foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

ЕКЗЕГЕТИЧНИЙ РОЗГЛЯД АПОКАЛІПСИСА
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ.
СИН БОЖИЙ У ТРЬОХ ГОЛОВНИХ ПЛАНАХ ЙОГО БОЖЕСТВЕННОГО ДОМОВЕДЕННЯ
Важливість книги Апокаліпсис полягає в тому, що ї написання було результатом безпосереднього об’явлення і розпорядження, даного св. Апостолу самим Главою Церкви — Господом Ісусом Христом. Книга Апокаліпсис має не тільки пророче, а й моральне значення. Смисл книги виражається словами: блажений той, хто, читаючи цю книгу, буде життям своїм і справами благочестя готувати себе до вічності, бо перехід до неї є близьким для кожного із нас.
Св. Іоанн розпочинає своє об’явлення посланням до семи церков: „Іоанн до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його” (Об.I; 4). Тут автор число „сім” використовує для вираження повноти: в особі цих семи Церков св. Іоанн вбачає всю християнську Церкву в цілому. „І від семи духів, що перед престолом Його” — під цими „сімома духами” найприродніше було б розуміти сім головних Ангелів, про котрих говориться в Товіта XII: 15. Св. Андрій Крітський розуміє цих ангелів як керівників семи Церков. Багато тлумачів розуміють цей вислів так: Сам Дух Святий, котрий проявляє Себе в семи головних дарах. Цими дарами є: дух страху Божого, дух пізнання, дух сили, дух світла, дух розуміння, дух мудрості, дух Господній, або дар благочестя і натхнення у вищій мірі (див. Ісаї XI; 1—3).
„Ото Він із хмарами йде”, і побачить Його кожне око, і ті, що Його „покололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним”. Так, амінь! (Об. І; 7). Тут зображується друге славне пришестя Христове в повному узгодженні із зображенням цього пришестя у Євангеліях (див. Мф. XXIV; 30 і ХХV; 31, Мк. XIII; 26, Лк. XXI; 27 порівн. їв. XIX; 37). Все це є вказівками на Того, Хто є Альфою і Омегою, Початком і Кінцем всього сутнього: Господь Ісус Христос є одним безпочатковим і безкінечним винуватцем всього існуючого, Він вічним є, він — кінець і мета, до котрої все прагне (вірш 8).
Св. Іоанн Богослов, познаючи час і місце написання, вказує також і свій стан, в котрому він сподобився апокаліптичних видінь. „Я був у дусі господнього дня”, говорить він. На мові пророків „бути в дусі” означає бути в такому духовному стані, коли людина бачить, чує і відчуває не тілесними органами, а усім внутрішнім єством своїм.
Першим видінням є явління св. Іоанну Когось, поглянувши на котрого він побачив „а посеред семи свічників „Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного” по грудях золотим поясом” (Об. І; 13). Голосний голос, схожий до трубного, котрий чув св. Іоанн позаду себе, належав Йому. Він називає Себе не по-єврейськи, а по-грецьки: Альфа і Омега, Перший і Останній. Євреям у Старому Завіті Він відкрив Себе під іменем „Єгова”, що означає: „Від початку Сущий”, або „Сущий”, а тут Він позначає Себе початковою і останньою буквами грецького алфавіту; вказуючи тим, що Він містить у Собі, подібно до Отця все буття від початку до кінця, котре існує в усіх проявах. Характерною є та обставина, що Він об’являє Себе новим грецьким ім’ям „Альфа і Омега”, немовби бажаючи показати, що Він є месією для усіх народів, котрі говорили тоді грецькою мовою, користувалися грецьким письмом.
Це Об’явлення дається сімом Церквам, що входили до складу Ефеської митрополії, котрою керував тоді св. Іоанн Богослов, оскільки постійно перебував у м.Ефесі. Але, звичайно, це об’явлення в особі цих сімох церков давалося і всій Церкві: Число сім — емблема вселенської Церкви, до котрої в цілому і звернений Апокаліпсис.
У 12—16 віршах описується зовнішній вигляд Подібного до „людського Сина”, котрий з’явився св. Іоанну. Він стояв посеред семи світильників, котрі символізували собою сім Церков, і був одягнений у „довгу одежу” — одяг юдейських першосвящеників, був, подібно до Царів, підперезаний по грудях золотим поясом. Ці риси вказують на першосвящениче і царське достоїнство Того, Котрий явився (вірші 12—13). „А „Його голова та волосся — білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його — немов полум’я огняне” (вірш 14). Ноги Його були подібними халколівану, як розпалені в печі. „Xалколіван” — дорогоцінний металічний сплав з вогняно-червоним або золотисто-жовтим блиском. За деякими тлумаченнями, хаме — це мідь, і означає людську природу в Ісусі Христі, а ливан, як фіміам запашний — природу Божественну.
„І сім зір Він держав у правиці Своїй” — за наступним поясненням (вірш 20) св. Іоанна Богослова, ці зірки означають собою сімох предстоятелів Церков. У даному разі розуміються єпископи, котрі називаються тут „Ангелами Церков”.
У великому страху св. Іоанн упав до ніг Його, немов мертвий. З цього можна зробити висновок, що улюблений учень, котрий лежав на грудях Ісусових, не впізнав у Явленому жодної знайомої риси, і це не є дивним, бо, якщо учні не легко впізнавали Господа свого після Воскресіння в Його прославленому тілі на землі, то тим важче впізнати Його у променистій небесній славі. Господь же Сам заспокоїв Апостола, поклавши на нього десницю свою зі словами: „Не лякайся! Я перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від Аду” (вірш 17, 18). З цих слів св. Іоанн повинен був зрозуміти що Той, котрий явився, є ніким іншим, як самим Господом Ісусом Христом, і що поява Його для Апостола не може бути смертельною, а навпаки — життєдайною. Мати ключі від чого-небудь означало у євреїв отримати владу (від чого-небудь) над чим-небудь. Тобто, Христос має владу над смертю тілесною і душевною. Наприкінці Той, котрий явився, велить св. Іоанну написати те, що він побачить і що має бути, пояснюючи, що сім зірок — це Ангели, або предстоятелі семи Церков, а сім світильників означають самі ці Церкви.

 

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2