foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Св. Дионисій народився в багатій язицькій сім’ї  близько 190 року. В молоді роки отримав належну філософську освіту і навернувся в християнство дякуючи критичному вивченню різних філософських і релігійних систем. Після прийняття християнства Дионисій слухав лекції Орігена і назавжди залишився його прихильником. В похвалу своєму учителю, який знаходився у в’язниці в часи гоніння Декія, він написав твір “Про мучеництво”, яке не дійшло до наших днів. Своєю повагою до філософії, знанням Св. Писання і деякими пунктами догматичного вчення він був зобов’язаний Орігену. Св. Дионисій 16 літ був начальником Олександрійського катехизичного училища, а в 247 році після смерті Олександрійського єпископа Іракла, був посвячений на єпископа Олександрійського.
Це були часи гоніння і інших важких випробовувань для Олександрійської церкви. В збережених листах св. Дионисій детально описав деякі із цих подій: початок переслідувань, смерть мучеників, епідемію чуми та інші. В листі, який зберігся у Євсевія, св. Дионисій розповів про те, що він був заарештований і раптово був звільнений язичниками, які зібрались на  весілля. Після цього звільнення св. Дионисій деякий час переховувався і керував Церквою із таємного місця, але потім повернувся в Олександрію. Але через деякий час, в гоніння Валеріана був засланий в Лівію.
Керуючи такою великою Церквою, яка мала велике значення, св. Дионисій брав участь в багатьох церковних подіях того часу. В розбіжностях між Карфагенською і Римською Церквами з питання хрещення єретиків він був більш близьким до поглядів св. Кипріана, але використавши весь свій вплив, щоби закликати обидві сторони до поміркованаості. Він в особливому посланні вговорював Новаціана в Римі відмовитись від незаконного посвячення і не робити розколу. В питанні про прийняття відпавших не одобрював надмірної строгості. Він показав пресвітерам, “щоби помираючим, якщо вони просяться, а особливо якщо вони і раніше просили, давати дозвіл і розрішення, щоби вони відходили від земного життя з доброю надією” (Творения, Казань, 1900, с. 56).
Св. Дионисій закінчив своє земне життя в кінці 264 року, пам’ять його вшановують 5 жовтня за ст. ст.
Твори св. Дионисія збереглись тільки у відривках, з яких можна дізнатись про його богослів’я. Воно було дуже близьким до богослів’я Орігена, не стільки до його специфічних думок, скільки до його алегоричного методу тлумачення Св. Писання, вчення про Св. Тройцю і Особу Сина Божого. В поглядах св. Дионисія в окремих виразах проявляється та ж подвійність, що і у Орігена.
Вчення про Сина Божого. З метою полеміки з поглядами Савелія “який змішував Божество”, і монархіанством Павла Самосатського св. Дионисій допустив ряд виразів, в яких говорив, що природа Сина Божого не тотожня з природою Отця і заперечував термін “омоусіос”.
Ці вирази засудив папа Римський Дионисій і св. Дионисій в своє  оправдання написав особливий твір “Звинувачення і оправдання”, в якому чистосердечно скористався іншими думками і виразами того ж Орігена, вповні православні. “Цим, – говорить він, – я викрив неправду висловлену проти мене, нібито я не визнаю, що Христос єдиносутній Богу”.
Отець і Син, суть Єдино і Один в Другому перебувають. Завжди є Христос... Як сіяння вічного світла, звичайно, і Сам Він вічний. Якщо завжди є світло, то, очевидно, завжди є і сіяння”. Він говорить, – що “Нероздільну Одиницю ми розповсюджуємо в Тройцю і не зменшену Тройцю знову з’єднуємо в Одиницю”.
Папа Римський Дионисій визнав ці пояснення достатніми. Пізніше св. Афанасій Великий засвідчив православні погляди св. Дионисія. В творах св. Дионисія, вірогідно,  вперше зустрічається іменування “Феотокос” – Богородиця по відношенні до Пречистої Діви Марії. Св. Василій Великий і Євсевій Кесарійський за православні погляди називали св. Дионисія – “великим”.
Космологія св. Дионисія. Космологічні погляди св. Дионисія викладені в творі “Про природу”. Твір цей поділяється на декілька книг і містить в собі, по-перше, критику вчення Єпікура про походження світу, по-друге, викладення християнського вчення про творіння. Від нього залишився тільки відривок, який зберігся у Євсевія і містить в собі критику епікурейської атомистики. В цьому відривку св. Дионисій ставить  питання: яка теорія – епікурейська чи християнська – правдиво пояснює походження світу? У відповідь на це питання він доказує, що принципи епікурейства не пояснюють походження і властивості світу. Ось його обґрунтування.
Щоденний досвіт переконує, що предмети, які мають розумну мету, наприклад, дім, корабель, –  не можуть виникати шляхом випадкового з’єднання атомів. Вони завжди являються результатом розумних зусиль майстра. Крім того, ці предмети, вже існуючі, будучи віддані самі собі звичайно знищуються. По аналогії і для пояснення походження і збереження світу необхідно допустити існування Художника, Котрий відповідно до своїх розумних планів з’єднує атоми і зберігає їх з’єднання.
В світі ми бачимо велику кількість різних речей. Вся ця безмежна різноманітність не могла виникнути від атомів, які однакові за своєю субстанцією і розрізняються лише величиною і формою.
В світі володарює величний порядок і краса, в силу яких світ названий космосом. Особливо вражають своєю законністю і порядком рух небесних тіл. Так як, за вченням Епікура, початковий рух атомів не визначався ні розумними цілями, ні іманентними їм законами, то їм неможна пояснити виникнення законів природи і світового порядку.
В людському організмі немає нічого лишнього або безкорисного. Все в ній у вищій ступені цілеспрямоване і направлене для життя і її краси, такий цілеспрямований устрій людини не міг виникнути із випадкового з’єднання атомів. Накінець, дія ніколи не може помістити в собі більше, чим дано в причині. Тому абсолютно незрозуміло, яким чином душа, розум, мислення – одним словом, духовне життя людини – могли виникнути із матеріального, сліпого і безгрунтовного.
Відношення до хіліазму. Св. Дионисій писав особливий твір проти хіліазму. Відносно цього питання він поділяв погляди з св. Юстином Філософом, св. Іринеєм Ліонським і Тертуліаном. Хіліазм – як вчення, було сильно розповсюджене в одному із округів Олександрійської церкви. Св. Дионисій відправив туди і викликав на диспут главу цього вчення пресвітера Коракиона; протягом трьох днів св. Дионисій детально розібрав книгу “Викриття алегористів”, де викладались доводи на захист хіліазму, які ґрунтуються на буквальному розумінні відомого місця книги Одкровення св. ап. Іоана Богослова (гл. 20), і переконав противників відмовитися від цих поглядів і з’єднатися з Церквою. З цього часу, дякуючи св. Дионисію, хіліазтичні погляди проявлялись тільки в окремих сектах.
Від твору, в якому полемізує св. Дионисій, зберігся тільки відривок, в якому він заперечує приналежність Апокаліпсису св. ап. Іоану Богослову. Але послідуючі свв. отці з цим його ствердженням про неаутентичність Апокаліпсису не погодились.
Св. Дионисію належить і Канонічне послання єпископу Пантапольському Василиду, яке увійшло в книгу Правил свв. Апостолів. В цьому посланні вирішується питання, в який час  повинно закінчувати піст напередодні Пасхи.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2