Нещодавно пали прихильники церкви «Слова віри» та африканського кумира при владі в своїй пропаганді та боротьбі за інтереси вийшли на якісно новий рівень. Газета повідомляла, як із благословіння гендиректора підприємства «Укрвагонсервіс» були спроби монтування магнітофонних головок у поїздах, які обслуговує це підприємс-тво, що змусило б бідолашних пасажирів вислухоувати жахливі за формою та змістом проповіді приблудного пастора. А кияни, що користуються метрополітеном, віднедавна спостерігають барвисті плакати, розклеєні у вагонах, де зірки на кшталт співачки Каті Бужинської, вкраплені у «голоси народу», агітують за секту «Слово віри».
   Але сектанти, як виявилося, користуються не пише НОВІТНІМИ рекламними технологіями. Здавалося, що ПОЛІТИЧНІ доноси зразка 37-го року давно зникли з арсеналу наших парламентаріїв. Аж ні! ОСЬ депутатське звернення до голови Київської міської ради Олександра Омельченка, підписані п’ятьма депутатами: В. Шушкеничем, В. Шишкіним, В. Журавським, П. Черновецьким, В. Онопенком. Нардепи звинувачують начальника управління у справах релігії Київської міськдержадміністрації Андрія Ткачука, мовляв, він «за надуманими мотивами не давав офіцій¬ного погодження на релігійну діяльність у Києві церковним діячам та представникам зарубіжних релігійних організацій (натяк на все того ж ображеного Аделаджу). Тож група парламентських товаришів просить Олександра Омельченка «розглянути питання щодо відповідності обійманої посади начальника управління у справах релігій Ткачука А.П». Отож, хто не з нами, той проти нас. Благо, що часи сталінських «трійок», коли розстрілювали навіть без суду, минули, а то б Андрію Платоновичу не пощастило. Бо саме він, майже єдиний з усіх представників державних органів, наважився не загравати з бізнес-пастором Аделаджею. Більше того, він навіть спробував звернути увагу на те, що громадянин Нігерії перебуває в Україні та займається релігійною діяльністю, порушуючи відповідне українське законодавство.
   Дивує в цілому й позиція центральної влади. Голова Держкомрелігій Віктор Бондаренко, складається враження, заплющив очі на розгул сектантства, що нічого спільного з духовними традиціями українського народу не має. Відомі навіть випадки, коли Віктор Дмитрович, ще в недалекому минулому апологет атеїзму, підіграє «спекулянтам» від релігії. В контексті останніх подій не завадило б почути й рішучий голос заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони Олександра Разумкова, який претендує на роль миротворця в релігійному житті. Тут для активної вдачі Олександра Васильовича роботи - непочатий край, а там, дивись, на цьому грунті й традиційні християнські конфесії помирити вдасться. Принаймні цілком очевидно. що в Україні нині розгортається релі¬гійна психологічна війна, а це вже спра¬ва національної безпеки.


Юрій ДОРОШЕНКО, газета «Україна молода», від 18 червня 1999 року