"Нехай ніхто не зваблює вас самовільною смиренномудрістю та служінням Ангелів, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тілесним своїм розумом і не тримаючись голови, від якої все тіло, з`єднуване і зміцнюване суглобами та зв`язками, росте зростом Божим " (Кол. 2,18-19).
 
Вчення про ангелів у біблійному розумінні О. Асауляк не висвітлює прямо, а знову доповнює своїми поширеними тлумаченнями, які прямо протилежні Священному Писанню. Дані доповнення, як правило, беруться із різних релігійних систем, а також продиктовані "небесним ієрархом", якого в даному розділі О. Асауляк прямо ототожнює із біблійним Ісусом Христом, Сином Божим. У вченні О. Асауляк розкриваються потаємні знання, які Бог нібито приховав, за словами О. Асауляк, від "непосвяченого натовпу" і відкриває лише обраним і посвяченим, до яких вона відносить і себе.
Описання ангельської ієрархії Ольга Асауляк подає повністю за св. Діонісієм Ареопагітом, схвалюючи ясність і простоту викладу духовидця. Але цей прийом використовується не тому, що О. Асауляк дійсно благоговійно шанує св. Д. Ареопагіта, а для того, щоб менше шансів було у послідовників запідозрити її у викривленні церковного вчення про ангельський світ, з яким вона демонстративно погоджується. А викривлення починається від самого початку, коли О. Асауляк говорить про Ієрархію Небесних "істот", дану св. Д. Ареопагітом. А саме: вона не говорить "Ієрархію Небесних ангельських сил", а говорить "істот", тобто має на увазі під цим словом зовсім інших істот, про яких Ареопагіт взагалі не згадує. Це - так зване "променисте" або "крилате" людство, з якого і розпочинається описання ангельського світу. "Щоб уникнути різних протиріч, необхідно набути особистий досвід споглядання ієрархії небожителів очима духовними у своєму мікрокосмосі, - говорить О. Асауляк, - і просити дару тлумачення побаченого" (Рать, с.9).
До такого особистого досвіду О. Асауляк штовхає своїх курсантів від самого початку. Після того, як людина, не очищена покаянням і благочестивим життям, за власним бажанням намагається вдертися на Небо, щоб побачити його мешканців самій, то вона обов`язково отримує свій особистий досвід бачення і тлумачення побаченого, лише з однією відмінністю, що сягати такі самовпевнені духовидці можуть тільки до піднебесся та бачити його мешканців дійсно у вигляді ангелів, і отримують дар тлумачення від князя духів піднебесних. Після такого "особистого досвіду" вже ніякий св. Діонісій Ареопагіт не в силах буде переконати "духовного птаха", а тим паче, якийсь (за висловом О. Асауляк) земний і недолугий служитель культу, який сам стоїть далі за інших від Бога.
Отже, за словами О. Асауляк, "перед ангельською ступінню небожителів існує чотирьохвимірний світ крилатого людства. Це - цивілізація "променистих" людей, які пройшли схожий з нами шлях еволюції в попередньому великому циклі - Еоні. На відміну від нас, розпилених у світі частинок адамових, Променисті з честю витримали випробування із "забороненим плодом": вони відмовилися від розщеплення цілісного знання, зберегли свій духовний атом і перейшли із "Едему" у сферу більш тонку - передангельський світ Небожителів 1-ї ступені. (Едем вважається перехідним станом від земного світу до Небесного). Якби у нашому Еоні не відбулося падіння до грубого фізичного світу, ми, а не вони були б тепер Променистою цивілізацією, а вони піднялись би на першу ступінь ангельського стану.
Променистих, зітканих із субстанції світла людей, інколи приймають за ангелів, бо вони по відношенню до нас, мешканців 3-х вимірного плану матерії, виконують роль вісників, покровителів, як і ангели. Деякі земляни вже давно перебувають у своїх тонких провідниках у променистій цивілізації, являючись мешканцями відразу обох світів одночасно. Це - співпрацівники, які виконують на землі доручену їм роботу.
