foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

- Харизматики з церкви «Слово віри» намагаються приступом узяти коридори української влади

У вересні цього року на сторінках «України Молодої» з'явився матеріал "Три літери "Слова віри»: жах». Стаття викликала справжній переполох поміж головних героїв - керівної верхівки цієї, з дозволу сказати, церкви. Розповівши про те, як підприємливий пастор-нігерієць після «консультацій із Богом» заганяє українців до «церковної отари", ми зробили вичікувальну паузу, яку нині порушуємо. Повернутися до теми «УМ» змусили дві речі. По-перше, урочиста обіцянка керівництву церкви будь-що підготувати продовження матеріалу, де будуть зафіксовані всі подальші сумнівні діяння новітніх апостолів. Другий факт стосується того, що, за деякою інформацією, чорношкірому пастору-месії «Слова віри» українська влада ще раз продовжила візу на проживання в країні. І сталося це не без клопотання групи зовні нібито православних депутатів Верховної Ради на чолі з головою Республіканської християнської партії Миколою Поровським.

Про те, що єднає шановного нардепа з грошовитим африканським проповідником, мова піде нижче. Але якщо продовження візи справді мало місце, то бідолашні глядачі 7-го  київського телеканалу і надалі матимуть нещастя дивитися до жаху брутальну передачу «Оазис серед хаосу», де Сандей (Сунканмі) Аделаджа власною персоною агітує «за Бога», з яким він «на короткій нозі». Вас, шановні читачі, й надалі в громадському транспорті чи просто на вулиці хапатимуть за барки екзальтовані молодики та тягнутимуть «пізнати Бога» в свою компанію. Воно й зрозуміло, бо ж імперія «брата Сандея» вимагає бійців, а її бюджет - десятин. Саме таку - десятивідсоткову частину - свого доходу добровільно-примусово мусить віддавати на потреби церкви кожен її член. Часом люди, доведені до психічного екстазу вереском пастора, ладні віддати все своє майно, відцуратися від близьких і рідних.

«Промивання мізків», яке використовується при цьому, лікарям-психологам відоме вже давно. Після активної ДІЯЛЬНОСТІ ще одних харизматів - "Білого братства» - українські медики змушені були серйозно зайнятися реабілітацією сотень віруючих. Тоді багатьох «братчиків» так і не вдалося повернути до нормального життя — вплив на психіку Марії Деві Христос і Юрія Кривоногова виявився занадто стійким. Схоже, що оте біблійне: "Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині — хижі вовки» (Мт. 7:15.) - просто про деякі нинішні «харизматичні церкви» багато віків тому писане.

Отож, щоб краще зрозуміти слово «харизматики», яким люблять прикриватися керівники багатьох тоталітарних сект, звернімося до "Релігієзнавчого словника» Харизматики - ті, що вірять в отримання харизми (благодаті, Божого дару) у поцейбічному житті через безпосереднє спілкування з Богом, пієтичний рух у сучасному християнстві, спрямований на пожвавлення релігійного життя, пошук нових форм культової практики. Читаючи ці суто теоретичні рядки, мало хто здогадається, що за досить затягнутою назвою «Об’єднання незалежних харизматичних християнських церков України (повного Євангелія)» в Україні ховається міцна та потужна група релігійних структур. Ще менше людей знають про фінансові та політичні можливості об’єднання. Як виявилося, до нього входить цілий "букет церков": Повного Євангелія «Перемога», "Слово віри», «Джерело життя», «Благодать», «Філадельфія». Офіційним лідером багатоликого об’єднання є Анатолій Гаврилюк. Характерна риса всіх нетрадиційних церков протестантського напряму - їхнє коріння, міцно заземлене в американські та німецькі ґрунти. Дослідники цього явища відзначають надзвичайні темпи зростання чисельності громад. Виглядає так, ніби українську духовність нині насаджено на такий собі харизматичний бамбуковий паросток.

Як «Слово віри» «УМ» лаяло

Нашій газеті теж довелося зіштовхнутися з «благодаттю», якою несло від «Слова віри». Одразу ж після появи згаданої статті у нашій редакції матеріалізувалася свята трійця - гінці «брата» Сандея. Керівництво секти обурювалося, махало руками, звинувачувало, словом, робило все, але не спростовувало наведені факти. Журналісти наче на "Страшному суді» були однозначно затавровані як «безбожники». «Слововірівська» логіка виявилася простою як двері: хто не з нами, той проти нас, а оскільки «УМ» підняла своє перо на самого Аделаджу, то це значить, що газета і проти Бога (адже за конфесійним сценарієм вони у добрих, майже товариських стосунках). З «навколослівних» кіл доходила інформація, що сектанти планували навіть пікетувати нашу редакцію. Колись іновірців навертали у свою віру хрестом, а тепер, схоже, це робитиметься пікетами.

