foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Між світлом і тьмою існує неминуча протидія в природі: при світлі, що посилюється, тьма зникає, і навпаки. Такий же природний порядок переважає і в людині, в її духовному житті. Цю суперечність апостол називає внутрішньою війною: "Насолоджуюся Божим законом — за внутрішньою людиною; та бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого розуму і полонить мене законом гріха, що перебуває в моїх членах" (Рим. 7:22-23).
Якою ж є природа цієї нашої "внутрішньої людини", в якій добро і зло, духовне світло і тьма борються один з одним? Не вдаючись занадто в мудрування, ми можемо сказати, що пізнаємо свою внутрішню людину перш за все в наших думках і відчуттях.
Коли ми не спимо, ми звичайно не перестаємо мислити ні на хвилину. Думки є частиною нашої внутрішньої людини — через них ми живемо і діємо. Але наш загальний досвід підказує, що ми не завжди в силах керувати нашими думками і відчуттями. Ми помічаємо це, наприклад, безсонної ночі, коли наші думки, проти нашої волі, зосереджуються на чомусь, особливо якщо вони підігріваються емоційним збудженням.
У хаосі наших змішаних думок і відчуттів кубляться і наші пристрасті. Христос говорить: "З середини, з людського серця виходять злі думки, перелюби, розпуста, вбивства, крадіжки, захланність, лукавства, омана, безсоромність, заздрість, огуда, гордощі, безглуздя" (Мк. 7:21-22).
Пристрасті одержують свій початок від трьох джерел. По-перше, їх збуджує зовнішній світ з його людськими взаєминами. Другим джерелом пристрастей є розбещена природа самої людини, той "інший закон, що діє в членах, який бореться проти закону розуму нашого". Результатом його є пристрасті плоті, обжерливість, пияцтво, лінощі і т. д. Третім джерелом, що народжує пристрасті, є ворог душі, спокусник, "духи
злості піднебесні" (Еф. 6:12). З цього боку приходять невіра, відчай, гордість і особливо богохульство.
Зло розвивається в нашій внутрішній людині своїм порядком. Апостол описує це так: "Кожен випробовується власною пожадливістю, що зводить і ошукує. Тоді пожадливість, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть" (Як. 1:14-15).
А чи можемо ми захистити нашу свідомість від злих думок, щоб вони не могли зростати в пристрасті і не почали б "тягнути нас і заманювати"?
Людина так не може перешкоджати своїм думкам, як не може, розвернувши свій плащ, зупинити вітер. Так говорив якийсь старець своєму учневі. Але щось дуже важливе ми все ж таки можемо робити. Старець пояснював це наступним порівнянням: "Ти йдеш дорогою і підходиш до їдальні. Звідти доносяться пахощі від їжі. Але залежить від тебе, чи увійдеш ти всередину і чи будеш їсти, чи підеш мимо". Під вабливими пахощами старець розумів ті нехороші думки, що мимоволі надходять до нашої свідомості. Ми можемо зупинитися, тобто зосередити на них увагу: тоді "ми входимо", тобто прив`язуємося до них і впускаємо їх до нашого серця. Таким чином, ми вже грішимо в думках і в серці. Але ми також можемо "пройти мимо", і тоді нехороша думка, що пробігла в нашій свідомості, або образ, не ставиться нам за провину.Під час Великого Посту протягом трьох недільних всенощних співається псалом 136, який починається словами: "Над ріками Вавілонськими — там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіон!.." Останній вірш псалма, який звичайно не співається, звучить так: "Блаженний, хто візьме і розіб`є немовлят твоїх об камінь". Ці немовлята вавілонські символізують саме описані вище гріховні думки, що мимоволі приходять, і образи. їх потрібно знищувати відразу ж, як тільки вони з`являються, і розбивати об камінь. Камінь же цей — є Ісус Христос.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2