Від ангелів "променисті" відрізняються тим, що мають розділення на чоловічу і жіночу стать. У них існує дітонародження, тільки не через запліднення яйцеклітини і хворобливе народження, як на землі, а через "благодатне запліднення Променем Несотвореного Світла", котре проходить одночасно через кожну клітину двох "променистих" людей, які єднаються у любові. Вони ніби проходять один крізь одного, з`єднуючи духовну субстанцію своїх "променистих" тканин в одне ціле,
Ієрархія "небесних Істот" за О.Асауляк (Рать,с.З І)
досягаючи найвищого екстазу в кожній мікрочастиці своєї витонченої плоті. Коли "промениста" пара виходить зі стану екстатичного єднання, у них на руках залишається живий згусток світоматерії (йдучи за логікою пантеїзму,
про розмноження всього Існуючого через зачаття, запліднення, народження плоду, О. Асауляк з особливим захопленням описує спосіб розмноження "променистих" людей. Для пантеїзму іншого шляху немає. - Прим. авт.}. Променисті пари не знають сорому, для них любов, єднання і дітонародження є священним актом, як для нас миропомазання або причастя ... Не існує у них такого поняття як смерть. Час у них зовсім інший: в одну годину променистої цивілізації вміщається декілька наших епох. Тому вони вічні, а перехід до вищого еволюційного стану відбувається через трансформу ... Трансформа до стану земного людства, за обов`язком служби або за скоєну провину, сприймається із сумом. (О. Асауляк тут суперечить собі: як може бути скоєна провина, коли променисті не знають гріхопадіння і, вийшовши з Едему, стали майже ангелами? Чи може в них відбувається внутрішня боротьба, якої не знав навіть біблійний Адам до гріхопадіння? - Прим. авт.}. Вони ніколи не втрачали прямого Контакту з Творцем. Вони безпосередньо споглядають Христа. За своєю природою вони не Богоангели, котрі не пройшли еволюції шести днів Творіння, а саме люди - сини Божі по благодаті, батьківщиною яких є наша Земля. (Антихристиянська ідея еволюції проходить червоною ниткою через все вчення О. Асауляк, починаючи від самого пантеїстичного божества, закінчуючи мінералами. Але про еволюцію буде іти мова в окремому розділі. - Прим. авт.}. Основна їх допомога в тому, що найвища рада Променистої цивілізації прийняла рішення "почекати" повернення нас, землян... до втраченого Едему... При трансформі... до ангельського світу... в Промені Несотвореного Світла відбувається єднання ангельського духу з променистою плоттю, являючи двостатеву неподільну істоту... - ангела. При зворотній трансформі до світу фізичного відбувається
дуже хворобливе роз`єднання духовної субстанції променистої речовини зі своєю цілісною основою і вдягання в грубу матеріальну плоть" (Рать, сс.10-12). Необхідно додати, що О. Асауляк дуже детально змальовує вищезгадану цивілізацію як першу сходинку трансформи для своїх послідовників. Вже зараз багато з її послідовників називають і себе, земних учнів Школи Єдиного Принципу, "променистими", вважаючи себе за таких, що досягли значних духовних висот або досягнуть їх дуже скоро. Часто доводиться із сумом бачити обличчя деяких послідовників ШЄП, які по-сектантськи "променіють", "просвічені" прелестю з усіма явними її ознаками: самозакоханістю, самовпевненістю в обраності і благодатності, у космічному служінні і т.п.
Немає жодного свідчення Священного Писання та святих отців про існування вищої цивілізації людей, які не зазнали гріхопадіння. Та і як вони можуть бути, коли "променисті" пройшли схожий з нами шлях у попередньому Еоні - великому планетарному циклі, коли святі отці не жили. А такі знання у Біблії не подаються, а відкриваються тільки обраним - Ользі Асауляк та древнім і сучасним єретикам. Навіть св. Д. Ареопагіт не знав про них нічого, а лише повідав про дев`ять основних чинів ангельських. Помітьте, що саме ангельських, а не разом з десятим напівангельським променистим людським чином.
