В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми святкуємо Введення у храм Пресвя-
тої Діви Марії. Коли Діві Марії виповнилося три роки від народження, Її праведні батьки Іоаким і Анна вирішили виконати свою обітницю Богу – віддати на служін­ня Йому народжене ними дитя.
Вони скликали в Назареті, де жили, усіх своїх царствених родичів, бо праведний Іоаким походив із царського роду, а свята Анна була з архиєрейського роду, а також хор непорочних дів; приготували багато свічок, оточили Пресвяту Діву Марію царською величчю і вирушили до Єрусалима.
В Єрусалимі вони урочисто ввійшли у храм Божий і ввели туди Пресвяту Діву. Первосвященик Захарія взяв Її і ввів у Святеє Святих, тобто в най­свя­тішу частину храму, куди і сам мав право входити тільки один раз на рік для принесення жертви.
Первосвященик зробив це надзвичайне вве­дення Пресвятої Діви, будучи натхненим Духом Святим. Діва Марія мала стати дорогоцінним сосудом чеснот, носієм вічної чистоти; Вона повинна була мати таку плоть, до якої не торкнеться ніяка гріховна скверна. Тоді ще ніхто не знав, що призначення Пресвятої Діви Марії – стати Богородицею і Приснодівою.
Для очищення людської природи від гріха і подолання в ній закону смерті Син Божий повинен був з’єднатися з нашою природою. Але Всесвятий Бог міг воплотитися тільки через Пресвяту Діву. Давні грецькі філософи відкидали можливість втілення Бога через те, що не припускали з’єднання Бога з гріховною плоттю, яка є носієм зла. Храм Божий став для Пресвятої Діви Марії місцем освячення, щоб зробитися Їй сосудом благодаті Божої, одушевленим храмом Святого Духа, в якому згодом Світ Божий з’єднається з людською природою.
З честю і славою не тільки людьми, але і ангелами була введена у храм Господній Пре­непорочна Діва. І достойно! Прообразом цієї славної події було внесення у храм старозавітного ковчега з манною, якою годував Господь юдейський народ, коли він 40 років мандрував по Синайській пустелі. Якщо ковчег з манною був урочисто внесений в храм, то з якими почестями повинен був бути введений у храм Господній одушевлений Кивот, Який призначався бути носієм небесної манни – Христа Спасителя.
При внесенні старозавітного кивоту у храм Господній попереду нього йшов цар Давид, а при введенні у храм Божий Пресвятої Діви передував Їй не земний цар, а Небесний, Якому ми молимося кожного дня: “Царю Небесний, Утішителю, Душе істини”. Що цей Цар передував царській Діві, про це свята Церква в сьогоднішніх піснеспівах свідчить так: “У Святеє Святих свята і непорочна Святим Духом вводиться”.
Під час внесення ковчега звучали пісне­співи й музика, бо цар Давид звелів поставити співаків, щоб вони грали на органах, псалтирях та гуслях і співали радісні пісні.
Пресвяту Діву вводили в храм, у Святеє Святих, для служіння Господу також при співі, – але небесних голосів, про що нині згадує Церква, коли промовляє: “Діва, священна скарбниця Божої слави, сьогодні вводиться в дім Господній, благодать з Собою вводячи, що в Дусі Божественнім, Її ж оспі­вують ангели Божі: Вона є оселя небесна”.
Радіючи, Пресвята Діва ввійшла в дім Гос­подній, як у царський палац. І хоч була Вона малою за віком, лише трьох років, але була довершеною з благодаті Божої, бо Бог обрав Її на служіння спасінню роду людського.
На зорі історії людства перша жона Єва сказала Богові ”ні”, коли не повірила Йому, а повірила змію – дияволу. Для спасіння роду людського від того, до чого призвело оте Євине “ні”, потрібна була інша жона – діва, яка б сказала Богові “так”. І дійсно, Пресвята Діва Марія сказала це слово під час благовіщення архангела Гавриїла. Вона тоді промовила: “Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1, 38).
А для того, щоб сказати слово “так”, тобто повністю і вільно підкоритися волі Божій, треба було пройти шлях удосконалення в святості. У храмі Божому, і зокрема у Святому Святих, Пресвята Діва Марія готувалася до Своєї предвічної місії стати Матір’ю Бога.
Перебуваючи у Святому Святих, Діва Ма­рія побажала вічно жити в ангельській чистоті і непорушнім дівоцтві. За свідченнями св. отців Григорія Нисського і блаж. Ієроніма, Вона була першою, що заручила Своє дівоцтво Богу, бо в Старому Завіті незвичним було дівам не вступати в шлюб, тому що шлюб біль­ше шанувався, ніж дівоцтво. Пречиста Діва Марія першою в світі віддала перевагу дівоцтву перед шлюбом, уневістивши Себе Богові.
Пресвята Діва першою вступила у непрохідну глибину, вступила в таке спілкування з Богом, яке буде постійно зростати незатьмареним і неоскверненим упродовж усього Її життя. Тому й стане Вона достойною дати плоть і кров Єдинородному Сину Божому і буде чеснішою від херувимів та незрівнянно вищою за серафимів.В цьому і полягає сутність події, яку ми сьогодні святкуємо.
Свято нагадує нам про святість дівоцтва і його цінність в очах Божих. На жаль, сьогодні дівоцтво не шанується навіть у християнському середовищі. Не поважають його і ті, що вступають у шлюб, який є теж святим і встановленим Богом.
Через те, що батьки не вчать своїх дітей шанувати дівоцтво і цнотливість, сучасні шлюби стали неміцними, й іноді буває розлучень майже стільки ж, скільки і шлюбів. Багато може бути причин відсутності цнотливості у молоді, але жодна з них не виправдовує гріха.
Ми не повинні посилатися на те, що нас оточує гріховний і розбещений світ. Світ, у якому ми живемо, складаємо ми, християни, ті, що у Таїнстві Хрещення померли для гріха і встали для життя праведного.
Наша природа затьмарена гріховністю, і тому, будучи немічною, схильна до всіляких гріхів. Наша біда полягає не в тім, що ми носимо немічну плоть, а в тому, що ми не боремося з гріхом. Треба боротися зі своїми недоліками і пороками. Бог дав нам можливість очищатися від гріхів через таїнство покаяння. Не виправдовуйте своїх гріхів, а осуджуйте їх у са­мих собі, і Господь допоможе вам очищатися від них.
Дорогі браття і сестри! Будемо завжди мати перед собою образ Пресвятої Діви Марії як взірець святості. Хай Господь Милосердний за молитвами Своєї Пренепорочної Матері Своєю Божественною благодаттю допомагає всім нам у боротьбі з нашими гріхами і немочами, щоб ніхто із нас не загинув, а мав життя вічне.
Амінь!