Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
Смерті святкуємо умертвіння...
іншого, вічного життя початок…
(7 пісня Пасхального канону)
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
У ці пасхальні дні, коли весь християнський світ урочисто святкує перемогу життя над смертю, наші думки й почуття знову звертаються до Воскресіння Христового.
Яким чином сталася ця подія? Євангелісти нічого не говорять про це, бо ніхто з них не бачив, як воскрес Господь і як Він вийшов з гробу. Воскресіння Христове, подібно до народження Його від Діви, залишається таїною.
“Не зрозуміли, як Ти втілився, безтілесні Твої ангели, не почули, коли Ти воскрес, воїни, що Тебе пильнували”, – співає свята Церква.
Хоч євангелісти нічого не говорять про саме Воскресіння, зате вони докладно оповідають про багаторазові явлення Воскреслого Христа.
Апостол Петро пише так: “Його (тобто Христа) Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Ним після Воскресіння Його з мертвих” (Діян. 10, 40–41). Отже, Воскреслий Господь являвся тільки тим, кому хотів, – тим, хто спілкуванням з Ним, хто підготував себе до споглядання слави Христової.
Але й тоді, коли Господь являвся тим, кому хотів, Він мовби управляв Своєю видимістю. Христос являвся, але так, що спочатку Його не впізнавали навіть дуже близькі до Нього люди, поки Він Сам не давав їм пізнати Себе якою-небудь звичною для них дією. Марія Магдалина упізнала Воскреслого Христа тільки після того, як Він звичним для неї голосом промовив: “Маріє!” Луці і Клеопі ламання хліба нагадало колишні зустрічі з Господом, “у них же відкрилися очі, і вони впізнали Його” (Лк. 24, 31). Тиверіадським рибалкам-апостолам нагадала Христа чудесна ловля риби, коли Він повелів закинути сітку з правого боку човна (див.: Ін. 21, 6).
Поряд з такою здатністю бути за бажанням видимим або невидимим, воскресле тіло Спасителя вільно проходило крізь усякі матеріальні перепони, не руйнуючи їх. Христос безперешкодно вийшов із запечатаного гробу, не руйнуючи ні каменя, ні печатей. До апостолів Він увійшов через замкнені двері, не відчиняючи їх. Прославлена плоть Сина Божого була матеріально тонкою, вільною від грубих матеріальних недосконалостей і обмежень. Тому, коли Господь явився апостолам, вони спочатку подумали, що бачать духа (див.: Лк. 24, 37).
Щоб розвіяти цю думку, їм потрібно було не тільки бачити руки і ноги Його, не тільки доторкнутися до Нього і роздивитися, що Він має тіло і кості, їм потрібно було, щоб Христос, Який явився, їв перед ними подану апостолами печену рибу і стільниковий мед (див.: Лк. 24, 37–42). Лише після цього зраділи ученики, бо насправді переконалися, що бачать свого колишнього Вчителя і Господа.
Воскреслий Господь, хоча й повернувся на деякий час до земного життя, але вже не належав до цього світу навіть Своєю тілесною природою. Однак прославлена плоть Христа залишалась і після Воскресіння Його колишнім Його тілом. Він мав той самий зовнішній образ, голос і навіть рани від цвяхів на руках і ногах та проколоті ребра. Це було тіло, що перейшло від тління в нетління, поклало початок життю майбутнього віку.
Церква вірує в дійсне Воскресіння Христове і проголошує цю віру в багатьох молитвах і піснеспівах. У Воскресінні Христовому міститься глибокий зміст нашого християнського православного віросповідання.
У ці пасхальні дні ми радіємо “радістю невимовною”, подібно до того, як колись раділи апостоли. Радість Воскресіння Христового охоплює наші серця, хоч ми й не маємо того щастя, яке відчули апостоли, побачивши не тільки духовними, але й тілесними очима Воскреслого Христа. Радість Воскресіння можлива і для нас, хоч ми й не бачили Господа. Про це на втіху нам сказав Сам Господь: “Блаженні ті, що не бачили й увірували” (Ін. 20, 29). І апостол Петро говорить про радість тих, що не бачили й увірували, Ви Його, – тобто Христа, – не бачивши, любите, і хоч Його досі не бачили, але, віруючи в Нього, радієте радістю невимовною (див.: 1 Пет. 1, 8).
Що ж дає духовне бачення Господа, доступне і нам, недосконалим і недостойним, щоб сподобитися наочно бачити славу Господню? Чи не любов до Христа, за яку Він обіцяв людям Свою любов і замість природного бачення – благодатне єднання? “Хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам” (Ін. 14, 21). Чи не цим шляхом, чи не через живу любов побачили Воскреслого Христа і всі ті, що сподобилися бачити Його в самий день Його Воскресіння?
Чи не любов, діяльна і жива, вела жон-мироносиць з пахощами до Христа, коли в них не було ще і віри в Його Воскресіння? Вона провадила їх до гробу Христа і в той же час привертала до них Його любов, і Він явився їм Сам. Що зібрало апостолів у день Воскресіння у світлицю разом думати й сумувати про улюбленого їхнього Учителя і Господа? Віра у Його Воскресіння? Та вона в той час ще не пробудилася в них. Апостоли не повірили жонам-мироносицям, що ті бачили Господа. Любов, яка пробудилася раніше, ніж віра, зібрала їх разом. І скорботне зітхання цієї любові почула Христова любов, і Він явився їм Сам. І та ж сама любов учеників, які йшли в Еммаус, перше, ніж віра, відкрила їхні очі, і вони пізнали Його в ламанні хліба (див.: Лк:. 24, 35).
Любов Христова вселяє в серця наші мир, той мир, який провістив Господь Своїм послідовникам. “Мир залишаю вам, мир Мій даю вам” (Ін. 14, 27). Від цього внутрішнього миру наша думка звертається до миру зовнішнього, до миру між усіма народами землі. Прагнення до цього миру властиве кожній людині, яка любить свою країну і бажає процвітання її в мирних умовах.
Усвідомлюючи необхідність святого подвигу миротворчості, наша православна Церква закликає всіх християн разом з усіма людьми доброї волі активними діями сприяти встановленню міцного і справедливого миру в Європі, на Близькому Сході і в усьому світі. Ми співчуваємо чілійському народові, який став жертвою несправедливості, і сподіваємось, що правда і мир візьмуть гору і в цьому районі землі. Підносячи молитви про мир для всіх народів, ми повинні об`єднати наші зусилля із зусиллями тих, хто домагається загального й повного усунення загибельних для людства смертоносних знарядь, хто шукає шляхів врятувати мільйони людей від голоду й злиднів.
У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Воскресіння Христового. Нехай оновить Воскреслий Господь наші духовні й тілесні сили на добрі справи для блага нашої святої Православної Церкви, для дальшого зміцнення й процвітання нашої країни і миру на землі на славу Господа нашого Ісуса Христа. Йому належить честь і поклоніння на віки віків! Амінь.
Воістину Христос воскрес!
1974 р.