Секти – явище далеко не нове. Скільки існували релігії стільки існували і секти, утворені фанатиками, які сліпо вірять в свого лідера. Слово "релігія" значить зв\'язок, зв\'язок людини з Богом. В тоталітарних сектах поклоніння Богу фактично замінюється поклонінням богоподібному лідеру. Все починається з особи лідера і все замикається на ній.
Хоча Православна Церква неодноразово вимагала від держави прийняття відповідних законів, які захищали б права людини, до сьогоднішнього дня не вироблено жодних правових норм захисту громадян від негативного впливу тоталітарних сект. Сектанти користаються необмеженою свободою совісті.
В час, коли на теренах сучасної України Православ\'я було державною релігією, потреби в "позитивній" місії практично не відчувалося – у школах викладався Закон Божий, священики викладали у вищих навчальних закладах, і кожний мав бути на сповіді не менше одного разу на рік. Певні зусилля докладалися лише щодо боротьби з сектантським прозелітизмом. Тож, навіть саме поняття "місіонера" набуло якогось негативного відтінку: місіонер – той, хто бореться проти чогось. У крайньому випадку, щось захищає – знову ж, від ворожого "когось". У матеріалах Другого Всеросійського з\'їзду місіонерів (1891 р.) читаємо: головне завдання внутрішньої місії – це "охорона Православ\'я і всього народу від релігійних помилок і повернення на шлях істини тих, хто відійшов від віри".
Борис Пивоваров так описував стан місіонерства Російській імперії XIX ст..: "Зараз у запалі боротьби з тоталітарним сектантством, нажаль, нерідко проявляється зовсім інший дух. В одній єпархії, в одному з братств добрі молодці діяли так: Граючи мускулами, вони підходили до афіш сектантів і демонстративно зривали їх. На здивовані запитання оточуючих у них була заготовлена дуже дотепна відповідь: "Скасовується!". Прикра ситуація. Не для сектантів, звісно. Для них це – як олія у вогонь. Прикра — для цих православних хлопців, яким ніхто не нагадав про Євангеліє. Якось учні Христові так загорілися ревністю, що хотіли, як Ілля пророк, попалити своєвірних і впертих самарян. Але Спаситель заборонив їм і сказав: "Не знаєте, якого ви духу" (Лк. 9. 55). Ці хлопці теж не знають, якого вони духу, хоча й діють від імені Православ\'я. Або інший подібний приклад. Молодий священик, який ще не навчився правильно робити виголоси на службі, гніваючись на сектантів, люто вигукує: "А як вчинив Святитель Миколай з Арієм!?". Якби нам так ходити перед Богом, як ходив Ілля! І пам\'ятати, що Христос явив нам Святителя Миколая не тільки правилом віри, але й зразком лагідності". Під час Восьмого Місіонерського з\'їзду, у ході роботи секції, присвяченої прозелітизму і релігійним конфліктам, один із пресвітерів радісно ділився досвідом "боротьби із сектантством" за допомогою залякування і психологічного пресингу. І, що страшно, заперечення одного з присутніх тут священиків про неприпустимість такої, "місії" не знайшли особливої підтримки. Усім більше подобалося ламати і трощити.
Так, ми терпимо нападки сектантів. Але, по-перше, ми не маємо права уподібнюватися до них у їхніх методах. Так, на нас ллють бруд, але ми не маємо права робити те саме у відповідь. Так, проти нас застосовують наклепи, але ми ні в якому разі не повинні вдаватися до них. Так, ми часом зазнаємо і силові, і протизаконні методи антиправославної боротьби, але самі так діяти не можемо. І саме тому, що належимо до Церкви!
Багато сил ми витрачаємо на боротьбу з іноземними проповідниками і єретиками. І в запалі забуваємо часом, що свідчення Церкви полягає зовсім не у викритті тих, хто помиляється, а, насамперед, у проповіді Христа Розп\'ятого і Воскреслого. Так, і викриття корисне, але якщо не буде позитиву, – всі викриття будуть марні! Скільки не додавай негативу – позитиву все одно не вийде.
Тому нині слід усі сили спрямувати на утвердження Православних цінностей у проповіді, це й буде найголовнішим у місії. А справа боротьби із сектантами і розкольниками піде тільки активніше, якщо кожний, хто слухає, зможе серцем доторкнутися до багатства Христової Церкви.


Костянтин Москалюк

член православного апологетичного

 товариства Іустина Філософа