foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

ГРОШОВІ ОДИНИЦІ В НОВОМУ ЗАВІТІ

У новозавітний час у Палестині в основному були в обігу монети грецькі і римські. У книгах Нового Завіту згадується десять видів монет: одна монета юдейського карбування, п’ять – грецького і чотири – римського.

Обіговою юдейською монетою був срібник, залишок маккавейського карбування. Він дорівнював сиклю і вважався національною монетою, що була в ужитку переважно перед всіма іншими при храмі. За тридцять таких срібників Іуда зрадив Христа (Див.: Мф 26, 15; 27, 36, 9). За тодішніми цінами це була достатня сума, щоб купити невелику ділянку землі навіть в околицях Єрусалима.

Грецькі монети. Основна грошова одиниця драхма (Див.: Лк 15, 8, 9) – срібна монета, що дорівнювала римському динарію. Драхма являла собою 6000-у частину аттичного таланта, 100-у частину мини і поділялася на 6 оволів (оболів). У залежності від місця карбування драхма мала різну вагу: аттична драхма – 4,37 г срібла, егінська – 6,3 г. У різний час вага монети і її вартість також коливалися, тому взагалі порівнювати купівельну спроможність тих грошей із сучасними можна тільки приблизно. Срібна монета вартістю у дві драхми називалася дидрахмою (Див.: Мф 17, 24). Дидрахма прирівнювалася до півсикля, отже, приймалася замість останнього на сплату храмової податі. Чотири драхми складали статир (Див.: Мф 17, 27) – срібну монету, яка називалася також тетрадрахмою. Статир прирівнювався до повного священного сикля чи срібника. Такий статир був знайдений
ап. Петром у впійманій ним рибі і відданий на сплату храмової податі за Ісуса Христа і за себе. Сто драхм або 25 статирів становили мину (Див.: Лк 19, 13). Найвищою грошовою одиницею був талант, золотий чи срібний (Див.: Мф 18, 24; 25, 15; Одкр. 16, 21). Золотий талант дорівнював десяти срібним. Аттичний талант дорівнював 60 минам або 6000 драхм, а коринфський талант – 100 минам. Останній ближчий до вартості власне єврейського (старозавітного) срібного таланта, але до I століття після Р. X. вага і вартість таланта знизилися.

Римські монети. Динарій (denarius) – срібна монета, часто згадується в Євангеліях (Див.: Мф 18, 28; 20, 2; Мк 6, 37; 12, 15; Лк 7, 41; 22, 24; Ін 6, 7; 12, 5, а також Одкр. 6, 6). За вагою і вартістю динарій прирівнювався до грецької драхми або 1/4 сикля, але під час земного життя Спасителя він мав меншу цінність. На лицьовому боці монети зображувався імператор, який був при владі (Див.: Мф 22, 19–21). Динарій становив щоденну плату римському воїну, як драхма – щоденну плату афінським воїнам. Він же становив звичайну поденну плату робітникам (Див.: Мф 20, 2). Динарію дорівнювала і поголівна подать, яку юдеї зобов’язані були платити римлянам (Див.: Мф 22, 19). Динарій поділявся на десять, а пізніше – на шістнадцять ассаріїв або асів (Див.: Мф 10, 29; Лк 12, 6). Це була мідна монета. Четверту частину ассарія становив кодрант (quadrans) (Див.: Мф 5, 26; Мк 12, 42). На цих монетах також зображувався імператор. Половину кодранта становила лепта (Див.: Лк 12, 59; Мк 12, 42) – найдрібніша мідна монета. Дві такі монети і поклала в скарбницю храму бідна вдовиця (Див.: Мк 12, 41–44).

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2