foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Ми розглянули кілька основних і найбільш поширених і, можна сказати, всезагальних проявів марновірств. Минула атеїстична епоха також боролася з марновірствами . Розглядаючи марновірства як плід відсутності наукової освіти, і користуючись виключно матеріалістичним поглядом на світ, вона підготувала ґрунт для нової хвилі марновірств. Причину такого стану легко зрозуміти. Для ясності процитуємо деякі тези, що характеризують методи цієї епохи:„...походження багатьох марновірств, особливо древніх, не можна пояснити точно внаслідок недостатніх історичних фактів на яких будувався світогляд цієї епохи. Але якщо прийняти до уваги той факт, що цілком однорідні марновірства наступних віків виникали виключно на ґрунті неправильного толкування і спостереження природних явищ, то буде абсолютно лишнім допускати і для більш раннього періоду і для сьогодення дію якихось невідомих сил.“ Як бачимо не признаючи існування Бога, було відкинено і існування всього духовного світу, було відкинено признання існування людської душі, її сил, було відкинено величезний досвід Церкви, ті аспекти реалій життя людини і світобудови, які через такий підхід були упущені можна перераховувати дуже довго, бо вони вплинули на абсолютно і пояснювалося виникнення марновірств дуже односторонньо, з усіма випливаючи, ми наслідками. А наслідки були саме такими, яких боялися ті ж науковці –матеріалісти:„ Історія марновірств вчить нас, що такі скороспілі гіпотези, переходячи у свідомість більшості, надзвичайно сильно вкорінюються і потім можуть бути знищені тільки на протязі віків настирливою працею наукової думки... Знаючи це, потрібно бути вдвічі обережнішими, щоб надмірною поспішливістю не посіяти нового марновірства... наука зобов’язана не допустити нових гіпотез, не проаналізувавши спочатку старанно всіх можливостей; адже марновірство має у будь-який час на все готову відповідь“. Більше того ця епоха породила деяке особливе раціональне наставляння, його старанно втовкмачували у свідомість багатьох народів цілі десятиліття. Це такий хід думки, який переростає з часом в аксіому, в атеїстичний догмат: релігія забирає у людини її свободу, вимагає сліпої покірності вищим силам, ставить її у повну залежність від них. А оскільки вони тільки примари, то насправді зміцнюють залежність від тих досить реальних людських інстанцій, які прагнуть експлуатувати невігластво мас. У цьому полягає „релігійне рабство“, від якого людство звільняється наукою і матеріалістичною філософією. Марновірства походять від бажання людини всьому дати пояснення, у всьому знайти зв’язок, від самонадіянності і свавілля, від сприйняття ложного за істинне.  А тут самонадіянності і наукового свавілля предостатньо. З цих слів можна зробити багато висновків, знаючи як далі розвинулись події, і до чого привів безрелігійний підхід у науці, і можна з впевненістю стверджувати, що наука і просвіта без церковності будуть безплідними у всьому, в тому числі і у боротьбі з вищезгаданими проблемами. Ця епоха залишила відбиток атеїстичної свідомості практично у всіх аспектах життя, в усіх галузях науки.

Сучасна психіатрія не беручи у спільники церковну свідомість, також сприяє поширенню і укоріненню марновірств у людській свідомості. Утім, ті ж самі фахівці схильні бачити в марновірствах і забобонах визначені позитивні сторони. Вони вважають їх найдешевшими з доступних на ринку заспокійливих засобів. Французький психіатр доктор Франсуа Лаборд стверджує, наприклад, що „ марновірства і забобони надають індивіду відчуття влади над подіями і видимість можливості контролювати їх. Це різновид дешевого і легкодоступного заспокійливого“. Коли нема  твердої віри у Бога то людина, починає вірити у будь-що, тільки б якось протистояти усьому несприятливому. Втрата надії на Бога  заставляє її надіятись на випадковість, методом створення для себе певних понять-ідолів, роблячи певну просту дію і при її збігу з позитивними обставинами, вона починає марновірно використовувати її в усіх випадках життя, незважаючи на те, що такі дії мало чому сприяють. У контексті проведеного нами дослідження ця точка зору істинна односторонньо, оскільки мета психолога забезпечити рівновагу людини в певний момент і не більше, то такий підхід цілком себе оправдовує. З погляду психіатрії, продовжує фахівець, забобонність не розглядається як щось абсолютно марне, оскільки дозволяє кожному послабити внутрішнє напруження. Таким чином, вона має ефект плацебо, тобто мнимих ліків. Іншими словами, є аналогом поводження дітей, що самі придумують собі всілякі історії, щоб краще протистояти дійсності, що відкривається щодня ними.133 Але завдання пастиря не завуалювати дійсність, а показати її без викривлень і ретушувань. Розкрити перед людиною істинне положення речей. У духовному