Ви тут: Головна
Свідоцтвом про Христа Розп’ятого і Воскреслого було усе життя апостола Фоми. Пам\'ять про благовістницькі праці апостола в межах Китаю зберігається в церковному переданні, і тому є декілька свідчень. У службі апостолу Фомі, поміщеному в халдейській Мінеї Малабарської Церкви, кілька разів говориться про те, що апостол приніс євангельське слово в Ефіопію, Індію, Персію і Китай.
Книга Соборних постанов, походження якої відноситься до перших століть християнства, в гл. 19 говорить про єпископські кафедри в межах Китаю. Історія життя і подвигів апостола Фоми, складена на підставі писань Оригена і Евсевія, приводить непрямі свідчення про проповідь Євангелія в Китаї. До цього дня це передання зберігається і серед християн Індії. Апостол Фома — перший з Небесних покровителів Китаю, і до цього дня возносить до Престолу Господнього молитви про збереження і просвітництво увіреної йому Піднебесної країни.
Останнім часом ЗМІ почали приділяти більше уваги релігійному життю. І це, безумовно, корисна і потрібна тема. Але наскільки життя кожного з українців є насправді релігійним? Релігія буквально означає “відновлення зв’язку”. Для людей, які пережили наступ радянського атеїзму, це мало б бути відновлення зв’язку з Богом. На перший погляд, так і сталося – щороку збільшується кількість людей у храмах, вже традиційними для нашого життя стали хрестини, вінчання та інші обряди. Але дуже часто ця “воцерковленість” лише зовнішня – люди стають прихожанами, не ставши справді віруючими.
Незважаючи на останні відкриття і зростання знань наука ніяк не в силах розгадати природу снів, вона може лише зафіксувати деякі фізичні і хімічні процеси, що відбуваються в тілі людини під час сну. Відносно психічної або духовної сторони питання, медицина і наука не може сказати нічого визначеного.
У зв\'язку з цим у людей нерідко поширене різне ставлення до снів, одні дуже прислухаються до них, вважаючи мало не одкровенням, інші просто ігнорують.
Розібратися в цьому можна, спираючись на релігійний досвід. Зі Святого Писання і трудів святих отців робимо висновок, що сни можна умовно розділити на: емоційні, від нечистого і пророчі (від Бога).
Козачий рух був союзником Гітлера. Після війни Черчилль віддав козаків на поталу Сталіну
8 вересня 2009 року Архієрейський собор Руської православної церкви за кордоном зробив заяву, яка фактично реабілітувала діяльність тих росіян, котрим довелося воювати в Другій світовій війні проти сталінізму. В ній зокрема сказано: «У Російському Зарубіжжі, частиною якого стали в тому числі вцілілі учасники РОА [«Русская освободительная армия». – Ред.], ген. А. Власов був і залишається певним чином символом спротиву безбожному більшовизму в ім’я відродження Історичної Росії». Попри те, що РПЦЗ була нещодавно об’єднана з РПЦ, вона все ж залишила собі поле для позиції, відмінної від пострадянського трактування багатьох історичних подій та явищ, характерних для спілки Кремля й Чистого провулку – резиденції Патріарха московського.
14 червня відзначається Всесвітній день донора крові. Цей день святкується з метою сприяння збільшення уваги населення до донорства та відзначення тих людей, які віддають свою кров заради порятунку інших людей і тим самим роблячи наш світ кращим. Любов до ближнього це одна з найбільших християнських чеснот і через безкорисливе донорство вона проявляється в повній мірі.
Особа, яка двічі здала кров, згідно із Законом України „Про донорство крові та її компонентів” набуває статусу донора. У 1995 р. введено звання «Почесний донор України», у 2001 р. — «Заслужений донор України». У нашій країні більше 99 896 осіб отримали перше і 60 — друге. Ці люди безоплатно здали кров або її компоненти в кiлькостi 100 i більше разових максимально допустимих доз. Одному з донорів присвоєно високе звання «Герой України».
На жаль слід відзначити, що нині в Україні відзначається спад донорського руху, що пов’язано зі соціально-економічними проблемами, погіршенням демографічної ситуації, припиненням пропаганди донорства в ЗМІ, невиконанням зобов’язань держави щодо пільг, передбачених для донорів.
Перша Божа Заповідь повчає нас: “ Я Господь, Бог твій; нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
Вона закликає нас любити і шанувати тільки єдиного правдивого Бога, бо він Творець світу і дбає про всіх. Святих угодників Божих слід також вшановувати, але не так, як Самого Бога, а як людей, більш угодних Богу, ніж інші, як молільників і заступників наших перед Ним.
