Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Смерті святкуємо умертвіння...
іншого, вічного життя початок…
(7 пісня Пасхального канону)
 
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
 
Скільки радості і внутрішньої сили ми вкладаємо в ці два сло­ва! З яким духовним піднесенням ми без кінця повторюємо їх у ці пас­хальні дні! Яким духовним захопленням пройнята і вся наша великодня відправа з її піснеспівами!
Пасха – це споконвіку світле свято для православних людей. Пасха – це свято життя, яке торжествує перемогу над смертю. Право­славну Церкву справедливо називають Церквою Воскреслого Христа. Православ`я справді знаходить свій найвищий вираз у торжестві Воскресіння. “Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок…”. Ці натхненні слова великоднього богослужіння розкри­вають причину нашої радості.
Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без якого його немає і не може бути. “Якщо Христос не воскрес, – говорить свя­тий апостол Павло, – то віра ваша марна” (1 Кор. 15, 17). Але Христос воскрес силою Свого Божества. Інакше і бути не могло, бо неможливо було, щоб “тління втримало Начальника життя”. Своїм Воскресінням з мертвих Христос переконливо довів, що Він є Бог, Який сприйняв людську природу, що Його вчення – це Божественне одкровення, дане людям.
Віра у Воскресіння Христове навіть у серцях деяких апостолів народжувалася в муках сумніву. Апостоли безперечно визнавали Ісуса .Христа Сином Божим. Але вони спочатку не могли зрозуміти, задля чо­го їхньому Вчителеві треба було вмирати, щоб після смерті знову ожити. В їхній уяві Воскресіння Христа було в суперечності з Його смертю. Хіба Той, Хто зціляв безнадійно хворих та воскрешав померлих, не може Сам уникну­ти смерті?! Ще не просвічені Духом Святим, ученики Христові не могли зрозуміти, що головним ворогом Царства Божого є смерть, що без смерті Ісуса Христа, так само, як і без Його Воскресіння, не могло бути пере­моги над смертю.
Воскресіння Христове є початком загального воскресіння. Без нього і покаяння, і прощення гріхів, і боротьба з людськими пороками й вадами, хоч би і мали певну вартість, але зрештою закінчувалися б нічим. Без Воскресіння вчення Христа залишалося б творінням людського розуму, вченням простого смертного. Ось чому святий апостол Павло говорить: “Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна” (1 Кор. 15,14).
Воскресіння Христове дає людству нове життя, і кожна людина може бути носієм цього життя. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається як нитка, що воно повне глибо­кого змісту і значення. У Воскресінні Христовому міститься джерело всеосяжної радості, до якої причетні всі люди. Ось чому в пасхальних піснеспівах свята Церква кличе нас до радості. “Радій нині і веселися, Сіоне”, “через Хрест прийшла радість всьому світові”, “радісно обіймемо один одного”. З особливим натхненням часто повторюємо слова пророка Давида: “Цей день який сотворив Господь, радіймо і веселімось в нім” (Пс. 117, 24).
Цей святий день є святом братерства всього людства. Християнин повинен подивитися в цей день на людину як на найбільший скарб, побачити в ній свого брата, порадіти з нею як з другом. Великодня радість спонукає людей до взаємних обіймів. Великоднє христосування – це момент, коли християни мають почувати себе справжніми братами. Це велике почуття! І коли б воно оволоділо всіма людьми, то все на цьому світі перемінилося б: зникли б недовір`я і ворогуван­ня, страх поступився б місцем загальному миру.
Страждання минулої війни, поширювані воєнні дії в Південно-Східній Азії, напруженість на Близькому Сході, в цих святих місцях хрис­тиянства, посилюють в людстві жадання миру. Мир на землі в нашу епо­ху став невідкладним завданням усіх християнських Церков, усіх людей доброї волі. В наші дні християни повинні з особливою ясністю усвідоми­ти не тільки свою відповідальність за лихо, яке сталося в минулому, але і свій обов`язок не допустити повторення його в майбутньому.
Крім цього загальнолюдського завдання, християнські Церкви мають перебороти незгоди й розділення між собою. Порушуючи свою єдність, християни відкидають братерство у Христі і зраджують свого Божественного Учителя, Який благав Отця, “щоб усі були єдине” (Ін. 17, 21).
У ці святі дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, з святом Воскресіння Христового, що зміцнює нашу надію на вічне життя. Вітаю з святом Святої Пасхи віруючих українців, які живуть за ме­жами нашої країни, але душею і серцем не забувають ні рідного краю, ні віри своїх батьків, ні добрих звичаїв своїх предків.
Нехай світло Христового Воскресіння зберігає в наших серцях ра­дість життя, взаємну любов, братерство між людьми і мир між народа­ми. А ми, сини й дочки Небесного Отця, зміцнені перемогою життя над смертю, добра над злом, надихувані Божественною любов`ю – обіймемо один одного. Промовмо:
Воістину Христос воскрес!
1970 р.