Щоб зрозуміти суть віровчення харизматів, слід перш за все звернути увагу на саме слово, від якого походять терміни “харизмат”, “харизматичний”. “Харизма” (від грец. – милість, благодать, Божий дар) означає наділеність якоїсь особи (харизматичного лідера – пророка, проповідника, вождя, політичного діяча), дії, інституту або символу особливими якостями надприродності, винятковості, непогрішимості, святості в очах прибічників чи послідовників.
Характерною ознакою для віровчення харизматичних церков є акцентування харизми – особистої благодаті, котрою Бог наділяє обраних, що полягає в дарах одкровення (мудрість, знання), дарах сили (чудотворення, зцілення) та дарах мови (пророцтва, іномовлення та його тлумачення). Харизмати вважають, що носієм харизми є проповідник, оскільки він демонструє (або декларує) володіння дарами аж до здатності зцілення.
Послідовник харизматичного руху – “харизмат” – людина, наділена особливим даром, аналогічними якостями, що сприймаються як Божий дар і оточуючими, і самим харизматом. Він відчуває себе генієм, пророком, героєм, вождем, знаряддям Бога, що несе людям істину, одкровення, покликаним оголосити і здійснити волю Бога. Він володіє особливим релігійним досвідом, в основі якого лежить особиста зустріч з Богом, із святинею. Він постійно відчуває дотик із “божественним” світлом, його життя заповнене силою цих чудових подій, він володіє особливими знаннями, особливими магічними формулами, які дають йому можливість здійснити те, що іншим не під силу. Харизмат – віруючий, який прагне отримати у своєму релігійному житті від Святого Духа засобом постійного служіння Богу особливі духовні дари – харизми.
Значне місце у практиці харизматів також займають “глосолалія” – термін для позначення розмови віруючого з Богом “іншими”, тобто незнайомими, таємничими, ангельськими мовами під впливом на нього Духа Святого. Засобом досягнення “говоріння мовами” є особливий тип колективної молитви, що вводить віруючого у стан крайньої екзальтації або трансу, коли мова його стає автоматичною, він починає вигукувати слова, яких немає в жодній мові, яких сам він не розуміє. Розуміє тільки той, до кого їх звернено – Дух Святий, а також той, кому дано дар тлумачення. “Говоріння мовами” вважається кульмінаційним моментом хрещення Духом Святим, свідченням його живої присутності в молитовному зібранні, актом безпосередньої зустрічі з Богом, виявом Божої благодаті. “Говоріння мовами” як свідчення хрещення Святим Духом відбувається тільки один раз, але, як духовний дар “говоріння мовами” може практикуватися постійно в релігійному житті.
“Хрещення Духом Святим” є центральним догматом і кульмінаційним пунктом релігійного життя харизматів, які здебільшого орієнтуються на третю іпостась Бога – Святий Дух. Особливість харизматичних культів – “духоцентризм”. Обґрунтуванням цього служить текст із Євангелія: “Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух….треба вам народитися звище”. (Ін. 3, 5 - 7) І якщо сам Христос пройшов через хрещення Духом, то цей обряд здатний наділити людину природою Христа, силою згори. Абсолютним свідченням отримання хрещення Святим Духом і отримання дарів є “глосолалія”.
Харизмати вважають, що харизму може отримати кожен християнин при спілкуванні зі Святим Духом. Отримання святих дарів апостолами – тільки свідчення того, що істинно віруючий може досягти таких самих результатів. Потенційно таку можливість має кожен, хто прийняв хрещення, але більшість про це, по-перше, не знають, а по-друге, не вміють налагодити зв’язок зі Святим Духом, тобто не вміють по-справжньому молитися. Тому молитовна практика, оволодіння цією “особливою” молитвою займає важливе місце у релігійному житті харизматів.
Вчення про прославлення Бога є основою культової практики харизматів. Вони вважають себе богообраними, істинною церквою Христовою, “сіллю землі”. На вдячність вони вважають необхідним прославлення Бога в максимально активній, сучасній і навіть екзотичній формі: Христу присвячуються гімни, молитви, заклики, пісні, вірші, створюються музичні і танцювальні композиції. Тому часто у громадах функціонують ансамблі, хори, танцювальні групи, інші самодіяльні колективи.
Ідеологи харизматів вводять ієрархію в структуру Трійці. Так, один з них пише: “Отець надає Синові свою владу і славу, Син собі призначає Духа Святого як свого представника для того, щоб відкривати і тлумачити церкві все те, що він приніс від Отця. У Христа є один і тільки один повноважний представник на землі – Дух Святий”. З небес на землю сходить ієрархія: Бог-Отець – Син – Дух, який і приносить істинно віруючим свої дари. Саме така система обґрунтовує богообраність і людинобожжя харизматів. Досить часто ідеологи харизматів описують спілкування між трьома іпостасями Бога як взаємодію між самостійними сутностями.