Виникає ряд запитань: хто ж тоді родоначальник променистого людства, якщо воно пройшло схожий з нами шлях на землі? Біблійний Адам після гріхопадіння був вигнаний з Раю. Логічно повинен бути ще один попередній Адам і така ж попередня Єва в тому ж самому Раю. І не було для них гріхопадіння. Виходить біблійний Адам був не перший чоловік, а Господь Мойсею сказав неправду? Існує дві гностичні думки, які стверджують про створення Богом інших людей. Перша - раніше Адама існували на
землі люди - праадаміти. Друга - разом з Адамом було декілька родоначальників людського роду - коадаміти. Першої думки притримувались деякі вільнодумці ще з перших часів християнства (Юліан-відступник), а детально розвинув її в 17 ст. іудей Ісаак Пеірерій. Другу думку прагнули довести деякі натуралісти у 18-19 століттях. 24
Істина про походження всього роду людського від Адама та Єви ясно викладена в Слові Божому:
• Мойсей розповідає, що до створення Адама на землі не було людини, щоб доглядати землю (Бут.2,5);
• до створення Єви для Адама не знайшлося помічниці подібної до нього (Бут.2,20);
• Адам дав своїй жінці ім`я Єва, бо вона була
мати всього живого (Буг.3,20).
Ті, хто визнає існування праадамітів та коадамітів, ґрунтують свою думку на свідченні самого Мойсея. В першій главі книги Буття Мойсей нібито інакше зображує походження першоствореної людської родини, аніж потім у другій - походження Адама та Єви. В першій главі він розповідає, що чоловік і жінка створені разом за образом Божим, а у другій пише, що спочатку був створений один Адам із землі, а через певний час створена з його ребра Єва, не приписуючи їм образу Божого. Звичайно зрозуміло, з православної точки зору, що Мойсей говорить не про два творіння, а про одне: тільки в першій главі говориться взагалі, що Бог створив за образом Своїм чоловіка і жінку, а в другій - детально розкриває, яким саме чином Бог їх творив такими. Але обидві думки про праадамітів та коадамітів передбачають наступне існування цих людей на землі, а не в Едемі чи в іншому третьому місці, тому не дають повної відповіді на походження "променистого людства".
У вченні О. Асауляк "промениста цивілізація" перейшла з Едему в більш витончену сферу - в передангельський світ. Із двох попередніх думок витікає третя, яка найбільше розкриває походження "променистих" від попереднього Адама, який не згрішив, а разом з нащадками перейшов поза Едем. В містичній традиції іудаїзму існує духовне явлення людської сутності до початку часів в образі так званого Адама Кадмона -"Чоловіка Небесного", який є першообразом для духовного і матеріального світів, а також для людини. Деякі тлумачі розрізняли Адама, створеного із землі (Бут.2,7), і Адама, створеного за "образом і подобою Божою" (Буг. 1,27), тому виникло тлумачення (його приписують раббі Акибі, 1-2 ст.), згідно якому людина була створена "за образом" не Бога, а Адама Кадмона. В Талмуді і Берешит рабба 22 говориться, що було два творіння людини. Перші Адам і Єва породили духів, живучи з ними. 25 Логічним буде додати, що ці духи якраз і повинні бути духовною "крилатою променистою" цивілізацією у вченні Ольги Асауляк. Адам Кадмон в такому разі виступає як з`єднуюча ланка між Богом і людьми, є родоначальником променистих. Згодом яскравіше буде помітна тяга О. Асауляк до містичних традицій іудаїзму, особливо до таємного єврейського вчення Кабали.
