foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Останніми роками православні християни виявилися свідками бурхливого зростання різного роду сект. Діяльність багатьох з них носить надзвичайно агресивний характер. Проповідники більшості деструктивних культів з успіхом використовують відсутність у співбесідників правдивої інформації про вчення та історію сектантських товариств. Відсутній також розроблений полемічний апарат, за допомогою якого православний християнин міг би успішно протидіяти місіонерам тоталітарних релігійних груп. Перевидання протисектантських дореволюційних праць частково допомагає виправити таке становище. Деяку допомогу надають окремі брошури, що стосуються різних аспектів сектантських рухів. На жаль, необхідно відзначити, що робіт українських православних авторів на ці теми фактично немає, російська та західна література є далеко не повною і недостатньою для ведення всесторонньої полеміки з сектантами.

Дехто вбачає у швидкому розвитку різного роду сект та релігійних організацій втрату Церквою її “живильної сили”: “Я виходжу з припущення, що Церква втратила свою живильну силу не через те, що вона надто багато вимагає, але, навпаки, тому, що її вимоги надто малі — надто слабо пов’язані з пріоритетом Євангелія. Була б Церква по-євангельськи “радикальнішою”, їй не доводилось би бути такою законницьки-непримиримою. Надмірна суворість і непоступливість виникають швидше від страху, радикалізм же — дитя свободи. Тієї свободи, до якої закликає Христос”[2],— говорить І.Б.Мец. Тобто від християн вимагається приймати активну участь у житті Церкви, своїм власним прикладом демонструвати правдиве християнське життя та вести постійну проповідь своєї віри. Про це влучно сказав свят. Іоанн Золотоустий: “Чи не набагато краще картати подібних нам рабів, щоб осягнути спасіння, ніж гнівити проти себе Господа? Ближній, хоч тепер і обуриться, не може, однак, вчинити тобі жодної шкоди, а пізніше буде ще й вдячний тобі за лікування; але Бог, якщо ти змовчиш і приховаєш на догоду своєму ближньому (догоду для нього погибельну),— піддасть тебе найважчому покаранню. Значить мовчанням ти і Бога озброїш проти себе і брату нашкодиш; а оголошенням і викриттям і Бога умилостивиш до себе, і брату принесеш користь, і вчиниш його найпалкішим другом, коли він на досвіді дізнається про твоє благодіяння“[3]. Іронічно висловлювався про стан церковних справ ще свят. Василій Великий: “Ти запитуєш мене, як ідуть справи у Церкві. Я відповідаю: в Церкві все відбувається як з моїм тілом,— все болить і жодної надії“[4].

Організація “Свідків Єгови”, про яку піде мова далі, відома також під ім’ям “Товариства Вартової Башти”. На даний момент вона є одним із найбільш агресивних тоталітарних релігійних об’єднань з тих, що діють у нашій країні. За час свого існування вона придбала скандальну популярність в багатьох державах. Її віровчення можна окреслити як “вульгарний агностицизм” (“вульгарна релігійність часто робить Бога чимось, що можна опанувати і проникнути думкою”[5]), а структуру як “псевдорелігійну комерційну організацію, яка базується на квазікомуністичній ідеології з елементами язичництва і прикривається деякими християнськими образами і концепціями”[6]. Завдяки активній проповідницькій діяльності, місіонерам товариства вдалося привернути в ряди цієї секти немало представників різних конфесій. На території України головні зусилля проповідників направлені в основному на невоцерковних і маловоцерковлених членів Православної та Католицької Церков, причому діяльність місіонерів-сектантів досить успішна. У зв’язку з цим, актуальним є виявлення як причин, що сприяють швидкому зростанню числа членів організації “Свідків Єгови” в нашій країні, так і причин високої сприйнятливості наших співвітчизників до ідей “Товариства Вартової Башти”.

