Ви тут: Головна
Святий мученик Юстин Філософ народився в Сихемі - стародавньому місті Самарії. Батьки Юстина, греки, були язичниками. Святий з дитинства вирізнявся глибоким розумом, любов’ю до наук і гарячим прагненням до пізнання Істини. Він досконало вивчив різні напрямки грецької філософії: стоїків, перипатетиків, піфагорійців, платоніків - і переконався, що жодне з цих язичницьких вчень не відкриває шляху до пізнання Істинного Бога. Одного разу, прогулюючись в усамітненому місці поза містом і розмірковуючи про те, де шукати шлях до пізнання Істини, він зустрів старця, який у тривалій бесіді розкрив Юстинові сутність християнського вчення й порадив шукати вирішення всіх питань життя в книгах Святого Письма. “Але насамперед - сказав старець, - старанно молися Богові, щоб Він відкрив тобі двері Світла. Істину ніхто не може осягнути, якщо не дасть йому розуміння Сам Бог, Який відкриває її кожному, хто шукає Його з молитвою та любов’ю”.
Дар мов” - тобто раптова здатність говорити невідомою раніше мовою - подавався проповідникам віри в апостольський час для поширення Євангелія серед різних народів, але не був всезагальним. Люди, котрі отримали дар мов, говорили зрозумілою людям мовою - наприклад, грецькою чи латинською (Діяння 2: 7-12) … що сприяло швидкому поширенню віри серед різних народів. До середини другого сторіччя, коли християнство вже закріпилося в багатьох країнах, цей дар поступово припинився.
П’ятдесятники стверджують, що істинність їх віри підтверджується даром говоріння на різних мовах і що вони, подібно до апостолів, володіють “даром мов”. Але їх “мови” незрозумілі людям. Треба врахувати, що і язичницька давнина у багатьох дохристиянських народів буяла всілякими віщунами, які молилися незрозумілими мовами. На цю тему можна знайти чимало свідчень в істориків і письменників, котрі жили до Різдва Христового.
Звернутися до цього питання спонукала стаття « Ім’яславіє у філософії о. Павла Флоренського », опублікована у № 2 журналу «Меч духовний». Згадана стаття для людини недостатньо обізнаної із специфікою тематики може видатися незавершеною, а то й взагалі малозрозумілою. Тому, для кращого розуміння і сприйняття «ім’яславія» як явища важливо знати історію виникнення і поширення цієї богословсько-містичної течії у Православії, тим більше, що ставлення до нього як богословів, так і подвижників благочестя досить часто було і залишається неоднозначним та дискусійним.
Дійсно, ця течія в ісихазмі ("ісихазм" походить від грецького ησνχίά – hesychia – ісихія – мовчання, безмовність, спокій, відчуження, стан внутрішньої незворушності, на відміну від деяких поверхневих трактувань як простої обітниці мовчання) як спосіб практики Ісусової молитви набула певного поширення серед частини російських монахів Святої Гори Афон у Греції і не торкнулося ченців з інших країн. Поширенню цього богословсько-містичного вчення передувала публікація книги схимонаха Іларіона «На горах Кавказу».
ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ - УКРАЇНИ ФІЛАРЕТА
Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату
Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
В цьому році християни святкують Воскресіння Христове в умовах світової фінансової кризи. Гнів Божий відчули на собі всі країни, в тому числі і Україна. Як нам радіти пасхальною радістю, коли скорбота прокотилася по всьому світу і доторкнулася до сердець безлічі людей? Чи треба нам радіти в таких умовах? Не просто треба, але й необхідно!
Ученики Ісуса Христа плакали і ридали, коли їхнього Учителя розіп’яли, і Він помер на хресті. Їхня скорбота була набагато глибшою і тяжчою, ніж наші теперішні біди. Але апостоли зраділи, побачивши воскреслого Господа (Див.: Ін 20, 20). І справдилося те, що обіцяв їм Спаситель перед Своїми стражданнями: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас» (Ін 16, 22).
Всі ми бачимо на вулицях молодих людей в чудному чорному одязі, з незрозумілими прикрасами. Вони називають себе – «готи». Хто вони такі?
Готи – представники готичної субкультури, натхненних естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готики-сцени. Представники руху з\'явилися в 1979 році на хвилі пост-панка. Панківський епатаж готи направили в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.
Характерний зовнішній вигляд готів: Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики. Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг. Шипований нашийник. Срібні прикраси окультної тематики.
Отже молодіжний рух, що орієнтується на певну музику і відповідно бажає виглядати. Це не новина і зовсім не настільки оригінально, як вони вважають, втім…
Комсомолу, піонерії і інших політизованих організацій давно не існує, але всі люди, і молодь в тому числі, (особливо – молодь! ред.) потребують спілкування на базі спільних ідеалів.
Оскільки серед християн панує невідання в багатьох питаннях нашої віри, то в покаянні та сповіді, ще раз підкреслимо це, неуцтво та легковажність виявляються найвищою мірою. Більшість приступають до сповіді абсолютно неготовими, бажають, щоб священик сам розпитував про гріхи, немов Церква - це слідчий орган, а священик - оракул, який покликаний клопотатися про наші гріхи. Є й інша крайність - коли люди приступають до сповіді, щоб сказати, що в них нема ніяких гріхів, або щоб розповісти, які вони “добрі” і скільки вчинили добрих справ. Це показує, що в даному випадку не було ні самоаналізу, ні готування до сповіді і що ми, врешті, дуже далекі від процесу самопізнання, необхідного для християнина.
