Саме під такою назвою у США нещодавно вийшов у прокат художній фільм режисера Мела Гібсона. Досі Гібсон був відомий як один з талановитих голлівудських акторів, який знімався у бойовиках (“Смертельна зброя”), батальних патріотичних фільмах (“Були ми солдатами”). Фільм “Страсті по Христу”, знятий особистим коштом Гібсона, ще до виходу на кіноекран зняв бурю суперечливих думок, режисера вже було звинувачено у жорстокості, в антисемітизмі; пішли поголоски про те, що Голлівуд через це його не буде більше знімати у своїх фільмах і т. д. Водночас римський папа Іоан-Павло ІІ підкреслив, що фільм є правдивим (“все так і було”), не входячи в питання про його художню вартість. Фільм “Страсті по Христу” лише за три тижні прокату в США приніс 300 млн. доларів чистого прибутку, побивши всі рекорди, які належали тим кінострічкам, в котрих поетизувалася магія та окультизм (“Гарі Поттер”, “Володар кілець”).
Але як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тому я з приємністю прийняв пропозицію представників Спілки кінематографістів України взяти участь в перегляді фільму та його обговоренні 27 березня.
“Страсті по Христу” – це кольоровий повнометражний художній фільм, який триває 2 години 21 хвилину. Це – екранізація Євангелія, точніше завершальної частини: від молитви Господа нашого Ісуса Христа у Гетсиманському саду і його арешту до Воскресіння, хоча подекуди спливають короткі епізоди з інших моментів Його земного буття. У фільмі немає титрів, не вказано, хто є режисером, хто кого грає. Це зроблено свідомо. Гібсон підкреслив тим самим, що робив не стільки художній фільм, скільки намагався засобами кіно передати дух Євангелії. Це йому вдалося. У фільмі збережено в цілому літеру Євангелія, авторські ж імпровізації є незначними, вони не суперечать, а навпаки дозволяють краще передати глядачеві дух Євангелія. Лише з статей кінознавців довідуємося, що у фільмі не грав жоден з відомих акторів, зокрема в ролі Христа виступив незнаний американський актор, а в ролі Богоматері – румунська єврейка Моргенштерн. На екрані лунає арамейська мова, якою говорили тоді на Святій Землі і якою говорив з людьми Христос; римські ж легіонери, природно, говорять латиною. Переклад поданий субтитрами англійською мовою, а у тій версії, яку я дивився, лунав російський переклад. Маю надію, що в українському прокаті написи будуть подані українською, отже російський переклад не буде глушити оригінальну мову Євангелія.
Фільм, на наш погляд, зроблений надзвичайно сильно й талановито, буквально вражає глядача. Не випадково під час одного з кіносеансів в США помер католицький священик, багато глядачів, особливо віруючих, не приховували своїх сліз, приймали заспокійливі ліки. Сцени катувань Христа справляють дійсно надзвичайно сильне враження, тим більше, що це страждання Спасителя за наші, людські гріхи! Але ті, хто звинувачують фільм у жорстокості, є лицемірами. Зараз мало який фільм обходиться без сцен насильства й жорстокості, навіть у рядовому детективі ріками ллється кров, що аж ніяк не сприяє вихованню людей в дусі гуманізму, породжує байдужість до страждань ближнього. Тут же показана одна смерть, але показана так, що муки Христові доходять до серця кожного…
З подивом довелося почути докори фільму за його нібито антисемітизм. Але ж тут антисемітизму й близько немає. Хіба може бути Євангеліє антисемітським?! Варто нагадати, що Матір Божа була єврейкою, так само як і всі апостоли. Але ж вони пішли за Сином Божим, стали Християнами! І якщо фарисеї вимагали розіпнення Христа, а Юда зрадив Його, то до чого тут антисемітизм? На наш погляд, крик про антисемітизм піднімають в антихристиянських колах, щоб під шумок дискредитувати фільм і обмежити його благотворний вплив на людську свідомість. Цікаво, що за результатами соціологічних опитувань в Україні (про те який фільм необхідним зараз людям) переважна більшість на перше місце поставила саме християнський, релігійний фільм. Саме таких фільмів за думкою українців нам сьогодні найбільше бракує. Та й справді, хто знімав би релігійне кіно в часи СРСР, де масово штампувалися антирелігійні фільми, які несли негативний заряд і деформували людську свідомість в безбожницькому дусі.
Отже, наш народ при всіх злиднях і бідах все ж зберіг здоровий глузд, отже ще не все втрачено! Фільм Мела Гібсона став видатною подією в сучасній історії, після його перегляду багатьом стане ближчим Євангеліє, багато хто усвідомить потребу каяття, потребу стати членом Церкви Христової. Не сумніваюсь, що цей фільм зміцнить віру християнську в людських серцях. Тому варто його хоч раз подивитися і віруючим і невіруючим!