товаришів”(стор. 10). Це ж саме творилося у Єлизаветграді, Кременчуці, Полтаві, Чернігові, Сумах, Катеринославі, Одесі, Миколаєві, Херсоні і всіх інших великих і малих містах України, багатьох селах.
До числа особливо небезпечних контрреволюціонерів було зараховано православне духовенство, яке нещадно переслідувалося й винищувалося, вже тоді почалося нищення й православних храмів. Якщо хто читав виданий у брежневські часи п”ятитомник спогадів про Леніна, той можливо пам”ятає той епізод, коли Ілліч запропонвав зруйнувати одну з церков у Москві, ще й сам взяв у цьому активну участь. В Україні вже з самого початку більшовицької влади у грудні 1917 р. храми Божі стали об”єктом постійних нападів, руйнацій і грабежів. Так, вони хотіли обернути Володимирський собор у дешеву їдальню, але прихід денікінців завадив це тоді зробити.(У кафедральному соборі Пензи уже було влаштовано комуністичний клуб, а в архиєрейському будинку помістили “чрезвичайку”). Так, у Лубнах у Спасо-Преображенському монастирі були вбиті настоятель ігумен Амвросій, єпископ Іларіон, ієродиякони Ісайя та Даміян. Всього було вбито до 20 ченців у віці 60-70 років. Інша братія рятувалася як могла. Цікаво, чи в нинішньому монастирі в Лубнах, що в руках УПЦ Московського патріярхату, тобто РПЦ, моляться за жертв більшовицького терору, чи й знову закликають до відновлення СССР, знаходячи тим самим однодумців серед членів КПУ?
У Бахмутському повіті (Донбас) було вчинено цілий шерег розстрілів та насильств над православним духовенством. Так, у с. Новобахмутівці 24.03.1919 р. був забитий священик Свято-Троїцької церкви о. Тимофій Стадник. Коли почувся дзвін, який закликав вірних на вечірню, до будинку священика увірвалися червоноармійці й стали вимагати грошей. Оскільки грошей у нього не було і навіть ретельний обшук не дав результів, то священика жорстоко побили і розстріляли біля храму. Будинок священика було пограбовано, причому вкрали й наперсний хрест священика, лжицю й дарохранительницю, з котрої викинули Святі Дари.
У с. Скотуватому 18.03.1919 р. 15-20 червоноармійців увірвалися до квартири священика о. Миколи Тугаринова й пограбувала його. Його роздягли догола й погрожували забити, але один з грабіжників заступився за о. Миколу і це врятувало йому життя. Через день священика знову пограбували, причому змусили його відкрити храм. Далі подаємо текст документа: “ ( в храм) красноармейцы вошли с папиросами в зубах, в шапках и с винтовками. Они обшарили всю церковь, открыли престол, украли с престола крест, раскрывали евангелие, раскрыли жертвенник и разбросали священные сосуды. Из алтаря они похитили дароносицу и, выбросив из нее Святые дары, обратили последнюю в табакерку. Красноармейцы умышленно стреляли в иконы и повредили изображение Божьей Матери и Св. Димитрия.”(підкреслено нами-Ю.М.) В наступні кілька днів червоноармійці знову вдиралися до будинку священика, ставили його до стінки, погрожуючи розстрілом, і вимагали дати їм церковного вина.
У Харьківській губернії ( Волчанский район, слободка Великий Бурлук) була розстріляна ціла сім”я князя Вадбольського з 9 осіб, в т.ч. дві 80-річні старухи та гувернантка-англійка. Всіх їх більовики роздягли догола, привели у домову церкву, запалили свічки й наказали всім їм стати на коліна й молитися. Потім з криками й свистом стали відрубувати їм вуха, рубати шаблями й пристрілювати. Після страти невинних людей домова церква була обернена в руїни..
Це дані тільки з одного документу і тільки з одного номеру журналу. Але такого роду матеріалів ціле море, вже виходять книги-мартирологи присвячені цілим єпархіям, де пройшлася червона революція, яка поклала початок трагедії України у ХХ ст., навіть і Росію відкинула далеко назад. На людській крові й руїнах храмів не можна збудувати світлого майбуття! А та влада, яка це чинила, мусить бути названа своїм справжнім іменем ! Влада ця була сатанинською і погубила вона не тільки безліч людських життів, але й безліч душ людських!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2