Ми можемо вказувати на цілий ряд причин, але найпершою та найважливішою причиною є лише одна. Суспільство з кожним днем все більше і більше відпадає від Бога. Замість того, щоб послухати слова Господа Нашого, Ісуса Христа, настанови священика, молодим юнакам та дівчатам краще подивитись телебачення, а потім обговорити побачене з товаришами за пляшкою пива чи сигаретами.
Щодо телебачення, кожного дня ми, увімкнувши телевізор, попадаємо в мережу телеканалів та телепередач. І, на превеликий жаль, більшість з них розповідають та показують насильство, зґвалтування та вбивства.
Питання – як на глядача впливає постійний перегляд телебачення та телепередач, в яких присутні насилля та розпуста, викликає суперечки вчених всього світу не один десяток років.
Критики вважають, що перегляд жорстоких сцен визивають у глядача агресію та притуплюють відчуття жалю та милосердя до реальних людей. Також вважають, що сцени еротичного характеру спонукають людину до невпорядкованих зв’язків і підривають моральну устрої.
Зв’язок телебачення з насильством у реальному житті досить важко довести, адже наслідки виникають з часом, поступово зменшуючи моральний опір людини. Таке ставлення до впливу телебачення на суспільство піддає сумніву один канадський психолог, вказуючи на те, що: „ немає прямих доказів того, що насилля на екрані породжує насилля в реальному житті, та притуплює відчуття милосердя ”. З іншого боку Американський комітет асоціації психологів по засобах масової інформації відмітив: „Цілковито очевидно, чим більше сцен насилля дивляться люди по телевізору, тим терпиміши вони стають до проявів жорстокості і більше агресивні в спілкуванні з іншими ”.
Цей вплив телебачення разом з його поширенням пошкоджує уявлення та моральний стан майже по всьому світі. Можливість такого пошкодження моральної усвідомленості не обійшла також і українське суспільство про це свідчать досить сумні факти.
Кількість розлучень у місті Києві за І квартал 2006 року становить майже 87%, що на 11% більше, ніж у попередньому кварталі 2005 року.
З кожним роком все менше й менше молодих пар хочуть реєструвати свої відносини. На запитання: „Чому ви не хочете офіційно зареєструвати свої відносини?” більшість відповідає – „Ми поживемо, а потім подивимось”, мовляв всяке у світі буває. Більшість молодих супружних пар в шлюбі живуть не більше трьох років. Після розлучень діти цих сімей виростають без батька або без матері, отримують психологічні травми.
Ще у першому столітті нашої ери Апостол Павло вказує шлюбні обов’язки у своєму посланні до Коринфин΄ян: від тих, хто взяв шлюб вимагається виконання відомих умов. Перш за все вони повинні виявляти належну (обов’язкову любов). Називаючи подружню любов обов’язком, Апостол Павло вважає її необхідною умовою шлюбу. Там, де її немає - значення шлюбу втрачається. Подібний шлюб можна назвати ненормальним, хоча він продовжує бути дійсним. Ті, котрі вступають у шлюб, не мають права розлучатися, про ці умови й права в сучасному суспільстві забули, що і вплинуло на сучасні шлюби.
Пропагування абортів багатьма молодіжними серіалами, передачами ряду телеканалів, надзвичайно м’яке ставлення суспільства, боязнь перед подальшими виникненнями проблем з вихованням дитини призводять до фатальних наслідків.
Кількість абортів у м. Києві і, напевно, по всій Україні перевищила кількість народжуваних дітей.
Надзвичайно велике збільшення злочинності усіх ступенів складності, починаючи від дрібного хуліганства чи крадіжок, закінчуючи зґвалтуваннями та вбивствами.
Наведена вище статистика повинна заставити задуматись над тим: „Чи залишиться українська нація через деякий період часу?”, „Чи будуть наші діти українцями , чи взагалі будуть?” і „Що потрібно зробити, щоб ситуацію виправити на краще, або хоча б як найменше, не дати статистиці стати ще гіршою, ніж вона є на сьогоднішній день ”.
 
Студент 4-го курсу КПБА
Артур Бондар.