За католицькою схемою екзорцист повинен:
 1.Зрозуміти шлях, через який диявол заволодів людиною.
 2. Знати ім’я духа зла.
 3. Прочитати молитви-заклинання.
 4. Окропити одержимого святою водою.

Слід зазначити, що Православна Церква ставиться досить стримано до екзорцизму, оскільки для вигнання духів темряви із одержимих людей потрібне особливе Божественне дарування. Із життя святих, ми дізнаємось про випадки вигнання подвижниками бісів із одержимих людей, однак ми не зустрічаємо чину «вичитки». Святі Божі угодники виганяли бісів словом, або навіть самою своєю присутністю, і не читали ніяких хитросплетених заклинань. Вперше чин  «вичитки» з’являється в православних требниках у XVII ст.  Св. Іоан Дамаскін пише «Іноді біси творять чудеса, щоб ввести людину в гордість, яка думає, що володіє надзвичайним даром. Щоб підготувати її до ще більшого падіння. Біси роблять вигляд, що вони горять і біжать із людей з, яких їх виганяють, щоб ввести в оману екзорцистів знаючи про їх власну нечистоту. Ігнатій Брянчанінов доповнює: «…ніяких заклинательних молитов читати не потрібно, вони прочитані над кожним при таїнстві Хрещення…». Св. Отці забороняли слухати та розмовляти з нечистими духами і, взагалі, будь-як з ними контактувати. Однак, у нас в Православ’ї деякі священнослужителі поспішають займатись екзорцизмом не маючи на те ні єпископського благословення, ані духовних сил, покладаючись лише на заклинання запозичені із католицьких книг. Втім, і у католицькому середовищі є священнослужителі, які усвідомлюють хибність конвеєрного екзорцизму.

Ще в роки ранньої християнської Церкви було заборонено проводити обряд екзорцизму, так у 364 р. на Лаодикійському соборі було постановлено, що без благословіння єпископа, заборонено заклинати духів, чи то в храмі, чи в помешканні, також преп. Іоан Римлянин повчає, що багато є людей, які хочуть мати владу над нечистими духами і бажають чудесами дарувати здоров’я хворим, але вони далекі від Христа хоч і призивають Його ім’я. Відразу пригадується уривок з Святого Писання, коли семеро синів юдейського первосвященика намагалися вигнати біса: навіть, деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: „ Заклинаємо вас Ісусом, що Павло проповідує”... але злий дух сказав у відповідь: „ Ісуса я знаю і Павло мені відомий, а ви хто такі?” І кинувся  на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому свого”.( Діян. 19 : 13) Тут чітко видно, що заклинателі не вірили в Ісуса Христа, а просто використовували його в своїх чародійських текстах вважаючи, що саме ім’я Христове має магічну силу, і в результаті поплатилися своїм здоров’ям. В постановах апостолів згадується, що подвиг вигнання бісів дається особливим даруванням Св. Духа, за волею Божою, тобто цього ніхто не може навчитися і не навчиться, яким би не був благочестивий священик, він ризикує зашкодити, як собі, так і біснуватому.

Святі Отці говорили посилаючись на слова Ісуса Христа „цей же рід виганяється тільки молитвою і постом”( Мф. 17 :31), а не зовнішньою, обрядовою діяльністю, яка більш подібна на відголоски магізму.  Святитель Климент Римський (І ст.) дає пораду аскетам-екзорцистам, щоб вони відвідували одержимих злими духами і вичитувати над ними молитви, так як  диявол виганяється постом та молитвою, а не красивими та вишуканими заклинаннями. Священикам, які вважають, що вони могли б вступити в двобій з дияволом слід перш за все звернутись до писемності  Св. Отців і добре зрозуміти їх повчання та перестороги, і тоді мабуть би екзорцистів не ставили на конвеєрне виробництво. Великий подвижник Св. Ісаак Сірин (VІІ ст.) попереджав самочинних екзорцистів: "Ти виходиш учити тих, кому вже шість тисяч років. А це (твоє зухвале заклинання) служить для них зброєю, якою вони зможуть вразити тебе, незважаючи на усю твою мудрість і на усю твою розсудливість”.

Роман Тадра,
член науково-aпологетичного товариства св. Іустина Філософа