Вчення про апостольську церкву, вчення про громаду як колективний носій харизми і вчення про повернення до джерел раннього християнства безпосередньо пов’язані. Оскільки церкви як ієрархічно організованої структури у ранніх християн не було, і всі члени громади активно брали участь у служіннях, що сприяло сходженню Святого Духа, то, як вважають харизмати, дари Святого Духа даються не окремим віруючим, а зібранню в цілому. Використовуються вони не просто для задоволення потреб окремого віруючого, але й для впливу на життя всього зібрання. Тому необхідно, щоб Святий Дух, який знаходиться всередині віруючого, виявлявся відкрито, публічно та надприродно.
Таким чином, найважливішими положеннями догматики харизматів є:
 
1. Вчення про харизму – богообраність.
2. Вчення про хрещення Святим Духом.
3. Вчення про отримання дев’яти дарів Святого Духа.
4. Вчення про найважливіший із дарів – “говоріння мовами”.
5. Вчення про надприродне підтвердження.
6. Вчення про “покладання рук” для сходження Святого Духа.
7. Вчення про прославлення Бога.
8. Вчення про ієрархічність Трійці.
9. Вчення про апостольську церкву.
10.Вчення про громаду як колективний носій харизми.
11.Вчення про повернення до джерел раннього християнства.
Харизмати розрізняють п’ять типів молитви.
“Прохання”, завдяки якому людина може отримати від Бога все, в чому вона має потребу. Щоб прохання виконалось, потрібно дуже точно, максимально конкретно визначити в молитві, що саме необхідно отримати від Бога.
“Клопотання” – молитва, в котрій можна попросити в Бога що-небудь для іншого, в якому б місці він не перебував. Це молитва за потреби інших. Її сила збільшується пропорційно кількості тих, хто молиться. Вона часто використовується у молитовному зібранні з метою консолідації громади і психологічної підтримки віруючих, які потребують допомоги.
“Посвячення, помазання” – молитва, яку повторює за пастором той, хто вирішив вступити до церкви харизматів. Відбувається це під час першого ж відвідування наприкінці молитовного зібрання. Зазвичай пастор покладає руки на голову неофіта і просить про сходження на нього Святого Духа. Інколи відбувається так, що той, хто приймає посвячення, втрачає свідомість.
“Молитва в Дусі Святому” – харизмати відрізняють “молитву розуму”, яку всі можуть розуміти, і “молитву в Дусі”; перша становить собою психологічний прийом, за допомогою якого створюється установка на переключення свідомості в інший “регістр”, перехід зі своєї мови на “молитовну”. “Молитва в Дусі Святому”, “молитва мовами”, “молитва духовною мовою” – молитва, завдяки якій дух того, хто молиться, зустрічається зі Святим Духом. Найважливіше завдання – це навчитися слухати голос Божий щоденно.
Загальні молитовні зібрання проводяться, як правило, в неділю, у великих орендованих приміщеннях: залах кінотеатрів, будинків культури, актових залах установ тощо. Спочатку відбувається “пісенне прославлення” (40-60 хвилин), потім – проповідь (60-90 хвилин), знову “пісенне прославлення”, молитва про клопотання і “молитва в Дусі“, особисті свідчення, хрещення в Дусі, і наприкінці вирішуються організаційні та господарські питання. Інколи проводяться обряди хлібопереломлення, для чого використовуються вино і хліб. Деякі харизмати під час недільних служінь практикують сеанси зцілення. У світі нараховується близько 400 млн. харизматів. Сьогодні це одна із конфесій, котра розвивається найбільш динамічно.
За інформацією, яку подає нам журнал “Національна безпека і оборона” (№ 10 за 2000р.), в 1993р. в Україні було зареєстровано 40 харизматичних пастирів, у 2000р. їх кількість вже складає 633 людини додати ще 1500 семінаристів. Отже, без перебільшення можна сказати, що у 2005р. в Україні більш ніж 3000 людей будуть займатися професіональною пропагандою харизматичної доктрини.
Ідеологи цього руху використовують наукову систему методів впливу на свідомість людей для пропаганди свого вчення. Серед цих методів слід виділити такі: масовий гіпноз з введенням людей у транс, нейролінгвістичне програмування, музичний психоз.
