"Наші дурники перевиконали програму завдань і на сей раз, зоставшись вірним своєму стилю безбатченків дурноголових і геростатів. Се ми налякали німців, висадивши в повітря кілька десятків фашистських офіцерів разом з нашими обивателями, що не бралися, звичай-но, в розрахунок. Але я про се нікому в житті не скажу, бо належить говорити, що поруйнували наш прекрасний милий Київ фашистські недолюдки. І що Лавру, святиню всієї Руси, висадили в повітря теж вони", - так із розпачем писав у своєму "Щоденнику" 1944 р. гені-альний Олександр Довженко. Зараз уже відомо, що перлину світового мистецтва зруйну-вала комуністична влада, аби налякати німців.

Але, як би там не було, піднімати з руїн собори доводиться вже Українській державі. Минулого тижня на свято покровителя Києва Архистратига Михаїла відбулася закладка сим-волічної капсули на території Успенського собору Києво-Печерської Лаври. Виступаючи на церемонії, Президент України Леонід Кучма відзначив, що з цього моменту "починається новий етап практичної реалізації програми від-родження історичних пам\'яток". Він наголо-сив, що "повернення до життя символів нашої віри, історії, самої народної душі - не марно витрачені гроші". На думку Президента, відродженням історичних пам\'яток "відновлю-ється перерваний зв\'язок часів і поколінь". Відновлення Свято-Успенського собору стане "пам\'яткою гарної ініціативи держави та церк-ви, підтримки благородної справи широкою громадськістю". Того ж дня глава держави був на встановленні головного хреста на бані Ми-хайлівського собору. Це є досить символіч-ним, адже своїми кроками Леонід Кучма підт-вердив прагнення українського народу мати свою Помісну єдину Православну Церкву. Рано чи пізно обидва храми, що зараз знахо-дяться в різних юрисдикціях, об\'єднаються не тільки в символічній підтримці керівника держави, а й під владою єдиного українського Патріарха.

Не менш важливим є і те, що благородну справу повернення з небуття святинь поклала на свої плечі Київська міська держадміністра-ція. Саме її голова Олександр Омельченко зачитав грамоту, що і була закладена в символічну капсулу із зверненням до нащадків.

Юрій ДОРОШЕНКО
газета "Україна молода",
24 листопада 1998 року