Давид - бібл. цар (в 1055-1015 рр. до н.е.), батько Соломона , автор псалмів.

Дажбог , Даждьбог - слов. бог Сонця; в традиції РУНВіри вважається, що цим ім`ям Бог явив себе українцям.

Далай-Лама (монг., тиб. `вчитель-океан`) - з ХV ст. титул духовного та політичного керівника тибетського народу, який вважається втіленням Авалокітешвари. Зараз цей титул носить Д.-л. ХІV (нар. 1935 р.).

Дао (кит. `шлях`) - абсолют, шлях речей, закон; центральне поняття даосизму.

Даосизм - кит. релігія, виникла у V1-II ст. до н.е., засновником Д. вважається Лао Цзи, автор `Дао де цзін`.

Дацан - (буд.) відділ монастиря.

Дванадесяті свята - (прав.) дванадцять головних свят року (крім Пасхи).

Де (кит.) - доброчесність; комплекс властивостей Дао, які людина може осягнути і втілити.

Деїзм (від лат. `Бог`) - релігійно-філософське вчення, згідно якому Бог-творець не втручається в хід процесів після акту творення ним світу. Д. виник в XVII ст. в Англії.

Деви (санскр.) - божества в індійській міфології.

Деісус (грецьк. `молитва`) - прав. ікона Христа в архієрейському вбранні, а також центральний (третій) ярус ікон в іконостасі, в центрі якого вона знаходиться.

Демон (грецьк.) - в давньогрецькій міфології уособлення злої або (рідше) доброї сили, що може впливати на долю людини; в християнстві та інших релігіях - злий дух.

Деномінація ( від лат. `наділення ім`ям`) - слово, що вживається для позначення широкого кола релігійних організацій, конфесій та віросповідань.

Дервіш (перс. `бідний, жебрак`) - член суфійського братства.

Десятина - (христ.) церковний податок у розмірі десятої частини від усіх доходів на користь храма та духовенства.

Десять заповідей , Декалог - (бібл.) заповіді дані Богом Мойсею на горі Синай, релігійно-моральний кодекс, що лежить в основі іудаїзму та християнства.

Джайнізм - релігія, заснована в 6 ст. до н. е. в Індії Вардхаманом, який `подолав карму і вказав шлях до `нірвани` (його титули - Махавіра - великий герой, та Джіна - переможець).

Джемс Уїльям (1842-1910) - амер. філософ, психолог, представник прагматизму, автор книг `Про людське безсмертя` (1898), `Різноманітність релігійного досвіду` (1902).

Джибрил , Джабраїл, (біблійний Гавриїл) - (ісл.) один з чотирьох наближених до Аллаха ангелів, покровитель пророків, являвся Мухаммеду для передачі Корана.

Джинни - демони в арабській міфології і в ісламі.

Джихад (араб. `зусилля`) - (ісл.) зусилля в справі віри. Розрізняють великий Д. - духовне самовдосконалення, та малий Д. (або газават ) - війну з невірними.

Дзен (яп. `медитація`, від санскр. `дх`яна` та кит. `чань`) - одна з найбільш впливових шкіл буддизму в Японії, що утворилася в VII ст.

Диявол (грецьк. `брехун`) - злий дух, уособлення зла. Цей або подібні образи відомі в іудаїзмі (Сатана), в християнстві, ісламі (Шайтан або Ібліс), в буддизмі демон Мара), у слов`янській (Чорт) та інших міфологіях.

Диякон (від грецьк. `служитель`) - (христ.) найнижча ступінь священства, помічник пресвітера або архієрея у проведенні богослужіння.

Діафізіти - християни, які на відміну від монофізітів дотримуються вчення про дві природи Христа - божествєну та людську, до Д. належать православні, католики та протестанти.

Діва Марія , Богородиця, Богоматір, Мати Божа, Мадонна - (єванг.) непогрішна мати Ісуса Христа.

Діоніс - давньогрецький бог родючості та винарства.

Догмати (від грецьк. `вчення`) - основні положення віровчення певної релігії або конфесії, що не підлягають сумніву і не потребують доведення.

Докази буття Бога - спроби раціонального обгрунтування тези про існування Бога. Головні з них: космологічний, онтологічний, телеологічний, історичний та моральний.

Друїди (кельтськ.) - служителі культу у давніх кельтів.

Друге пришестя - сформульоване в христ. Символі віри уявлення про майбутній прихід Ісуса Христа на землю для Страшного суду і тисячолітнього царства.

Дух - 1) в багатьох релігійних та філософських системах складова і визначальна частина живої (або тільки людської) істоти; 2) безтілесна істота, ієрархічно нижча від божеств; розрізняють злих та добрих Д.; 3) Див. Бог-Святий Дух, Трійця.

Духобори - секта православного походження, яка існує з середини ХVІІІ ст. в Росії, Україні, Грузії, Канаді та інших країнах.

Духовенство - в багатьох релігіях - група служителів культу.

Духовний - 1) той, що має відношення до духу (1); 2) пов`язаний з духовенством, або ширше - з релігією; 3) безтілесний. 4) алегорично поняття `Д`, `духовність`. вживаються в різних контекстах.

Душа - частина живої істоти, пов`язана з духом та тілом. В більшості релігійних вчень, крім буддизму та деяких інших, Д. вважається безсмертною.

Дхаммапада - канонічний текст буддизму, частина Трипітаки.

Дхарма (санскр.) - 1) (інд.) обов`язок; 2) (буд.) Закон, відкритий та проголошений Буддою, а також найдрібніша часточка (атом) Всесвіту.