За вченням Православної Церкви, яке базується на одкровенні Священного Писання, дійсно існує цивілізація духовних істот, яка перебуває між небом і землею в піднебессі, але не людей. Можна навіть назвати їх "променистими", а ще точніше, люциферіанами (Люцифер - лат. "ранішня зоря"). Духовних істот піднебесся Священне Писання називає "духами злоби піднебесної", які впали з неба разом із своїм князем - сатаною. "Я бачив сатану, що, як блискавка, впав із неба" (Лк.10,18). О. Асауляк називає цю цивілізацію "крилатою". Духи злоби
(біси) - це ангели, які відпали від Бога, і тому зберігають свої ангельські властивості, хоча в діях своїх обмежуються Богом. Щоб спокусити людину біси приймають будь-який вигляд, навіть ангела світлого (сяючого). "Сам сатана набирає вигляду Ангела світла" (2Кор.11,14). До речі, О. Блаватська, засновниця теософії, відкрито заявила: "Великим Посередником Магії, Астральним світлом є саме
96
те, що Церква називає Люцифером (тобто сатаною)".
Стає зрозумілим, до якого стану закликає О. Асауляк трансформуватися своїх послідовників, приховано вкладаючи їм в голови іудео-кабалістичні основи. Знаряддям при цьому виступає Православ`я. Проповідується духовна еволюція: людина - променисті -ангели - архангели і т.д. Знайомий зміїний мотив: "будете як боги" (Буг.3,5).
Наступною сходинкою світу невидимого, за вченням О. Асауляк, є ангельська "ступінь еволюції." "Ангельська ступінь трансформується в ступінь Архангелів, Архангели проходять трансформу в світ Початків ("Начал" - слов.). Початки, в свою чергу, переходять на ступінь Влад ("Властей" - слов.), і так до Найвищого світу Престолів, на котрих в оточенні вищих духів - Серафимів і Херувимів - перебуває Верховний Ієрарх Вселенної... Окрім ступенів сходження, які розрізняються за станом духоматерії, існує ще дев`ять Чинів служіння" (Рать, с.12). "Окрім трансформи за єством існує інший шлях сходження до Небесної Ієрархії: просування за Чинами Служіння. Так ангели можуть "дослужитись" від Архангельських до Престольних Чинів: Херувимів та Серафимів. Ангели ... можуть спускатися в матеріальний світ і жити серед людей, зберігаючи при цьому всі свої природні якості... Існує довгострокове служіння за Чином людини - на все земне життя, коли ангельський або променистий дух вбирається в потужний
монадоносій і народжується на землі, повністю забувши при цьому до певного віку реалізації про своє призначення" (Рать, сс. 18-20). Головна роль Ангельського Чину - здійснення зв`язку між Небесним і земним світами. А служіння їх дуже різноманітне. Від ангелів-охоронителів до ангелів-генетиків, інформаторів та реаніматорів. Тобто простежується аналогія із земними спеціальностями.
Головна ідея ангельської ієрархії дійсно взята зі свідчення свт. Діонісія Ареопагіта, але знову ж таки розширена доповненнями, які суперечать не тільки духу Священного Писання, але й самій природі ангелів. Окрім дев`яти чинів служіння ангелів, О. Асауляк вводить нове поняття - "ступінь еволюції" ангельського світу зі спільними назвами чину і вказує на сім таких ступенів, за якими нижчі ангельські чини еволюціонують, розвиваються до вищих чинів, а на їх місце стають вихідці із "променистої" цивілізації. Це - еволюція за природою ангелів, вказує О. Асауляк. Існує також еволюція за чином служіння. Тобто, за ті чи інші заслуги ангелів або підвищують, або понижують в чині. "Отримати нову "зірочку" в космосі набагато складніше, - говорить О. Асауляк, - аніж в земній армії" (Рать, с.24).
Ніде у Священному Писанні чи у свідченні святих отців немає згадок про чини еволюції ангелів ні за своєю природою, ні за чином служіння. Сама ідея еволюції, будь-то у світі ангельському чи земному, викриває себе тим, що звинувачує Творця в недосконалості Його творіння, якому весь час не вистачає чогось вищого, до чого творіння мусить доростати саме. Господь, як свідчить Священне Писання, творив все досконалим без будь-яких недоробок: "І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір, і був ранок - день шостий" (Бут.3,1). Ідея еволюції притаманна лише пантеїстичним уявленням про
Бога. В пантеїзмі розвивається не тільки творіння, але й саме божество, тілом якого є саме творіння.
