Все життя людини, приватне і суспільне, кріпиться на вірі в безсмертя душі. Це найвища ідея, без якої ні людина, ні народ не можуть існувати. (Ф. М. Достоєвський).
При думці про смерть я зовсім спокійний, тому що твердо переконаний, що наш дух це сущність, природа якої залишається не піддається руйнуванню і яка буде діяти безупинно й вічно.
(Йоганн Вольфганг Ґете).
ПЕРЕДМОВА
Мене іноді запитують, чи вірю я сам у те, що пишу про життя після смерті. Я відповідаю, що вірю, а тепер навіть більше - знаю. Такі питання мене засмучують. Засмучуюся я не за себе, а за тих, хто запитує. Вірити або не вірити в що завгодно можна й потрібно, не підкоряючись авторитету, не приймаючи чию б це не було думку, а самостійно, своїм розумінням, і нічим більше. А для того, щоб не помилитися, потрібно знати факти й уже після цього приходити до якогось висновку. Це важливо завжди, але особливо там, де мова йде про щось нове, незвичне й ще не освоєне.Тому, працюючи над книгою, я намагався ніде не висловлювати свою думку, не підтверджувати й не заперечувати, а просто наводити факти або те, що безсумнівно існує. Виключення із цього правила допущено тільки в шостому розділі, де критикуються матеріалістичні теорії про сутності життя й смерті. Однак і тут не стільки критика, як опис тих нових даних і праць світових учених, про які письменники матеріалісти не пишуть. Вони не критикують, а просто замовчують ті факти, які відомі й достовірні, але суперечать матеріалістичним догмам. Матеріалісти володіли свідомістю декількох поколінь, і щоб розсіяти туман, потрібно було привести ряд цитат зі Священного Писання й праць філософів-богословів та провідних учених. На тему про те, що робить із людиною смерть, чи триває після смерті тіла якесь існування, і якщо так, то, яке, написано багато книг і статей. Серед серйозних думок є й фантазування, і зовсім безглузді вимисли. Іноді відчувається бажання прикрасити факти, щоб сильніше зацікавити читачів і вразити їхню уяву. Такий підхід правильного розуміння не дає. Тому я намагався дати тільки те, що серйозне й вірне, залишаючи осторонь усе, що не доведено, як би сенсаційне воно не виглядало. Наука підняла завісу тільки над найпершими годинами, можливо, днями посмертної долі людини; про те, що буде пізніше, точних, об`єктивно перевірених даних ще немає.В одній з рецензій на мою книгу мене дорікнули в тім, що я так обмежив свою тему, однак автор рецензії добре зрозумів мій підхід до проблеми. От його слова: "Можливо, у книзі не вистачає свідчень про воскресіння. Це означало б говорити про... відновленні цілісної людини. Однак автор свідомо окреслює опис тим обрієм, який з`являється душі в стані клінічної смерті". Мені хотілося зіставити досвід реанімаційної медицини із працями християнських богословів і провідних сучасних учених і постаратися ближче зрозуміти істинне значення нового знання, що відкрилось світу. Першим виданням "Перехід" вийшов за кордоном. Книга була прийнята з інтересом і викликала багато відгуків, як у духовній, так й у світській пресі. Було багато приватних листів і питань до автора. Нинішнє видання виходить із небагатьма незначними змінами тексту. У першому виданні я висловив подяку тим вченим-медикам, які дозволили мені описати їхні клінічні випадки тимчасової смерті. Зараз й у мене зібралося досить подібних випадків. Я майже не згадую про них у цьому виданні тому, що в моїх спостереженнях переживання в основному подібні з колишніми, і нема рації збільшувати число рівнозначних описів. Ми зараз вступаємо у світлий період своєї історії. Росте інтерес до духовної сторони життя, і я сподіваюся, що книга зможе в чомусь допомогти її читачам. На закінчення маленька порада моїм майбутнім читачам: не читайте багато відразу. Одну главу, ну дві. Можливо найкраще читати ввечері, перед сном, щоб відразу ж не заслонити прочитане звичними думками дня.
Петро Каліновський