В душі гніздиться якийсь страх: ми боїмося побачити своє правдиве “я”, намагаємося сховатися не тільки від Бога, від людей, але й від самих себе. Нам здається, що якщо ми зізнаємося в своїх гріхах, то Бог неминучо покарає нас, а оточуючі відкинуть. Доводиться вбирати тогу благочестивого християнина - а що може бути гіршим від такого самовиправдання?!
Відповідь на статтю Дмитра Кузьменка. В своїй статті «» Ви, Дмитро підняли тему етнофілетизму і розколу, як основну проблему, яка розділяє вірних Христу в Україні. Представляю Вашій увазі мій коментар, який має на меті оприявнити справжні причини того стану Церкви в Україні.
Етнофілетизм, історія терміну
«Етнофілетизм» – термін, який є відверто сумнівним як з богословської, так з історичної точки зору. Виник термін у зв’язку з відродження вірними Болгарії самоуправління (автокефалії) власної Церкви.
Болгарія отримала Святе Хрещення з того ж центру, що і Київська Русь, тобто з Константинополя. Але замість братської любові візантійці запропонували болгарам нашийник. Досить сказати, що один з найвизначніших імператорів, Василь ІІ, отримав прізвище «Болгаробойця». Це перший «кесар» , який прославився знищенням Автокефальної Православної Церкви Болгарії. Переможеним співбратам у вірі візантійці випалювали очі. З сотні солдат болгарського війська осліпляли 99, а одному, як провіднику, залишали одне око. Щоб той відводив своїх нещасних побратимів додому.
Ось тоді розпочався справжній розкол Православ’я.
Як правило, сектанти полюють за квартирами таким чином. Спершу людина, що є власником житла, прилучається до релігійної організації. Особливою увагою користуються самотні громадяни, які не мають спадкоємців, і люди, що знаходяться в стані конфлікту з рідними і близькими. Секта починає обробляти власника житла, добиваючись, щоб він розірвав всі зв\'язки зі світом. Паралельно проводиться думка, що «любити Бога» - значить, пожертвувати йому все найцінніше. Про це людині твердять і в ході зборів, і при візитах додому. Через деякий час виникає ситуація, коли «клієнт дозрів» і готовий «віддати Господу» (а точніше, тим людям, які прикриваються ім\'ям Бога) своє житло. Необхідно відзначити, що сьогодні квартири рідко оформляються прямо на секти або їх лідерів, та ще й як дар. Це занадто прозора тактика, яка може привернути непотрібну увагу і привести до великого скандалу. Щоб його уникнути, реалізується наступна схема. По-перше, квартиру не беруть в дар, а купують - правда, за символічні гроші або під гарантію надати людині інше житло з меншою площею для проживання. По-друге, житло оформляється не на секту або її лідерів, а на невідомих широкому колу посередників, які потім і передадуть нерухомість до потрібних рук. Юридично такий механізм майже бездоганний. При цьому сам власник квартири «оброблений» так, що почне скрізь стверджувати, ніби прийняв абсолютно свідоме рішення, яке виходить з глибин серця. Переконувати його в зворотньому, як правило, марно.
На хвилі економічних потрясінь українці схильні шукати порятунок у деструктивних культах. Держава вчасно захистити громадян від шарлатанів не в змозі
Минулого місця у Вінниці стався релігійний конфлікт. У рамках турне Україною до міста завітав латвійський пастор, лідер руху "Нове покоління" Олексій Лєдяєв. До Вінниці Ледяєв прибув на запрошення місцевої церкви "Релігійна громада повного Євангеліє християнської церкви Нове покоління".
Як зазначили у обласному управлінні у справах релігій латвійський пастор порушив певні правила. Адже проведення проповіді іноземцями можливе лише за погодженням з Державним комітетом у справах національностей та релігій України, органами, органами МВС та управлінням у справах релігій Вінницької області. "А він (Ледяєв) такого погодження не зробив", - пояснив Петро Кирилішин, заступник начальника Вінницького обласного управління у справах релігій.
У наш час широко розповсюджене вегетаріанство, і люди які його дотримуються називають себе вегетаріанцями. Вегетаріанство допускає споживання тільки рослинних продуктів, і забороняє вживати у їжу м\'ясо і рибу (звідси пішла і назва вегетаріанства від латинського слова vegetare - виростати).
На підтвердження своїх переконань вони приводять приклади: 1) з анатомії: людина належить до розряду істот плодоїдних і м\'ясоїдних, а не всеїдних і м\'ясоїдних; 2) з органічної хімії: рослинна їжа містить все необхідне для живлення і може підтримувати сили і здоров\'я людини в тому ж ступені, як і їжа змішана, тобто тварино – рослинна; 3) з фізіології: рослинна їжа краще засвоюється, чим м\'ясна; 4) з медицини: м\'ясне живлення шкодить організму і скорочує життя людини, а вегетаріанське, навпаки, - зберігає і подовжує його; 5) з економії: рослинна їжа дешевше м\'ясної; 6) приводяться нарешті і етичні міркування: вбивство тварин осоружне етичному відчуттю людини, тоді як вегетаріанство вносить мир у власне життя людини, і в його відносини до світу тварин.