Природа ангелів і природа людей зовсім різні. Еволюціонувати людині в ангела неможливо. Ангели за природою (за походженням) - це духи безплотні: "Чи не всі вони службові духи, що їх посилають служити тим, які мають успадкувати спасіння" (Євр.1,14)? Ангели створені всі разом у великій кількості одним лише словом Божим, не шляхом розмноження, як люди від Адама (природа людей спільна), тому своїм походженням ангели не зобов`язані один одному, а лише одному Творцю як спільній причині свого буття. Впав Адам і за необхідністю природи все людство впало в ньому. Впав сатана, і впала третина ангелів, які свідомо, без необхідності своєї природи, підтримали його. "Бог сотворив Ангелів і Архангелів зразу всіх одночасно, а їх так багато, що перевершують всяке число", говорить святитель Іоан Золотоустий.27 Еволюцію безплотних духів заперечує святитель Василій Великий: "Ангели не знають змін. Нема між ангелами ні отрока, ні юнака, ні старця, вони залишаються в тому стані, в якому створені на початку, і
Ой
склад їх зберігається чистим і незмінним."
Ольга Асауляк вперто противиться християнському одкровенню, заперечуючи разом Іоана Золотоустого і Василія Великого: "Всі вищі невидимі сили не створені в одну мить... вони пройшли довгий шлях своєї духовної еволюції, пройшли через біль, помилки, нерозуміння, падіння та злітання, поки звільнились від довжини хвиль фізичних планів, стали енергетичними духовними істотами" (Катарсис, с.15). Лишається запитати: можливо, таких недорозвинутих ангелів сотворив не Бог, а недорозвинутий людський розум?
О. Асауляк наділяє ангелів можливостями втілюватись в людське тіло і реалізовувати на землі
космічне завдання подібно тому, як Ісус Христос втілився від Діви і став Богочоловіком. За Своєю природою Христос є і Богом Істинним, і людиною істинною. Логічно зі слів О. Асауляк випливає, що втілений в людину ангел повинен бути справжньою ангелолюдиною, а таких істот людство і Церква не знає. Яку ж програму такі істоти повинні виконувати, коли Ісус Христос звершив найголовніше -викупив і спас рід людський від гріха. Своїм твердженням про ангелолюдей, О. Асауляк передбачає, що Христос на землі не виконав Своєї місії повністю ( про це чітко буде говоритись нижче). Для доповнення справи Христа потрібне втілення ангелів. Де знайти таку чисту непорочну діву, щоб вона стала "ангелородицею", чи для цього досить звичайної пристрасної жінки, про яку потім ця ангелолюдина скаже: "Ось бо в беззаконні зачатий я і в гріхах породила мене мати моя"(Пс.50,7)? Таке втілення схоже на антихристове від блудниці. А хто ж тоді буде батьком цієї ангелолюдини, чи може вона зачне його непорочне від духа? За свідченням книги "Молот відьом", таким батьком-духом може бути "інкуб"- демон, який приймає вигляд чоловіка.29 Можливо, ангельська сутність і вселялася самостійно у виліпленого із червоної глини кабалістичного голема (людської фігури) саме тоді, коли іудейські раввіни прагнули оживити його одним із таємничих імен Бога і він, начебто, потім виконував місію обслуговування єврейської сім`ї в суботу та ін. 30 Чиїми ж тоді будуть гріхи такої ангелолюдини, коли вона, за свідченням О. Асауляк, до певного віку своєї реалізації забуває про своє призначення, а значить і грішить. Ці та інші питання виникають завжди, коли О. Асауляк починає доповнювати та розширювати Священне Писання своїми людськими домислами.