Ця заповідь є самою головною, так як сам Бог це є любов, він творить цей світ з любов’ю і несе цю любов всьому існуючому. Людина «Як образ і подоба Божа», творячи з любов\'ю, стає подібною до Творця. Саме любов перетворює світ. Саме з цього почуття випливає можливість людини наблизитись до Бога, оскільки Любов - це пронизуюча і всепроникаюча сила, яку ще давні філософи називали загальною космічною енергією, що діє скрізь і всюди. Людське існування потребує одухотвореності любов`ю, бо без неї людина може не відбутися. Справжня творчість існує тільки там, де є любов. Навіть пізнає людина настільки, наскільки любить. Немає істини, де немає любові.
Одним з найбільших християнських свят є свято Великодня. Великдень нагадує нам всю глибину Любові сина Божого Ісуса Христа до Бога та людей, який заради порятунку людства пішов на смерть, а потім воскрес. Суть Великодня у перемозі добра над злом, життя над смертю. Ісус Христос залишив нам основні заповіді і показав людству шлях, по якому потрібно йти, щоб досягнути Бога. І хоча через деякий час після воскресіння він вознісся на небо, але при цьому завірив людей, що він завжди буде присутній у їхніх душах. Ця присутність буде також проявлятися через чудеса і одним із самих головних чудес в християнстві є сходження Благодатного вогню в суботу напередодні Великодня.
Перша згадка про це явище датована IV століттям. Вогонь зайнявся після молитви про послання дива патріарха Єрусалимського Феофіла і десятків тисяч паломників, які заповнили в передпасхальний день храм, площу перед ним і прилеглі вулиці.
У сучасному сходженні Благодатного Вогню обов’язково беруть участь Патріарх Ієрусалимської Православної Церкви, ігумен і ченці Лаври преподобного Сави та місцеві православні араби.
Де заховані церковні мільйони? Священики чи «сірі» банкіри? Ченці чи мафія в чорному одязі? Ці питання особливо гостро постали саме тепер, на початку нового століття.
Дивно, але коли мова заходить про священика, навіть освічені люди починають малювати в уяві такий священицький портрет, який просто не може не викликати посмішку. По-перше, він має бути неодмінно бідним і напівголодним, причому не тільки він, але і вся його сім\'я. Скорботні і голодні обличчя дітей і матушки додають батюшці в очах прихожан якоїсь особливої духовної пікантності.
По-друге, бажано бути одягненим в якесь дрантя, щоб виникав втішний контраст з одягом жертводавців. Ну, а вже якщо батюшка зі здоровим кольором обличчя, в пристойній рясі і має машину, - це вже явний єретик і безбожник. Як виник цей образ в сучасних людей? Одна справа, якби це мало місце серед людей світських, але ж подібні настрої існують і серед тих, хто підкреслює свою православну позицію. Отже, ми підійшли до питання, яке вже більше двох тисяч років є причиною всіляких розбратів: чи має в Церкві бути достаток, чи вона постійно повинна ледве-ледве зводити кінці з кінцями?
Канонізація святого — особлива подія у православному світі. За час незалежності в Україні канонізовано не більше десяти праведників. Після рішення Священного синоду розкопують могилу людини, яка уславилася чудотворними діяннями й увічнена в іконі, нетлінні мощі переносять у раку та монастирську обитель.
Прикро, але доволі часто ми стикаємося з тим, що в російському православ’ї ці подвижники стають символами шовіністичних ідей. Така тенденція поширюється й на УПЦ Московського патріархату. Запитайте будь–кого із пастви УПЦ МП, чи знає святого, котрий був прихильником не тріади «Бог, цар, отечество», а самостійної України, що бореться? Ствердну відповідь важко почути, але вона є. У 2002 році Почаївська Свято–Успенська лавра возвеличилася другим святим — преподобним Амфілохієм (у миру — Яків Головатюк). УПЦ МП канонізувала помічника партизанів УПА.
Для захисту громадської безпеки та порядку, здоров’я і морального стану населення, прав та свобод окремих громадян від проявів деструктивного характеру з боку представників новітніх релігійних рухів (неокультів) у країнах Європи вживаються відповідні запобіжні заходи з захисту населення та прав традиційних церков як носіїв національної культури.
Зокрема, законодавство Іспанії встановлює певне обмеження релігійних свобод, а саме обмеження релігійної діяльності, пов’язаної з психічними або парапсихічними феноменами, а також поширення пов’язаних із ними “гуманістичних або духовних (спіритуалістичних) цінностей”, що суперечать релігійним цінностям.
Якщо говорити про правове визнання відповідно до закону, то чинне законодавство виділяє декілька типів релігійних об’єднань, що мають неоднаковий статус: Римо-католицька церква (РКЦ); достатньо “глибоко укорінені” церкви, що можуть, відповідно до закону, укладати угоди з державою; інші церкви і релігійні співтовариства, що не володіють статусом “укорінених”, але з визнаним законом статусом релігійного співтовариства або конфесії, які вказано в процедурному переліку реєстрації релігійних об’єднань; релігійні групи, що не володіють подібним статусом і названі сектами або новими релігійними рухами, оскільки вони не відповідають вимогам закону, і найчастіше мають статус не релігійних, а приватних об’єднань або асоціацій.