Ось як пише про практику пасторів - харизматів колишній лідер цього руху В.Жукотанський у своїй книзі “Сміх крізь сльози”: “Для зомбування парафіян і програмування їх на визначену хвилю сприйняття використовується багато спецефектів. Це ритмічна і громоподібна музика, багато разів повторювані тексти пісень, розповсюдження чуток про незвичайне помазання старшого пастора, про його доброту, любов, жертовність і терпіння гонінь за Христа. Дуже діють на туземне населення байки про легендарне, хоча і прикрите тінню таємничості минуле життя заїжджих авантюристів: “я з царської сім’ї”, “у мене незвичайні вчителя”, “мені пропонували роботу (або служіння) в Америці, Європі, але Бог сказав мені служити йому в Україні”, “мене приймав президент країни і призначив мене неофіційним послом в Україні” і т. і. Багато методів психологічного впливу на підсвідомість людини запозичені з арсеналу парапсихологів, подібних до Кашпіровського. Якщо світські естрадні гіпнотизери не приховують істинної природи методів гіпнотичного впливу на людину, під час якого відбуваються вияви гальмування вищих відділів головного мозку, то їх церковні колеги – екстрасенси маскують свої фокуси у містичну оболонку “неповторного спілкування з духом”. Проте, ті і інші незвичайно пишаються однаковими проявами сеансів зомбування: піддослідні пацієнти (прихожани) всупереч своїй волі звершують необдумані дії (піднімаються, співають, танцюють, скачуть, ридають, сміються, роздягаються, повзають, бігають, щедро жертвують, падають на підлогу)”.
Наукою доведено, що різна музика діє на психіку людини. Класична музика, рок, джаз, поп-музика по-різному впливають на людський організм. І Англії медики успішно почали застосовувати музикотерапію. У музикотерапії застосовується музика Моцарта, Баха, Бетховена, сучасних композиторів, які творять творчу музику.
Як відрізнити музику творчу від музики руйнівної? Дуже просто – по стану душі, саме на неї діє музика. Музика, спонукаюча творити добро – це музика від Бога; музика, викликаючи агресію, безумство, відключення розуму – це музика падшого. У харизматичних церквах, як правило, використовують рок-мелодії, є і виключення. В основному ж використовуються рок, рідше джаз, головне, щоб був ритм і поголосніше. Чи є щось спільне у рок-мелодії з християнською Церквою? Ось що пише про рок-музику журнал “Медицина сьогодні” (1982р. № 8) : “Надголосні звуки електрогітар і лихоманне стаккато ударника змушують вібрувати нерви і повністю відключають мислення: біт і рок-музиканти перетворюють своїх юних слухачів у воюючих чудовиськ: непритомність і припадки оцінюються як успіх” (“Музика як наркотик і забруднювач навколишнього середовища”).
Отже, чи є щось спільне з музикою, яка звучить у харизматичних сектах, з християнською мораллю? Яка ціль застосування голосної музики? Славити Господа? Ні, музика, дякуючи якій розум залишає людину, не може сходити від Господа Бога, а тим більше славити Його. Застосування рок-музики – це продумані дії в цілях введення людей у стан трансу.
Ще один з різновидів діяльності лідерів сект – це зцілення. Мова йде про психотерапевтичні методи, які застосовують пастори, не маючи при цьому ні потрібної освіти, ні дозволу займатись приватною медичною практикою.
Так, зцілення, які відбуваються у харизматичних сектах – це правда, але правда половинчаста, а іноді вона і зовсім відсутня. Часто буває так, що чудеса – це вміло пророблені трюки шоу цілителів. Ось, що пише Давид Мак Апістер про трюки Рейнхарда Боннке: “Рейнхард Боннке робить багато заяв про чудеса, але чи істинні вони? Ці так звані заяви про чудеса можна сьогодні купити пару за гріш. Доречи, багато різних культів, знахарів, екстрасенсів і цілителів Нового Віку також роблять такі самі заяви про чудеса, як і Рейнхард Боннке, навіть розміщують рекламні статті у газетах з документальними свідченнями про зцілення. Боннке, на противагу Христу, шоумен, часто хвалиться своєю силою, рекламує себе і свої чудеса, щоб зібрати гроші. Боннке вражає і зачаровує людей своїми чудесами, які відбуваються тільки у визначений час і у визначені стани і визначених зібраннях, використовуючи одні і ті ж самі прийомі зі зціленнями, очікуючи їх без усякої видимої причини або цілі. Зцілення, про які він заявляє, підробні, і його критики вже без сумніву довели, що він трюкач, заявляючий про зцілення, які зовсім і не є чудом. Доречи, багато прийомів, які Боннке використовує під час своїх масових Євангелізацій у Біблії знайти неможливо і вони не використовувались Ісусом Христом і Його послідовниками. Ці прийоми можна знайти у окультизмі і у русі Новий Вік, і вони є забороненими Писаннями” (Давид Мак Апістер).