Свідки Єгови самі зізнаються, що не знають яким чином їх вчення передалось від свв. апостолів до них: “У нас немає точних історичних даних про те, як жив і діяв клас “вірного і мудрого раба” протягом віків після смерті апостолів Господа Ісуса Христа… Але у другій половині ХІХ століття жили богобоязні люди, котрі любили біблійну духовну їжу і хотіли харчуватись нею…”[7]. Через це Організація часто змінювала свої доктринальні погляди, хоч це не заважало їй щоразу знаходити замислувате оправдання своїй неправоті. Так, наприклад, спершу “Свідки Єгови” вірили, що Бог перебуває на зірці Альціон у сузір’ї Плеяд: “Альціон — центральна знаменита зірка у сузір’ї Плеяд… Альціон, окрім того наскільки це досліджено наукою, виявляється “північним троном”, котрий являється центром цілої системи тяжіння і з якої Всемогутній управляє своєю Вселенною”[8]. Лише у 1953 році згадка про цю зірку як місце перебування Бога зникла з їх публікацій. Аналогічною є історія з шануванням св. Хреста, проти якого до 1931 року Організація не мала жодних зауважень. У “Щорічнику Свідків Єгови” за 1975 рік подається пояснення, чому з журналу “Вартова Башта” зникло зображення хреста: “Починаючи з номера від 15 жовтня 1931 року на обкладинці журналу “Вартова Башта” більше немає зображення хреста і корони. Декілька років потому народ Єгови вперше дізнався про те, що Ісус Христос не помирав на Т-видному хресті. 31 січня 1936 року брат Ратерфорд представив сім’ї бруклінського Вефіля нову книгу “Багатства”. Зокрема, на 27 сторінці в ній говорилось: “Ісус був розіп’ятий не на дерев’яному хресті, який представлений на багатьох зображеннях і картинах, і зображення якого люди виготовляють і виставляють на показ — Ісус був розіп’ятий, прибитий до древа”[9]. Тут мимоволі згадуються слова Тертуліана, які, хоч і стосуються гностиків, але якнайкраще підходять і до Свідків Єгови: “Їх єресь схожа до куртизанки, яка завжди слідує за модою і змінює чи оновлює щодня свої одежі”[10].

Свідки Єгови, як було сказано вище, не можуть знайти спільного мосту між апостолами і ними. Ми ж можемо показати цей спільний міст, але він, звичайно, сягатиме не свв. апостолів, а ранньохристиянських та пізніших сект: І ст. — евіоніти (відкидали Божество Христа, Євхаристію звершували раз на рік на спомин Тайної Вечері)[11]; ІІ ст. —маркіоніти (відкидали Божество Христа)[12]; маніхейці (вважали Христа творінням)[13]; динамісти (вважали Христа людиною, а Святого Духа Божою силою)[14]; антитринітарії (відкидали троїчність Бога і Таїнства)[15]; ІІІ ст. — павліани (вчили, що Христос є Сином Божим тільки у моральному значенні)[16]; IV ст. — фотініани (відкидали Божество Христа)[17]; маркелліани (вважали Христа подібносущним (οJμοιουvσιος) Отцю)[18]; аріани (вважали Христа творінням Божим)[19]; евноміани (відкидали Божественність Христа)[20]; антидікомаріанці (вчили, що Діва Марія після Ісуса мала ще кілька дітей від Йосифа)[21]; аеріани (відкидали шанування святих, пости і приношення за померлих)[22]; VІІ ст. — павлікани (відкидали шанування Богородиці, ікони, храми, хрест, святих, Таїнства, ієрархію, пости, монашество)[23]; VІІ ст. — іконоборчеські єресі[24]; ХІ ст. — катари (вважали Христа Ангелом Божим, відкидали хрест, храми, ікони, Таїнства, вважали, що носіння зброї – це гріх)[25]; ХІІ ст. — альбігойці (відкидали троїчність Бога, Таїнства, хрест, ікони)[26]; вальденси (відкидали ікони, таїнства, хрест)[27]; люциферіани (відкидали троїчність Бога)[28]; ХІV ст. — таборіти (проповідували про тисячолітнє царство, відкидати Таїнства, культ)[29]; ХVІ ст. — менноніти (відмовлялись від служби в армії)[30]; ХVІІ ст. — квакери (відкидали громадську службу, військову службу, культ, клятву, присягу)[31]; ХVІІІ ст. — молокани (відкидали обряди, духовенство)[32]; ХІХ ст — “Свідки Єгови”.

Цікаве порівняння Товариства Вартової Башти з Римо-Католицькою церквою подає у монографії “Апокаліпсис затриманий” колишній єговіст Джеймс Пентон. Він вказує наступні паралелі між ієрархіями:Папа Римський Президент товариства Вартової Башти


Колегія кардиналів  –  Керівна Корпорація
Папська курія  –  Структура комітетів
Ватикан  –  Бруклінський Вефіль
Архієпископи  –  Обласні наглядачі
Єпископи  –  Окружні наглядачі
Священики  –  Старійшини
Диякони  –  Службові помічники
Звичайні  –  ордени Піонери
Католицькі миряни  –  Рядові свідки Єгови


Поведінку Свідків Єгови щодо Римо-Католицької Церкви, яку вони вважають своїм головним ворогом, Пентон називає “параноїдальним страхом”, що характеризується феноменом наслідування ворога[33].