Звернімо увагу на те, що основною метою в даному випадку є не поширене тлумачення Священного Писання в
доброму розумінні, а звичайне спотворення його змісту і духу. Завданням її стає вкласти спотворену суміш із Священного Писання та пантеїстичних, а точніше кабалістичних, думок в голови та серця своїх жертв-послідовників. До речі, в особистих розмовах автора із учнями О. Асауляк з`ясувалось, що якогось цілісного уявлення про Бога, ангелів та світобудову вони не мають. Майже абсолютно вони не орієнтуються в Священному Писанні, а на запитання відповідають заплутано, уривками фраз, запозичених з книг та лекцій О. Асауляк, яких не можуть навіть довести до логічного кінця. Це стосується навіть лідерів груп ШЄП. Подібні "досягнення" серед них вважаються великими знаннями. Адам в Раю, коли покуштував заборонений плід, отримав лише одне знання -знання про те, що він нагий і нікчемний. Отруєний і гордий розум ніколи не погодиться з тим, що він хворий. Ці бідні люди внаслідок зваблення та впертості непомітно для себе з християн перетворюються просто на "асаулян"...
Якщо у Священному Писанні чи у святих отців людина дійсно порівнюється з ангелом, то тільки в розумінні її способу життя або у виконанні тієї чи іншої дії промислу Божого, а не за ступенем еволюції чи за походженням.
Але з пантеїстичної містерії творіння О.Асауляк стає зрозумілим походження світлих ангелів із двох третин духоматерії, яка внутрішньо перебудувалась через запліднення свідомості "Променем Духа" під час глобального запліднення першоматерії (Екстазис, с.426).
Ще одним доповненням, внесеним до Священного Писання О.Асауляк, є ствердження можливості розмноження ангелів або їх народження від чудотворних ікон. "Потрібне накопичення енергії високих частот, яке перебільшує енерговмістимість молекул простору в полі ікони. Образ Богородиці, написаний за натхненням з неба,
створює материнське поле Ікони, в якому концентрується енергія пасивного "жіночого" початку. Потік хрононів (промінь активної "чоловічої" енергії) який проходить через збуджене поле ікони, запліднює його, зароджуючи духовну субстанцію з подвійною полярністю, для "народження" котрої необхідні відповідні зовнішні умови. Зачата субстанція і є жива чудодійна сила, дух, або "Ангел ікони". Між зачаттям і народженням Ангела ікони може пройти декілька десятиліть, а то і віків ... Завжди для зачаття і народження духовної субстанції необхідне материнське поле, створене чистим людським провідником через зображення Святого, потік духовної енергії, який запліднює поле, і глобальна подія соборного значення, яка сприяє народженню чудотворного "Ангела ікони" на світ ... Чому всі сильні чоловічі монастирі мають чудотворні ікони Божої Матері? ... Для народження творчих духовних дарів... група людей повинна мати очищене поле сильної жіночої енергії ... Без цього поля людина не зможе передати світу свій духовний досвід ... Жіночий початок є ґрунтом для духовного сімені і у вищих Престольних світах, і в матеріальному фізичному плані: наскільки чиста матерія, настільки тонкий духовний промінь її запліднює, передаючи майбутньому плоду якості обох початків. Ось чому чудесне явлення ікони Божої Матері "Вратарниці" відбулося біля святої Афонської гори в самому сильному енергетичному полі світу, яке випромінюється чоловічими монастирями" (Рать, сс.34-36). За словами О. Асауляк, молитви і труди афонських старців не могли б досягти всіх куточків землі, якби на Афоні не було б чистого материнського поля (невидимої присутності Богородиці). Ікона Божої Матері "Вратарниці" стала трансформатором енергії. Святий Дух на Афоні запліднює чоловічими енергіями чисте материнське поле, внаслідок чого народжуються плоди чудотворіння від жіночого поля
Богородиці. Цього мабуть не знають і самі афонські монахи! Якщо довести до логічного кінця вищенаведену думку О. Асауляк, можна збагнути, чому Божа Матір забороняє жінці навіть ступати на Афонську гору. Щоб ненароком не з`явилось інше жіноче поле і раптом не сталось другого непорочного зачаття від потужних чоловічих енергій. Розвивати далі цю думку - значить виявити ще більше кощунство і хулу на Пресвяту, Пречисту і Пренепорочну Богородицю і Приснодіву Марію. Витончене і богохульне порівняння монастиря із космічним чоловічим гаремом міг нашептати О. Асауляк лише нечистий дух - "ієрарх", у якого впродовж всіх його лекцій, надиктованих своїй жертві, простежується ненависть, зневага, вишукане кощунство по відношенню до православних монастирів та їх насельників. А що стосується народження духовних сутностей - "ангелів ікон", то це лише маскування, під яким подається еталон кощунства для жертв ШЄП.
