Викинуті з ногінського собору українці животіють у семінарії на відшибі, де днями відключили воду, світло й тепло.

Недавня конференція Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату привернула до себе чималу увагу. Насамперед тим, що її вів сам владика Адріан, чиє ім'я стало майже символічним після зухвалого розгрому російською владою Богоявленського собору у підмосковному Ногінську. Він з перших вуст розповів присутнім подробиці тих нашумілих подій і зазначив, що остаточно перебазовується до Дніпропетровська, де, як відомо, керує місцевою єпархією.

Звісно, марно і тут сподіватися на "рай божий" для Київського Патріархату. Численні факти протекціонізму щодо московської Церкви з боку місцевої влади вже набридли до нудоти. Тим відрадніше відзначати, що Київський Патріархат, хоч і з потугами, на ноги спинається. Поступово зростає кількість громад, більшає священиків і навіть будуються нові храми - зокрема, один з них невдовзі мусить з'явитися в самому Дніпропетровську. Це, звісно, викликає шалений спротив з боку московської Церкви, чиї прихильники часом вдаються до методів найбрутальніших, як-от розповсюдження листівок, щедро пересипаних лайкою.

Майже одночасно з цим повідомленням нашого власкора Сергія Довгаля "УМ" отримала з недалекої Москви два документи, які стосуються сумновідомих ногінських подій. Щоправда, вони не мали адреси "Москва, Кремль...", а надійшли від центрального проводу Організації українського національного руху міста Москви.

У надісланому зверненні діаспорної організації до міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка (копії направлені Президенту України Леоніду Кучмі і Патріархові Київському та всієї РусиУкраїни Філаретові) засуджується "бездіяльність посольства України в РФ та його консуляту в справі захисту громадян України - священнослужителів Богоявленського собору Ногінська". Виявляється, українці Москви повідомили в рідне посольство про штурм храму УПЦ КП уже 30 вересня, тобто наступного дня. Їх сподівання, що представники українського МЗС негайно кинуться допомагати вирішувати конфлікт цивілізованим шляхом, були марними. Оунівці московського руху 6 жовтня навіть не змогли потрапити на аудієнцію до віце-консула. За їхніми словами, така бездіяльність амбасади не є винятком, бо вона "не звертає уваги на практично повну відсутність можливості в українців РФ задовольняти хоч якісь національно-культурні, духовні потреби". Отож інтереси української меншини в Росії просто ігноруються. Попри риторичне запитання "тож чиї інтереси це посольство представляє та захищає" центральний провід організації вимагає зняти з посад посла Володимира Федорова, консула Дмитра Комарова, радника посла з питань культури Віталія Крикуненка та, на додачу, третього секретаря Юрія Кононенка.

Помилувати чи рубати (і в якій кількості) дипломатичні голови - це гамлетівське питання доведеться вирішувати на перервах між головуванням в ООН керівнику зовнішньополітичного відомства. Саме панові Удовенку оцінювати відвертість свого підопічного (до речі, нещодавно призначеного) консула Дмитра Комарова. Архиєпископ Адріан і парафіяни храму й понині згадують зустріч з ним, яка відбулася 10 жовтня. Тоді пан Комаров на порозі амбасади в офіційній формі заявив, що питання та всі проблеми повинні вирішуватися в народному суді Московської області, а не в посольстві України, та відмовився далі розмовляти з людьми.

Щоправда, було б гріхом однозначно четвертувати МЗС України за ногінську справу. Ніде правди діти - були тут, попри політичну сплячку, й прориви. Так, посольство оперативно поінформувало Київ про ситуацію. А той взагалі перестрибнув самого себе, і коли працівники російського посольства в Києві обурилися пікетами, які виставили під його стінами українці, висловив усього-на-всього "жаль". Хоча міг би, як молодший брат (і що траплялося не раз до цього), і вибачитися. Пізніше українське Міністерство закордонних справ у північну столицю надіслало не просто протест, а ноту з закликом повернути УПЦ КП храм та інші приміщення, захоплені в Ногінську. Це, погодьтеся, прогрес. Інша справа, що до наших петицій дослухалися так само, як "годована свиня милується співом солов'я".

Додатком до вищезгаданого є звернення конференції українських організацій московського регіону до Ради Європи. "Ми звертаємо до Ради Європи з проханням вплинути на російську владу, щоб вона припинила розбій у ногінському Богоявленському соборі і повернула рухоме та нерухоме майно собору його справжньому власникові - Православній громаді Київського Патріархату. Ми просимо Раду Європи допомогти українським громадам у Російській Федерації вирішити проблему забезпечення потреб національно-культурного та релігійного життя", - йдеться в спільному листі українських організацій Московщини.

Ми зв'язалися з архиєпископом Адріаном, який знову перебуває в Ногінську. Віруючі УПЦ КП розташувалися в приміщенні семінарії (колишній казармі). За його словами, найближчим часом очікується захоплення і семінарії доблесними російськими правоохоронцями, адже на то є благословення Московської Патріархії, а влада завчасно відключила воду, електроенергію і ось днями - опалення. Таким чином, усе готово, аби остаточно поставити крапку на російській свободі незрозумілої української совісті.

Юрій ДОРОШЕНКО

газета "Україна молода",

9 грудня 1997 року