foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Наука про смерть - молода наука, але вона вже принесла в світ нове розуміння процесу вмирання й самої смерті. Наука підтвердила вчення християнства. При вмиранні якась частина особистості переходить у нові умови реальності й продовжує свідоме існування. Людина має душу й тіло. У земних умовах вони з`єднані й живуть разом, але вони не нероздільні. Після смерті тіла душа продовжує жити в загробному світі. Вона може жити поза тілом й у земному світі. У наш час цей факт підтверджений об`єктивною наукою. Науково-дослідні інститути різних країн тепер вивчають умови життя душі поза тілом.
Душа має потребу в тілі для її діяльності в матеріальному світі, але не для життя; душа може жити й без тіла. Виникає зустрічне питання - чи може тіло жити без душі? У природі якийсь нижчий рівень існування можливий і без душі, або, у всякому разі, без того, що ми зазвичай називаємо душею. Однак свідомого людського життя без душі не існує. При вмиранні душа залишає тіло раніше, ніж наступає смерть останнього. Після її виходу тіло стає нерухомим і губить всі ознаки життя, але в тих випадках, коли душа поверталася в тіло, людина оживала і всі життєві функції відновлювалися. Отже, і при відсутності душі тіло може зберігати якийсь час потенційну здатність жити. Смерть не "момент", а процес переходу, що займає певний час, і до якоїсь стадії переходу душа іноді може повернутися в тіло й у життя на землі. У той час коли душа й тіло існували роздільно, жила й зберігала контакт із навколишнім середовищем душа, а не тіло. Якщо душа й тіло під час їхнього роздільного існування перебували в різних місцях, повернута до життя людина пам`ятала обстановку, у якій була її душа, і описувала події, що відбувалися з її душею, а не з тілом.
Її тіло в цей час нічого не бачило, не чуло й не сприймало. Мозок, очевидно, не функціонував або, у всякому разі, не реагував на контакт із навколишнім і не фіксував сприйняттів, якщо вони були. Все, що відбувалося з тілом не залишило ніяких відбитків у пам`яті людини, що повернулась до життя. Провалу в пам`яті теж не було, у ній збереглося те, у чому брала участь його душа. Возз`єднання душі з тілом можливе, звичайно, далеко не завжди. Душа може жити тільки в тілі здатному функціонувати. Після руйнування якого-небудь життєво важливого органа тілесне життя більше неможливе. Спроби реанімації бували успішними, як правило, тільки в перші хвилини, можливо 1 - 2 години після вгасання життєвих функцій, доти, поки не почалося структурне руйнування тканин. Існують окремі свідчення й про більше тривалі строки. У Євангелії й у Діяннях описано багато чудесні випадки відродження мертвих Ісусом Христом й апостолами. Ісус Христос воскресив Лазаря на третій день після смерті, коли вже почалося руйнування тіла. Такі ж випадки приводяться в книгах інших релігій. Є подібні описи й у світській літературі. Тіло Ікскуля повернулося до життя зі стану трупного задубіння. (У багатьох такі повідомлення викличуть тільки іронічну усмішку. Однак "є багато такого на світі, друже Гораціо, що й не снилося нашим мудрецям" (Шекспір), а упереджений скептицизм не говорить про ясність мислення. Звичайно, важко повірити в повернення до життя із трупного задубіння або при запаху тління, і я коливався б, чи потрібно згадувати про ці повідомлення. Але замовчування було б рівнозначно запереченню не тільки описуваних подій, але й самих повідомлень. У світ входить нове розуміння смерті й життя душі.
Дані й повідомлення про них настільки нові, що стверджувати або заперечувати що-небудь ще не час). Ми не будемо обговорювати їх; важливо те, що в наш час наука підтвердила вчення християнства про продовження життя після смерті тіла. Вийшовши з померлого тіла, душа людини переходить в інші умови існування й продовжує жити там. Виходить, крім знайомого нам матеріального світу існує інша реальність, яку ми, живучи на землі, не осягаємо. У цьому іншому світі теж є життя. Ми знаємо тепер про цей нетутешній світ трохи більше, ніж раніше. Християнство й всі великі вчені завжди вчили, що у всесвіті існує всеосяжний розум, набагато вищий від людського розуму, і завжди умозріли існування вищих умов життя духу. Нам було показано, що смерть не розділяє два світи непрохідною стіною. У цій стіні є двері, і закрита ці двері не зовсім наглухо. Смерть - це тільки перехід з одного світу в інший. Кант писав: "Людську душу варто було б вважати одночасно зв`язаною вже й у дійсному житті людини із двома світами, з яких вона, поки утворить зі своїм тілом одне особисте ціле, сприймає ясно тільки світ матеріальний". Ми знаємо також, що душі померлих людей й інші духи, що живуть в "тім" світі, можуть іноді відвідувати й наш світ. Нам було дано подивитися крізь відкриті двері й побачити те, що нам потрібно знати про інший світ. За останні 10 - 20 років усе більше людей одержують особистий досвід загробного життя й переконуються в існуванні загробного світу. Господь дав нам це знання й можливість розсіяти сумніви об`єктивною перевіркою в найтемніший час історії людства. Для кожного з нас, у плані особистого життя, цей успіх науки важливіший, ніж всі інші наукові й технічні досягнення.
Усе більше людей переконуються в існуванні потойбічного світу. Зараз значення цих відкриттів усвідомлено ще далеко не всіма. Радикально нове завжди приймається людьми не відразу. Однак описані вище феномени вже й зараз більш широко відомі, ніж іноді здається. Люди, що мали особистий досвід, розповідають неохоче, боячись недовіри й глузувань. Були випадки, що коли ті, що розповідали піддавалися примусовому психіатричному обстеженню. Однак про пережите ніколи не забувають. Нове розуміння смерті міняє характер і спосіб життя людей. "Це була найбільша подія мого життя". "Що зробив я в моєму житті? Я повинен тепер жити інакше". Довідавшись, що життя триває поз гробом, люди переставали боятися смерті. Зникали дрібні тривоги, життя робилося серйознішим, глибшим й духовнішим, з`являлася енергія й росла спрага життя. Лікар Карліс Озіс повідомив про три важкохворих, які, пройшовши через епізоди тимчасової смерті, сталі видужувати. У людей, що побачили світло, менше себелюбності й більше любові до людей. Вони хочуть допомагати іншим і служити їм. Багато хто відчувають, що їх повернули на землю для того, щоб дати їм закінчити життя більш правильно.
Нове світло, що входить у наше життя робить людей кращими. Він прийшов у темний час майже повної переваги матеріального над духовним. Здавалося, що життя духу загнане в тупик і на нашій планеті тріумфує зло. І раптом наука показала нам ясніше, ніж будь-коли раніш, що все матеріальне тимчасове, а духовне живе вічно. Кожному з нас, як і завжди, залишене право самому побачити або не побачити, прийняти або не прийняти. Але нове знання тут, з нами. Лікар Кюблер-Росс, оцінюючи останні відкриття, пише, що зараз відбувається відродження ідей про сенс життя й смерті, про творіння і про Творця й про Його присутність у кожному з нас. "Я думаю, що ми підходимо до нової ери в житті людського суспільства".

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2