Тоталітарний характер секти і методи, якими вона діяла, викликали різку критику з боку багатьох релігійних діячів, учених і політиків. Вже вчення і життя родоначальника “Товариства Вартової Башти” Ч.Т.Рассела, були піддані об’єктивному розбору в статті Дж. Дж. Роса “Деякі факти про самозваного “пастора” Чарльза Т. Рассела”. Пізніше, в Європі і Америці, з’явилася велика кількість серйозних робіт, що розглядають різні аспекти діяльності секти. Особливу цінність мають праці членів Товариства, що покинули його ряди. Наприклад, книги колишнього члена Керівної корпорації “Свідків Єгови” — Реймонда Френца “Криза совісті” і “В Пошуку Християнської Свободи”, Сезара Відаль Мансанареса “Спогади “Свідка Єгови” і інших авторів. Тяжкі наслідки перебування в секті також ретельно проаналізовані зарубіжними авторами. Мабуть, кращою роботою, присвяченою цій темі, можна назвати працю Джері Р.Бергмана “Свідки Єгови і проблеми душевних хвороб”. Слід сказати, що багато важливих аспектів діяльності “Товариства Вартової Башти” знайшли віддзеркалення в дослідженнях іноземних фахівців.

У наступних публікаціях ми спробуємо розкрити підтасовування Свідками Єгови Святого Письма під свою доктрину, а також свідомого викривлення оригінальних грецьких текстів для підтвердження своїх лжехристиянських та антибіблійних поглядів.

Загалом будемо керуватися словами святителя Іоанна Золотоустого: “Тому закликаю вас тепер, щоб кожен з вас привів брата, хоч би для цього було потрібно застосувати силу, зробити неприємність чи вступити в суперечку; все зроби, тільки б вирвати його з сітей диявола…“[34].

 

Назар Лозинський

 
[1] Смирнов Е.И. История христианской церкви.// Репринтное издание. М.: Свято-Троицкая Сергиева лавра, 1997.- С.82.

[2] Мец И.Б. Будущее христианства. По ту сторону буржуазной религии.// Вопросы философии, 1990.- №9.- С.89.

[3] Иоанн Златоуст. Против иудеев. Слово первое.- М.: “Лодья”, 2000.- С.24.

[4] Цит. за Кураев А., дияк. Ответы молодым.- М.: Изд. Московского подворья Свято-Троицкой Сергиевой лавры, 2003.- С.147.

[5] Karl Rahner H.Vorgrimler. Mały Słownik Teologiczny.- Warszawa, 1987.- S.3.

[6] Дворкин А. Языческий материализм как основа учения “Свидетей Иеговы”.// “Прозрение”.- №2(8), 2002.- С.76.

[7] Тысячелетнее Царство приблизилось.// Сторожевая Башня.- 15 мая, 1995. WATCHTOWER BIBLE AND TRACT SOCIETY OF NEW YORK, INC. INTERNATIONAL BIBLE STUDENTS ASSOCIATION.- Brooklyn, New York, U.S.A.- С.16.

[8] Russel Charles Taze. Studies in the Scriptures (7 vols.).- Brooklyn, N.Y., 1917.- Vol.3.- P.327.

[9] Ежегодник Свидетелей Иеговы. WATCHTOWER BIBLE AND TRACT SOCIETY OF NEW YORK, INC. INTERNATIONAL BIBLE STUDENTS ASSOCIATION. – Brooklyn, New York, U.S.A., 1975.- С.148-149.

[10] Афонасин Е.В. Античный гностицизм. Фрагменты и свидетельства.- СПб.: Издательство Олега Абышко, 2002.- С.95.

[11] Таевский Д.А. Христианские ереси и секты І-ХХІ веков. Словарь.- М.: Intrada, 2003.- С.189.

[12] Там же.- С.114.

[13] Там же.- С.112.

[14] Там же.- С.70.

[15] Там же.- С.40.

[16] Там же.- С.136.

[17] Там же.- С.178.

[18] Там же.- С.113.

[19] Там же.- С.42.

[20] Там же.- С.81-82.

[21] Там же.- С.40.

[22] Там же.- С.35.

[23] Там же.- С.137.

[24] Там же.- С.88.

[25] Там же.- С.97.

[26] Там же.- С.37.

[27] Там же.- С.57.

[28] Там же.- С.109.

[29] Там же.- С.169.

[30] Там же.- С.116.

[31] Там же.- С.98.

[32] Там же.- С.119-120.

[33] Penton M.James. Apocalypse Delayed: The Story of Jehovah’s Witnesses.- Toronto: University of Toronto Press, 1985.- S.212.

[34] Иоанн Златоуст. Против иудеев. Слово первое.- М.: “Лодья”, 2000.- С.12.

Львівська Православна Богословська Академія

 

span style=

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2