Радянська влада поставила собі за мету повністю знищити віру в Бога, оголошену «релігійним пережитком» і засобом поневолення робітничо-селянського народу. Небачений раніше комуністичний тоталітарний режим по своїй жорстокості перевершив багато тираній минулого. Варто процитувати хоч би деякі накази Леніна, щоб уявити собі міру його нелюдяності.
 
«...1) Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менше 100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців.
2) Опублікувати їх імена.
3) Відняти у них весь хліб.
4) Призначити заручників - згідно вчорашній телеграмі.
Зробити так, щоб на сотні верст довкруги народ бачив, тріпотів, знав, кричав: душать і задушать кровопивців-куркулів.
Телеграфуйте про отримання і виконання.
Ваш Ленін.
P.S. Знайдіть людей потвердіше».
(В.І. Ленін. «Невідомі документи», 1999 р. Лист в Пензу В.В. Кураєву, Є.Б. Бош, А.Е. Мінкину. 11.VIII. 1918 р.)
 
«Зараз по телефону говоритиму з військовими про всі ваші вимоги. Тимчасово раджу призначити своїх начальників і розстрілювати змовників і тих, що коливаються, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини».
(В.І. Ленін, Повне зібрання творів, Москва, Політіздат, 1981 р., т. 50, стор. 165)
 
«Потрібний нещадний масовий терор, - телеграфував Ленін в 1918 р., даючи рекомендації з придушення повстання селян, – всіх підозрілих осіб замкнути в концентраційному таборі за межами міста».
 
Гоніння більшовиків на Церкву проводилися з прямого розпорядження «найлюдянішої людини». 1 травня 1919 року Ленін пише Ф.Е. Дзержинському:
«...потрібно щонайшвидше покінчити з попами і релігією. Попів належить заарештовувати як контрреволюціонерів і саботажників, розстрілювати нещадно і повсюдно. І якомога більше. Церкви підлягають закриттю. Приміщення храмів опечатувати і перетворювати на склади».
 
25 грудня 1919 року до свята святителя Миколая Чудотворця Ленін видає наказ:
«Миритися з "Миколою" безглуздо, треба поставити на ноги все ЧЕКА, щоб розстрілювати тих, хто не з`явилися на роботу через "Миколу"».
 
А ось уривок із «суворо секретного» листа Леніна членам Політбюро («Известия ЦК КПРС», 1990 р. №4, стор. 190 - 193):
«Нам у що б то не стало потрібно провести вилучення церковних цінностей найрішучішим чином, завдяки чому ми можемо забезпечити собі фонд в декілька сотень мільйонів золотих рублів...
Без цього жодна державна робота взагалі, ніяке господарське будівництво абсолютно немислимі. Вилучення цінностей потрібно проводити з нещадною рішучістю, безумовно, ні перед чим не зупиняючись, і в найкоротший термін. Чим більшу кількість представників реакційної буржуазії і реакційного духовенства вдасться нам із цього приводу розстріляти, тим краще.
Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на декілька десятків років ні про який опір вони не сміли і думати».
 
Радянська епоха дала Церкві Христовій не менше мучеників, ніж три перші століття гонінь. Та варто зазначити, що в першохристиянські часи Церква терпіла гоніння від язичників, що абсолютно не знали дійсної віри. На початку ж ХХ століття вбивали і мучили священиків і мирян, грабували і руйнували храми, знищували ікони не якісь варвари, а колишні православні християни – адже до 1917 року в Російській імперії майже все населення було хрещене в православ`ї. І це тим більше трагічніше.
 
Слава Богу, часи вже інші. Але ми легко забуваємо минуле. Вже не перший рік комуністи напередодні виборів заявляють, що вони кращі друзі Православної Церкви. Боже борони нас від такої дружби. Якщо ми забудемо про злочини комуністичного режиму, то історія може повторитися. Якщо не на нас, то на наших дітях або внуках. Чи хочемо ми цього?
 
Священик Андрій Дудченко, головний редактор порталу «Православіє в Україні»