Із Священного Писання відомо, що ангели були створені Богом, а не народжені, створені раніше за світ видимий, вони не розмножуються, оскільки є духовними та безсмертними й не мають в цьому потреби.
За словами О. Асауляк, Соломон збудував храм і являв плоди мудрості не тому, що просив її у Бога та був угодний Йому, а тому, що запліднював енергополе фанатично-відданого йому гарему. Цим же пояснюється мудрість мусульманських суфіїв. Вони робили добре, бо отримували енергію через канал, залишений Мухаммедом і тримали наложниць, але зірвались на півшляху до "великих містерій" (Рать, сс.40-41).
Походження ангелів, що відпали від Бога, так само, як і світлих, Ольга Асауляк виводить з містерії творіння. За її словами, коли "Промінь Духа" запліднював духоматерію, яка ще не усвідомила себе такою, то одна третина її
відмовилась від запліднення, відпала в "негативний сектор кристалу" і стала хаотичними злими масами (Рать, сс.265-269). Залишається незрозумілим, як могла одна третина свідомо противитись "Променю Духа", коли духоматерія ще не усвідомила себе такою, а розумні істоти, через яких відбувається самоусвідомлення, породжуються пізніше з різних частин тієї ж духоматерії. Виходить, відпадіння хаотичних мас не було свідомим, а зумовлене недосконалістю пантеїстичного божества, для якого нечистоти є необхідними відходами життєдіяльності його "великого організму". Отже, зло в такому випадку утворилося одночасно з добром. Хаотичні маси в містерії творіння згодом наділяються особистісними якостями - їх очолюють Левіафан і ангел темряви (Рать, с.269). В іншому місці своїх книг О. Асауляк вже намагається інакше говорити про падіння Денниці, подібно до біблійного пояснення.
"Не тільки людині, але й ангелам, що відпали, дається можливість покаяння і повернення в Небесні Оселі через проходження зони страждань у фізичному світі" (Крила, с.59), стверджує О. Асауляк. Думка про приведення злих духів до покаяння не нова. В свій час її висловив Оріген (182-251). Він вважав, що любов Божа поширюється на все творіння, і Господь не може попустити, щоб частина Його творінь загинула, тому й говорив: "Поступово все творіння, усвідомлюючи масштаби зла і фундаментальне незадоволення, навернеться до Бога і знову знайде, але тепер вже свідомо, початкову повноту. Це і буде "апокатастасис"-"відновлення всіх речей". 31 "Всі духи, в тому числі й духи преісподньої, диявол із його співслужителями,-говорить М.Є.Поснов, коментуючи апокатастасис Орігена, - врешті решт спасуться і просвітяться, щоб дати місце новій світовій епосі".32 Відмінність у поглядах Ольги Асауляк
стосовно "апокатастасису" від поглядів Орігена полягає в проблемі походження духів. Будучи вірною пантеїстичному розумінню світобудови, вона виводить ангелів зла із природи божества як частину його, що збунтувалася, чого немає в Орігена, і тому цій частині (ангелам, що відпали) завжди відкрита дорога назад. Біси, які не захочуть каятись, будуть розщеплені в тілі божества, тобто насильно повернуться до нього зі знищенням особистісних якостей. "Ангели, що відпали,... самі були цим світлом Божим, тому і втратити його вони можуть тільки біля останньої межі (отже, вони його не втратили ще при падінні, - прим, авт.), коли океан безодні (абсолютного непроявленого духа, - прим, авт.} поглине все, що зріклося Бога остаточно. Як вони з вогненного тіла були створені, так вони у вогненному тілі Всевишнього розщепляться, тобто поглинуться Його Світлом, як поглинається темрява" (Крила, с.245).