Дійшло навіть до курйозів. На конференції, яку організували харизмати як протест проти нібито гонінь на них, Сандей Аделаджа бідкався: «УМ» надрукувала карикатуру, де мене намалювали людожером».

Невже на злодієві й шапка горить? Ми ж цього й на думці не мали... Боротьба з «УМ», до речі, має в секті всі канонічні підстави, адже книжка Сандея-хрестителя так і називається: «Перемога над думкою та почуттями». Він неодноразово запевняв своїх духовних чад остерігатися думок, мислення. Справді, нащо ворушити мізками, якщо ти маєш такого «духовного» батька...
Сандеївці невдоволені й нашим оціночним терміном «секта», який вживаємо до їхньої церкви. Радимо розгорнути перший-ліпший довідник і дізнатися, що секта — це не якийсь матюк, а в перекладі з латини - вчення, напрям, в релігіях світу є назвою різних течій і об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого релігійного напряму, їй притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини, «істинного шляху спасіння». Єдність у сектах закріплюється суворою дисципліною, індивідуальним членством.

Верховна Рада для «дядька Тома»

Зрозуміло, що передвиборчий землетрус, поштовхи якого стають дедалі відчутнішими, зачепив і релігійну твердь Різноманітні владики й пастори нині не просто спостерігають за політичними баталіями, але й самі часом не проти позмагатися навкулачки за голоси виборців «Слово віри» у ЦИХ процесах не лише не пасе задніх. Воно заздалегідь виявило бажання (щоправда, не афішуючи) взяти в цих процесах участь. Духовні лідери церкви неодноразово звертали увагу своїх ПІДОПІЧНИХ, за кого «богоугодніше» голосувати. А Сандей Аделаджа взагалі поставив питання руба, заявивши у певних колах, що в майбутньому стане... Президентом України. Напевно, відсутність українського громадянства для нашого «Анкла Бенса» є лише тимчасовою перешкодою.

Зачувши чималий фінансовий потенціал, навколо секти та її проповідника почали скупчу¬ватися деякі політики. Так, відомо про безпосе¬редню причетність до релігійних оборудок одного екс-міністра та народного депутата, які, за словами церковних пастирів, «покаялися та прийшли до Бога». Отакий він — шлях до небесного владики!

Важливо, що сама структура церкви має в собі не лише численні ПІДОПІЧНІ малі підприємства, але й згадувану телепередачу по сьомому каналу. За підрахунками спеціалістів, кожна її поява у світ коштує близько дванадцяти тисяч «баксів». Наш нігерійський дядечко зумів налагодити стосунки з різними релігійними центрами Росії, Молдови, балтійських республік. Добрі контакти з міжнародною неурядовою громадською організацією «Емануїл», що має в Києві християнський інститут, який фінансується зі США.

Виступаючи на одній з конференцій, Сандей Аделаджа для широкого кола слухачів під тиском громадськості все-таки заявив, що не буде балотуватися в Президенти. Ну, слава Богу! Натомість він не полишив своїх амбіційних планів щодо  влади взагалі.  Як виявилося,  наш самозакоханий Аделаджа просто переорієнтувався - нині він домагається дозволу на проживання в Україні, українського громадянства, аби виставити свою екзотичну (як для нашої країни) кандидатуру на якихось виборах до Верховної Ради. Не беруся судити, добре це чи погано. Знайдуться серед українців і такі, що радо підтримають «варяга» - з Африки. Будуть для прикладу приводити природну негритянську кмітливість. Сподіваюся лише, що українські комплекси не зайдуть так далеко, і наш народ дотримається своєї ж приказки «Залізши у чуже жито, не шаруди!".

Що «впоров» Поровський, або Чи з’явиться Бананово-республіканська партія?

Для українських націонал-демократів стрибати в якусь морально сумнівну, але фінансово добру гречку стало традицією. Одні братаються з відомим пройдисвітом Муном, ІНШІ агітують за відродження характерництва. Найцікавіше, що при цьому вони свято вірять, що є православними чи греко-католицькими.

