Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Української Православної Церкви
 
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
 
З часу розп`яття і Воскресіння Ісуса Христа минуло близько двох тисяч років. Чому ця подія стосується нас, людей XX століття? Змінився зовнішній спосіб життя людини, а Церква Христова незмінно проповідує Воскресіння Христове. Яким чином прощен­ня гріхів, заради якого помер Христос на хресті, стає прощенням наших гріхів сьогодні? Як вічне життя Воскреслого Христа, Який більше не вмирає, стає на­шим вічним життям? Як перемога Ісуса Христа над смертю звільняє від смерті нас?
Ми віримо, що Господь наш Ісус Христос страждав, і помер на хресті, і воскрес на третій день заради нас і заради нашого спасіння. Але як усе це, що Господь зробив для людей, яких Він так любив, може бути спасительним для людей нашого часу? Як таємниця Хреста і Його Воскресіння може торкнутися кожного з нас? Як ми можемо засвоїти цю таємницю і зробити так, щоб Воскресіння Христове стало нашим воскресінням, щоб Його єдність з Отцем Небесним стала нашим примиренням з Богом, щоб життя Христа стало нашим життям?
Відповіді на ці й подібні питання дає нам препо­добний Симеон Новий Богослов. Він закликає нас по­міркувати і дослідити, в чому полягає таїна Воскресіння Христового, яке відбувається і в нас, якщо ми того схочемо. Це означає, що люди XX століття можуть стати спіль­никами Воскресіння Христового. Ви запитаєте: як Хрис­тос, похований в наших душах з`єднується з на­шими душами і як разом із Собою воскрешає і нас?
Христос Бог наш після того, як був розіп’ятий на хресті і прицвяхував до нього гріха усього світу, помер, зійшов до пекла; потім, вийшовши з пекла, знову увій­шов у Своє непорочне тіло, воскрес із мертвих, підніс­ся на небеса з великою силою і славою.
І тепер, незалежно від часу і зовнішніх обставин, таким самим чином Він входить у наші душі. Та чи у всі душі входить Христос? Звичайно, не у всі! Він з`єд­нується лише з тією душею, яка, сповідуючи страждання Христові, входить у гріб покаяння і смирення. Треба виконати цю умову! Хто не ввійде в гріб покаяння і смирення, як увійшли у гріб Христів апостоли Петро та Іоан і жони-мироносиці, той не побачить Воскресіння Христового.
Христос Сам сходить з небес, входить у наше тіло, як у гріб, з`єднується з нашими душами і воскре­шає їх, мертвих у гріхах. Воскресивши в такий спосіб мертву душу, Господь дарує їй благодать бачити таєм­ницю Воскресіння Христового. Так Воскресіння Хрис­тове стає нашим воскресінням.
Воскресіння душі – це з`єднання її з Життям. Пре­подобний Симеон Новий Богослов говорить: “Як мерт­ве тіло, якщо не прийме всередину себе живої душі і не зіллється з нею незлитно, не може жити одне, саме собою, так і душа не може жити істинним і вічним життям одна, сама собою, якщо невимовним чином во­на не з`єднається незлитно з Богом”.
У Воскресіння Христове вірить нескінченна кількість людей, але серед них небагато таких, які бачили Йо­го. Як це зрозуміти? Незважаючи на те, що душа не­матеріальна і безсмертна за природою, вона буває мертвою і безчуттєвою. Але коли душа з`єднується з Христом, тоді вона воскресає з мертвого стану. Од­нак воскресіння душі не буває без пізнання і без почуття. Це означає, що людина спочатку повинна пізна­ти і відчути у своїй душі Воскресіння Христове. У духовному житті релігійне пізнання взаємопов`язане з почуттями. Релігійне пізнання ґрунтується на релігійному досвіді, на почуттях. І все це така ж реальність, як навколишній світ.
Ті християни, які не бачать Воскресіння Христового таким чином, не можуть поклонятися Ісусу Христу як Господу. Священні пісноспіви, що часто лунають у наших устах, гласять: “Воскресіння Христове (не “вірувавши”, а що?) бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному...”
Як же Святий Дух підказує нам співати: “Воскресіння Христове бачивши”, начебто ми бачили Воскресіння Христове, коли ми не бачили Його, тому що Він воскрес близько двох тисяч літ тому? Крім того, і самі апостоли не були очевидцями акту Воскресіння, а тільки бачили Воскреслого Христа.
Коли ми співаємо “Воскресіння Христове бачивши”, Церква заповідає нам свідчити абсолютну істину. Яку істину? Ту саму істину, що Воскресіння Христове бу­ває в кожному з нас, віруючих, і буває світлоносним, сяючи світлом Невидимого Божества Христового. Світлоносна присутність в нас Духа Святого свідчить про Воскресіння Христове, яке в нас сталося, і дає нам благодать бачити Самого Воскреслого Христа.
Отже, той, кому явився Воскреслий Христос духовно, справді воскрес із мертвих. І не тільки це. Він дарує нам благодать не лише духовного воскресіння, а й на­дію на наше тілесне воскресіння. Він воскресить наші тіла й прославить разом з Собою.
Така таємна сила нашої віри, якої багато хто не має, а декотрі хоч і мають якусь віру, але їхню віру краще треба назвати або маловір`ям, або напіввірою.
Якою б слабкою не була наша віра, Церква не пере­стає нагадувати нам про те, що Воскресіння Христове є джерело життя і миру, руйнування смерті та пекла. Кончина людини вже не вважається у християн смер­тю, а “упокоєнням і сном”. Бо Бог наш не є Бог мертвих, а Бог живих, і всі ми – живі діти Отця Не­бесного.
Минуле і сучасне Церкви вчить нас, що хоч як змінювалися зовнішні умови її буття, суть Церкви ли­шається незмінною. В умовах демократизації нашого суспільства розширюється і поглиблюється церковна діяльність.
Улюблені в Господі отці, браття і сестри та всі вірні чада Української Православної Церкви! Щиросердо вітаю вас з великим святом Пасхи. Молитовно бажаю від Воскреслого Христа великих і багатих милостей преосвященним архипастирям, які ревно не­суть своє єпископське служіння на славу Божу; пастирям – смиренним трудівникам на ниві церковній, які ретельно виконують свій пастир­ський обов`язок; ченцям, які подвигом добрим подвизаються, і всім благочестивим людям, які з любов`ю беруть участь у житті Церкви.
Нехай Воскреслий Господь Своєю благодаттю зміцнить наші зусилля жити і працювати гідно звання хрис­тиянина, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути до миру та взаєморозумін­ня і, згідно з вченням апостола Павла, нести тяготи одне одного. Світло Воскресіння Христового нехай бу­де в серцях наших, на всіх шляхах життя кожного з нас, щоб усім нам стати співучасниками вічного жит­тя і завжди прославляти Спасителя нашого Ісуса Христа! Амінь.
Воістину Христос воскрес!
 
1990 р.