Отже, пантеїстичний апокатастасис О. Асауляк заперечує не тільки неможливість покаяння бісів, але і вічність мук у пеклі. Цим відкидаються слова Спасителя: "Ідіть від Мене прокляті у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його" (Мф.25,41). Справжнім спасінням для диявола і слуг його може бути лише повне знищення, розщеплення їх істот, а разом з ним уникнення відповідальності та вічного покарання. Але безплотні й безсмертні злі духи позбавлені подібної "космічної амністії".
"Злі духи впали так глибоко, що вже ніколи не піднімуться", - говорять святі отці. "Вони не можуть покаятися тому, що, будучи вільними від усякої речовинної оболонки, від усяких спокус плоті, вони якщо впали, то впали тільки по свідомому рішенню власної волі та чистому прагненню до зла. Окрім того, впали через
о о
дерзновенне повстання, уперте і жорстоке"` . Святитель
Філарет Московський говорить про бісів, що "вони настільки укорінились у злі, що стали повністю нездатними полюбити добро і розкаятись у грісі".34
У О. Асауляк повністю спотворена уява про пекло -місце вічних мук (гієну вогненну). Вона стверджує, що "уява людей про вогонь Небесний і вогонь пекельний -ілюзія людської свідомості (а значить і саме пекло теж ілюзія - прим. авт.}. Вогонь - один, тільки дія його різна на кожну живу істоту" (Рать, с.19). Іншого висновку О. Асауляк і не могла зробити. Інакше необхідно було б додати, що пекло це теж частина великого Вселенського організму Творця. Легше пояснити пекло як стан душі. У Священному Писанні, пекло це зовсім не стан душі, а якесь віддалене місце: "Сини царства вигнані будуть у темряву зовнішню: там буде плач і скрежет зубів" (Мф.8,12). Іоан Богослов додає, що "диявол, який спокушав їх, був укинутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитись день і ніч на віки вічні" (Одкр.20,10). Інші вважають, що пекло знаходиться в преісподній землі, тобто в середині її.35
Необхідно додати, що вогонь вічний пекельний не може бути вогнем божества, це зовсім інший вогонь. Про це чудово сказав преподобний Антоній Великий: "Він (Бог) звелів безодні вивести із себе вогонь і вогненному морю закипіти вогненним хвилюванням. З причини гордості (Денниці) Він встановив пекло і муки; з причини гордості встановлені в`язниці й биття, якими терзається диявол за гордість серця свого. З причини гордості влаштована преісподня, створений черв невмирущий і невсипущий".`6
Отже, головна частина вчення про ангелів О. Асауляк запозичена з опису небесної ієрархії св. Дионісія Ареопагіта. Додана ще одна ступінь небесної ієрархії -"промениста цивілізація". Введене поняття еволюції
ангельських чинів до вищих ступенів та людини - в ангелів. Припускається втілення істоти ангельської в людську. Природа ангелів, як добрих так і злих, випливає із самого пантеїстичного божества. Стверджується можливість розмноження ангелів через "материнське поле" ікони та "чоловічі енергії" монастирів. Підкреслюється можливість покаяння для ангелів, що відпали, заперечується вічність мук у пеклі та саме пекло. Твердження О. Асауляк суперечить Священному Писанню і вченню святих отців, тому назвати його християнським, а тим більше православним, неможливо.