Бурхливі події кінця 1989 року пов’язані з процесом демократизації суспільства, з виходом на політичну арену нових сил які в пошуках підтримки шукали для себе партнера авторитетного, в співдружності з яким можна було б реалізувати свої задуми, свій потенціал. Звичайно, що найвпливовішою такою “організацією”, яка мала вплив на людей, була, є і буде Церква. Тому лідери народно-політичних організацій звернулися по допомогу до Православної єпархії. Але нажаль підтримки вони не знайшли, архієпископ Макарій готувався до поїздки в Англію, залишивши керівництво єпархією на єпархіального секретаря, який був безпорадним у вирішенні такого питання. А мова йшла про підтримку новосформованих політичних сил в перезахоронені останків розстріляних в Дем’яновому лазі, перед самою війною сотень ні в чому невинно арештованих галичан. Зате на цю пропозицію відгукнулися вийшовши із підпілля УГКЦ, і з цього кроку мала велику користь. Не можна сказати, що на перезахороненню були тільки греко-католики, були і православні священики і багато вірних, але там вони виглядали як сироти без батька, тоді як нечисленні греко-католицькі священики очолені двома єпископами, показали себе як пастирів народу, які “разом з народом терпіли гоніння.”

Дем’янів лаз, став завершенням існування єдиної монолітної Івано-Франківської єпархії. Першою парафією яка перейшла до УГКЦ в Івано-Франківській єпархії, була парафія селища Ямниця, зі священиком Федораком. Перед духовенством постало питання як бути далі. Утворилась ініціативна група з самих священників, які зібравшись у кафедральному соборі,  в самий день його захоплення, після Літургії яку очолював архієпископ Макарій. Владика не покинув кафедрального Собору, а залишився на горньому місці, об’явивши голодовку, але це були марні зусилля.

22 січня 1990 року в м. Галичі за участю духовенства та мирян відбувся собор, який проголосив про офіційний вихід з-під юрисдикції   Московського патріархату і про утворення на території Івано-Франківщини УАПЦ і нової єпархії, осідком якої стало приміщення Міської музичної школи, а церква, колишній музей історії релігії та атеїзму, став кафедральним собором новоутвореної Єпархії. Ця церква була передана єпархіальному управлінню РПЦ, місцевою міською владою, замість зайнятого уніатами, Воскресінського кафедрального собору. Духовенство РПЦ теж приєдналось до рішень Галицького собору. В цьому процесі немаловажну роль відіграв і Владика Макарій, але на подальші кроки не наважився і залишився в юрисдикції РПЦ  з осідком в Єпархіальному управління по вулиці Ковпака, 10.

Першим єпископом УАПЦ на Івано-Франуівщині стає настоятель кафедрального собору о. Стефан Абрамчук. В 1993-1996рр. Єпархія нараховувала до 395 парафій та більше 400 священників. В 1993 року Івано-Франківська єпархія ввійшла до складу УПЦ Київського Патріархату. В жовтні 1997 року Івано-Франківську єпархію було призначено єпископа Іосифа (Василика)1. Цього ж року в Івано-Франківській області з ініціативи духовенства, а також з умов які продиктував час, була утворена ще одна адміністративно-церковна одиниця – Коломийсько-Косівська єпархія. Цю нову кафедру очолив єпископ Іоан (Бойчук). При розподілі парафій між двома єпархіями, Патріархом Філаретом була проявлена толерантність,  в граничних реконатах рішення приймалось простим голосуванням2.

Після розплділу парафій та благочинь до складу  Івано-Франківської єпархії увійшли благочиння: Богородчансье, Городенківське, Долинське, Рожнятівське, Тисменецьке, Калуське, Галицьке.

В 1998 році з 11 по 16 червня з архіпастирським візитом в Івано-Франківській єпархії перебував Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святий Патріарх Філарет. В сані Патріарха це його перші відвідини і знайомство із церковним життям православних парафій. По прибутті в єпархіальне управління Святий владика надав своє благословення випускникам Івано-Франківської Семінарії і мав розмову із благочинними єпархії. Після Божественної Літургії в Свято-Троїцькому соборі розпочалась офіційна візитація Святійшим Патріархом Філаретом по Івано-Франківській єпархії. Перш за все Святійший владика відвідав Манявський скит. Другого дня Патріарх Філарет відвідав Коломийсько-Косівську єпархію.

         Особливо радісним і довгоочікуваним днем для віруючих православних жителів міста Калуша став день 14 травня, Неділя всіх Святих. Святійшим Патріархом Філаретом у спів служінні 6 архієреїв і численного духовенства освятив собор Всіх Святих, що на землі Українській просяяли. Як до приїзду особи великої державної ваги підготувалася міська влада м. Калуша. Для нас Патріарх Філарет, сказав президент концерну “Оріана” С. Черник, друга особа в державі і ми його Святість повинні зустріти на вищому рівні.

         Такі зустрічі були в усіх парафіях, де побував Святійший Владика. Приїзд Патріарха Філарета вплинув на відношення місцевої влади до УПЦКП в Івано-Франківській області, в добру сторону. А зустріч Святійшого Владики Філарета з греко-католицьким єпископом Сафроном (Мудрим) привела до порозуміння в деяких питаннях протистояння, і зняла в деякій мірі напруженність між громадами обох церков. Після зустрічі 16 червня з головою Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком, Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет відбув до Києва.

         Другий приїзд Його Святості Святійшого Патріарха Філарета до Івано-Франківської єпархії відбувся з 11 по 14 липня 2000 року. Візит розпочався з відвідин Дем’янового лазу, де Святійший Владика відслужив заупокійну літію. Цього дня Святійший Патріарх відвідав ряд парафій, де його вітали віруючі та місцева влада.

         В день Святих апостолів Петра і Павла, Патріарх Філарет у співслужінні єписко Івано-Франківського і Галицького Іосафа та єпископа Коломийського та Косівського Іоана, відслужив Святу Літургію в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Івано-Франківська. Наступного дня Його Святість Патріарх Філарет, у співлужінні тих же самих преосвященних владик, та благочинних обох Єпархій відслужив Божественну Літургію у відродженному Манявському скиті, де освятив місце під будівництво храму обителі.

         Своїми візитаціями Святійший Патріарх Філарет вніс вагомий вклад по розбудові Української Православної Церкви Київського Патріарху в Івано-Франківській області. Засіяв зерно віри та терпіння в сердця духовенства та мирян, які завжди пам’ятали про свого Владику.

         На даний час Івано-Франківську Православну єпархію очолює єпископ Іосаф (Василик). Секретар Єпархіального управління митрофорний протоієрей Роман Олексюк, настоятель Покровської церкви с. Слобідка Тисменецького району.

         Ігумен Манявського Хрестовоздвиженського монастиря є Юліан (Хомик).

         Духовну Семінарію очолює ректор–протоієрей Михаїл Марусяк, Снятинський благочинний.

         В єпархії нараховується 124 священника та 164 релігійні громади.(додаток).

         Сьогодні Єпархія як і вся наша Церква живе своїм напруженним життям, в якому основним завданням стоїть заповідь Господа Нашого Ісуса Христа: “Отче ідіть навчайте всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Навчаючи їх дотримуватись всього, що Я заповідав вам і ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку Амінь.”

         (Мф. 28.19-20)

 

Посилання

 

1.     Православний вісник 1997. – №11-12.

2.     Там само.

3.     Православний вісник 1998, №7-8, – с.2-3

4.     Інформаційний бюлетень 2000, №7. – с.2-3.