плані такий підхід неприйнятний, бо завдання пастиря не просто заспокоїти людину. А вилікувати її від духовних хвороб, і дозволити їй самій контролювати у собі їх виникнення, показати негативні наслідки такого стану. Пастирська психіатрія прагне проникнути в ті сфери душевного життя, що не кваліфікуються як гріх, але „сусідствують“ з ним чи „підштовхують“ хворіючого до останнього.134 І лікувати людину треба згідно вчення Ісуса Христа, а не привчати її до самообману марновірствами, давати їй тверезий погляд на життя, а не „дешеве знеболююче“, яке не зупинить прогресування духовних хвороб, а тільки більше усугубить їх. А бездуховні психологи пропагують такі дії. Вони говорять:„У психоаналізі такий образ дій називається магічним мисленням. І правда, інший раз, щоб відчути себе краще, досить постукати по нефарбованому дереву чи сильно зжати великі пальці, скажемо, під час тиражу лотереї. Не даремно Бальзак у свій час написав, що „марновірна людина не може бути цілком нещаслива, тому що марновірство коштує надії...“135  Ось які тимчасові моделі щастя пропонуються. Так, саме така ціна марновірства! Його вартість вимірюється втратою надії, надії на Бога і на Його силу. Ось на що пропонується розміняти істинну віру. Бездуховна людина не бачить цієї небезпеки, бо і сама не живе за духовними законами. Тут слід вказати, що психологи не придумали цієї закономірності, а саме виявили її. Тільки біда в тому, що для холодного розуму науки це не вважається духовною хворобою, а так би мовити, нормальним явищем, методом психозахисту, у якому не бачать ніякої небезпеки. Психологія у цьому плані здатна тільки на аналіз і констатацію факту, і з цієї причини дійсно може запропонувати тільки знеболююче. І ось це саме констатація психіатричною наукою способу втікання людини від самої себе, а в духовному плані і від Бога . Пастирю слід звернути увагу, що це типова ознака коли людина втікає від Бога, відмовляється признати свою гріховність, не хоче визнавати своїх духовних недругів, а через те потім пожинає гіркі наслідки. Такі , на перший погляд безневинні забобони, повір’я є першим кроком до закостенілості у марновірствах. А марновірством може виявитися не тільки різного роду окультизм, але і цілком правдоподібні соціальні програми, ідеології, гуманістичні переконання. Не економічні реформи без духовного переродження, ні мудрий правитель, ні окультисти не поможуть людині. А віра у Христа-Спасителя, покаяння і переміна життя— ось що виведе людину з духовної і матеріальної кризи.136 Марновірна людина завжди легко потрапляє у тенета цих провокаційних ідей, оскільки немає чітких критеріїв для визначення духовних цінностей. Вона буде намагатися різними шляхами знайти щастя на цій землі, забуваючи про життя вічне. І не буде пам’ятати, що шукати потрібно перш за все шукати „ Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам“(Мф.6,33) така людина не встоїть у часи випробовувань і лихоліття, бо не матиме твердої основи. Хиткість, зрада і корисливість будуть керувати нею. Малі повір’я і забобони  можуть перерости у великі марновірства, якщо не боротися з ними. Християнський шлях веде до Бога і до вдосконалення людини. Розвиваючи в ньому любов, віру в Бога , аж до самопожертви, устремління допомогти людям, благодійність, смирення. А шлях марновірства розвиває у людині гордість, надмірну думку про неї, а гордість як антипод християнського смирення—є початком і кінцем всякого гріха.137 Завдання пастиря складне. Він повинен пам’ятати, що марновірство росте як бур’ян, і боротися з ним потрібно постійно, з року в рік. А щоб менше його поростало слід завчасно упереджувати його. Починається все з невір’я, коли людина починає у складних ситуаціях шукати будь-яких причин цього і методів вирішення. Святитель Іоанн Золотоустий називає невір’я безоднею, а віру стіною!„Чи бачиш, яка безодня невір\'я і яка стіна віри? Невір\'я довело до погибелі незліченну кількість людей.“138 Тому першочерговим завданням пастиря утверджувати в людях міцну віру. Переконувати на прикладах зі Святого Письма, як і для чого треба твердо стяти у вірі, і які наслідки марновірств, який гнів Божий на тих хто свідомо користується ними. Розкривати суть втілення Христового, Його новозавітньої жертви. Завдання пастиря навчити людей служити Христу, жити за Його заповідями, і боятися перед ним згрішити, а не жити страхом перед забобонами, повір’ями, і марновірствами. Для кого Христос є камінь, і навіть скеля, той не захитається у житті. В яких би умовах він не жив, і яких би спокус і страждань не зазнав. Христос—це та сила, яка надихає людину на подвиг, яка перемагає страждання, яка дає людині надію на краще, яка співчуває і говорить з людиною у тайниках душі. Будемо стояти на камені віри – на Христі—і не захитаємось!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2