Під час літніх проблем Аделаджі з візою (що було оголошено як новітнє гоніння на християн) на допомогу брату Сандею прийшов народний депутат, голова Республіканської християнської парті, співголова депутатського об’єднання на захист канонічних українських християнських церков Микола Поровський. Цікаве трактування у пана Миколи «канонічних українських конфесій». Він звернувся до начальника Управління паспортного режиму та міграційної роботи МВС, голови Держкомітету у справах релігій з депутатським клопотанням від імені близько сорока депутатів.

«До нас, як керівників депутатського об’єднання, - говориться в документі, - звернулися члени конфесії «Слово віри» з проханням допомогти в позитивному вирішенні багаторазової візи на проживання в Україні їхньому пастору, громадянину Нігерії Сунканмі Сандея». Потребу дозволу нардепи обґрунтовують благодійницькою діяльністю», яку веде секта. Це в той час, коли засоби масової інформації рябіли від матеріалів, що викривали псевдодопомогу «Слова віри». Державні органи, знаючи це, всіма силами намагалися спекатися іноземного проповідника.

За українським звичаєм, такі «клопотання» можуть щедро оплачуватись. Не беруся судити, чи перепало щось з аделаджівського воза групі нардепів, але не хотілося б, аби все було за народною мудрістю: коли в кого грош, то всюди хорош. Так чи інакше, але ми й далі маємо змогу «насолоджуватися» харизматикою пастора-приблуди

«УМ» звернулася до самого МИКОЛИ Поровського з проханням прокоментувати ситуацію. Народний депутат відказав: «Група громадян, серед яких був і відомий лікар Колпаков, передали нам папір з проханням посприяти в продовженні візи. Ми його розіслали по інстанціях - не більше і не менше. Мене більше цікавить позиція газет щодо цього питання. Тут на версту віє замовленням».

- ЧИ ВИ знайомі з фактами про ДІЯЛЬНІСТЬ цієї конфесії, серед яких фігурує багато не зовсім «безкорисних»?
- Це не питання депутатів. Ми не вирішували питання «підставності» чи «не підставності». Група звернулася, ми відіслали документ в інстанцію, яка розглядає всі ці речі.
- Даруйте, але ж у вашому папері було написано не просто «розібратися», а саме «врахувати клопотання віруючих» про позитивне вирішення питання?
- Продовження візи - це право людини перебувати на території. Закон про релігію говорить якщо громада звертається з проханням видати візу своєму священику, значить, вона має на це підстави. Це відповідає законодавству.

Коментарі як необхідна післямова

Якось на Раді церков предстоятель Вірменської православної церкви в Україні Натан Оганесян обурився: «Я не расист, але мені незручно, коли в Києві - тисячолітній колисці християнства - молодий чорношкірий проповідник ламаною російською з екрана телевізора розповідає про якісь дива. Мені соромно!». Що на це ВІДПОВІСТИ іноземцю, як розтлумачити національну любов схиляти голову перед усім чужоземним?

За коментарем «УМ» звернулася до патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета. Владика однозначно засудив узагалі пропові¬дування новітніх християнських течій на нашій землі, адже, як виявляється, Україна не є місіо¬нерською територією, де відсутнє християнство. Патріарх порадив іти експортним проповідникам в Китай, Індію, арабські країни і туди нести ім’я Христа. Це, до речі, світове правило. «В Україні православна церква мас більш ніж тисячолітні тра¬диції», — зазначив Філарет — Окрім того, ми про¬повідуємо на кошти, які нам жертвують громадяни України, - а іноземні місіонери їх привозять з собою. Мусить бути хоча б рівність можливостей. Ми засуджуємо прозелітизм». Від "УМ» додамо: про¬зелітизм — це проповідування однієї християнської конфесії на території іншої.

Аби дізнатися про думку керівництва Української держави з цього приводу, ми зв’язалися з заступ¬ником секретаря Ради національної безпеки та оборони Олександром Разумковим. Він заявив: «Законом передбачено обмеження ДІЯЛЬНОСТІ, навіть заборона ДІЯЛЬНОСТІ НОВІТНІХ псевдорелігій, які несуть загрозу здоров\'ю людей. На жаль, тут є сумний приклад існування деяких тоталітарних сект, які завдають шкоди здоров\'ю людей, обмежують їхні можливості. Відповідно до цього закону держава намагається діяти. На мій погляд, позиція влади тут мусить бути більш агресивною з точки зору недопущення виникнення ситуації, коли секта розпочала свою діяльність. Не обме¬жуючи широкі права громадян на свободу СОВІСТІ ми мусимо діяти досить жорстко, копи мова йде про здоров’я, свободи громадян».

Юрій ДОРОШЕНКО,
Газета «Україна молода», 20 грудня 1997 р., № 236

border=p align=

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2