foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Притча Спасителя про таланти дуже повчальна, і
всім нам треба знати її й завжди пам’ятати про неї. У притчі говориться про рабів і господаря, який, відходячи у далеку країну, доручив їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, третьо­му – один, кожному за його спроможністю (Мф. 25, 14-30).
Зверніть увагу. Раби – це ми, люди, господар – це Господь наш Ісус Христос, наш Творець і Спаситель, що роздає кожному ті чи інші дарування, відповідно до наших можливостей. Таланти – це душевні й тілесні сили, а також здібності, які дає Бог кожній людині і які треба пустити, так би мовити, в обіг; і за мірою свого розуміння і ретельності примножити своє духовне багатство. Під талантами треба розуміти і те служіння у суспільстві, яке довірив Бог кожному, враховуючи його здібності. Хто одержав більше талантів, той повинен більше зробити добра для людей і більше удосконалити себе для вічного життя, а хто – менше, з того менше і спитається на суді Божому.
Нам треба частіше роздумувати над тим, за що Господь вимагатиме від нас звіту. Ми повинні будемо Йому звітувати, по-перше, як люди, по-друге, як християни, по-третє, як такі, що одержали те чи інше призначення і покликання.
У чому вимагатиме Господь від нас звіту, як у людей? У тих даруваннях, які ми дістали від Нього при нашому народженні на світ. Якщо Він дав нам неабиякий розум, то спитає, яка користь була від нашого розуму людям, і чи послужили ми цим розумом славі Творця-Бога. Якщо Господь дарував нам здоров’я і тілесні сили, то чи була від цього користь нашим ближнім. Особливо Він спитає з нас за те, як ми використали час. Чи навчилися ми за земне життя благочестя, чи співстраждали людям чи жили по правді, чи були чесними і чистими у взаємовідносинах. Як нам відповідати на суді Божому, якщо одна частина нашого життя промайнула у сні, друга – у турботах про своє тіло, третя – у всіляких забавах, а четверта – у справах ще гірших? Як будуть відповідати Богові ті люди, які одержали від Господа красу тіла і використали її на те, щоб спокушати інших до гріха, а ті, що одержали від Бога міцне здоров’я, принесли його у жертву пияцтву, розпусті та іншим порокам, про які навіть соромно говорити?
Тяжке випробування на суді Божому чекає на кож­ного з нас, як людину, тому що ніхто не може виправда­тися тим, що він не знав, як треба жити на землі. Кожна людина має у своєму серці закон Божий – со­вість. І згідно з цим законом буде судитися кожна людина.
Але більше випробування чекає на християнина. Тут будуть приведені на пам’ять і постануть перед очима усі дарування, милості й щедроти, які одержав кожний з нас – Боговтілення, страждання і смерть за нас Господа нашого Ісуса Христа. Чи пам’ятаєш ти, християнине, як заради тебе Господь обливався кривавим потом, терпів обплювання, був увінчаний терновим вінцем, як били Його по голові тростиною, розіп’яли посеред розбійників? Покажи тепер, як ти скористався плодами цього спасительного подвигу. Покажи, де твоє виправдання, де спасіння, де благодать, яку заслужив для тебе Син Божий стражданнями на хресті. Що можуть відповісти ті християни, які не мають нічого спільного з християнством, крім самої тільки назви? Вони ганебними гріхами осквернили світлу ризу, отриману при хрещенні, зневажили пролиту на хресті кров Сина Божого. Такі християни змушені будуть мовчати, як мовчав чоловік, що прийшов на весілля царського сина не у весільному одязі. Вони почують голос Праведного Судді: “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Мф. 27, 23).
Крім тих випробувань, які чекають на кожного з нас, як людину і як християнина, нам належить дати відповідь за наші звання, посади й усі службові обов’язки.
У день суду спитає Господь пастирів, з якою ревністю пасли вони овець Його, тобто своїх парафіян. Чи не загинула якась душа через недбалого пастиря? Чи не спокусив якийсь пастир своїм злим прикладом маловірних? Хто з пастирів виявиться чистим і непорочним на суді Божому, той великим наречеться у Царстві Небеснім, тому що він не тільки сам сотворив, але й інших навчив, не тільки спас свою душу, а й став причасником спасіння інших. А якщо виявиться протилежне?! Тоді горе такому пастирю. “Зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари”, – говорить Господь через пророка Єзекіїля (Єз. 34, 10).
Особливе випробування чекає на тих, кому була дана влада над іншими людьми. Одним із обов’язків будь-якого начальника є дотримання між людьми правди. Це означає, що заслуги добрих людей треба винагороджувати і цінувати, а безчинства карати й викорінювати, щоб чесні люди були у безпеці, а злодії та грабіжники не вихвалялися на землі своєю безкарністю. З суддів і можновладців Господь спитає, чи не проміняли вони правду на якийсь прибуток, чи не догоджали вони сильним і багатим і чи не залишали вони без захисту принижених і знедолених. Якщо виявляться такі, то пророк Ісая провіщає їм горе. Він каже: “Горе тим… що несправедливо чинять в суді за хабар” (Іс. 5, 22-23).
А тим, хто має багатство, доведеться відповідати перед Богом, чи використали вони своє багатство, як повелів Бог. Тоді буде блаженною людина, яка використала своє багатство на користь людям. У той же час горе тим багачам, високорозумним, самозадоволеним, гордим, які забувають про те, що їхнє багатство є дар Божий. Загибель їхня не дрімає!
Нам не вистачить часу, щоб перелічити усі дарування, які дає Бог кожному з нас. За кожен дар, за кожен талант Бог спитає нас на Своєму суді: як ми його використали, як виконали свої обов’язки – великі й малі. Тому прислухаймося до слів апостола Павла: “Благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані” (Еф. 4, 1).
Амінь!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2